ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________
Справа № 636/5990/23 Провадження № 2-н/636/715/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про відмову у видачі судового наказу
07 листопада 2023 року м. Чугуїв
Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Гуменний З.І., розглянувши заяву ПрАТ «Харківенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію, -
ВСТАНОВИВ:
ПрАТ «Харківенергозбут» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 31.01.2022 по 30.09.2023 у розмірі 16981,44 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 268,40 грн..
Розглянувши заяву про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, приходжу до висновку про необхідність відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
До заяви про видачу судового наказу доданий Типовий Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, на який заявник посилається у своїй заяві.
Відповідно до п. 6.2 цього Договору, споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України, за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальним споживачем є власник (співвласник) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором; дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до ст. 322 ЦК України, саме на власника покладається тягар утримання майна.
Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Окрім того, вказана Постанова орієнтує суди на те, що наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Разом з тим, заявником не надано доказів того, що домоволодіння, розташоване за адресою, по якій виник борг і за якою було відкрито особовий рахунок, належить на праві власності вказаному боржнику. Жодних доказів фактичного споживання електричної енергії боржником за вказаною адресою матеріали справи також не містять. Типовий договір, наданий заявником, суд не може визнати в цьому випадку, належним доказом, оскільки він не підтверджує факт споживання саме боржником електричної енергії за вказаною адресою.
Крім того, згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 17.08.2023 № 224, територія Великобурлуцької селищної територіальної громади Харківської області, до якої входить с. Григорівка, була тимчасово окупованою з 24 лютого 2022 року по 10 вересня 2022 року. Отже вимога про стягнення заборгованості з 31 січня 2022 року до 30 вересня 2023 року, тобто включаючи строк перебування під окупацією, ставить під сумнів постачання заявником такої електричної енергії за вказаною адресою та наявності між ними договірних відносин за вказаний період.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
З огляду на те, що суду не надані докази належності боржнику будинку, за яким нараховувалась заборгованість, інших доказів на підтвердження фактичного споживання боржником послуг стягувача за вказаний у заяві період, а також враховуючи нарахування боргу за час перебування населеного пункту, де знаходиться будинок під окупацією, не можна дійти беззаперечного висновку про задоволення вимог заявника, тому суддя вважає за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Таким чином необхідно відмовити у видачі судового наказу, оскільки не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, тобто вбачається спір про право.
Одночасно роз'яснюю, що відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України внесена сума судового збору стягувачу не повертається; у разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплачена за подання заяви про видачу судового наказу зараховується до суми судового збору, встановленого за подання позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 163, 165 - 167 ЦПК України, суддя -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити ПрАТ «Харківенергозбут» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 15-ти денний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя -