Провадження № 1-кп/643/577/23
Справа № 643/8746/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.11.2023
07 листопада 2023 року м. Харків
Московський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинувальним актом № 12023221170001863, внесеному до ЄРДР від 28.05.2023 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Девошин Овруцького району Житомирської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, не судимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 22.05.2023 близько 18:30,знаходячись за адресою: м. Харків, вул. Валентинівска,37/128, біля кафе «Веранда», зустрів свого знайомого ОСОБА_6 та в ході спілкування з яким, побачив мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 7”, який останній поклав собі у задню праву кишеню штанів, після чого у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану.
Так, ОСОБА_5 у період дії воєнного стану, який введено 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, строк дії якого продовжено Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023 з 20.05.2023 строком на 90 діб, реалізуючи свій злочинний прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, приблизно о 18:35, перебуваючи за спиною у потерпілого, шляхом вільного доступу, дістав із задньої кишені штанів мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 7”, який належить потерпілому ОСОБА_6 та поклав його у кишеню.
Після чого, ОСОБА_5 з місця скоєння злочину зник та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 2124грн.
ОСОБА_5 повністю визнав свою провину, не заперечував фактичних обставин обвинувачення і його доказів, у зв'язку з чим суд, переконавшись у добровільно обраній позиції обвинуваченого, у відповідності до правил ч. 3 ст. 349 КПК України, з погодженням усіх учасників судового процесу, визнав не доцільним досліджування доказів по справі.
ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що після втрати своїх батьків, через що перебував у пригніченому стані, 22.05.2023 у вечірній час пішов до кафе, що поблизу місця проживання, де зустрів знайомого ОСОБА_6 , з яким вживали спиртні напої. При виході із кафе, непомітно для потерпілого, таємно витягнув із кишені останнього, належний йому мобільний телефон. У подальшому мобільний телефон продав, отримавши кошти, за які придбав продукти харчування. Перед потерпілим вибачився, викрадене майно потерпілому повернуто. У вчиненому ОСОБА_5 щиро кається.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі.
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття у скоєному та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Вивчаючи особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 має місце реєстрації та проживання у м. Харкові, не одружений, офіційно не працевлаштований, в силу ст.89 КК України не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває...
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчинені злочину і, полягає в передбаченому законом обмежені прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими так і іншими особами.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із положень ст.ст. 50,65 КК України, а саме принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного кримінального правопорушення.
Отже, при обранні виду та розміру покарання, суд приймає до уваги ступень суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, що відноситься до категорії тяжкого злочину, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин дані про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного та щире каяття, а тому суд вважає за необхідне призначити покарання у межах мінімальної санкції статті, за якою ОСОБА_5 притягається до кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі, яке є співмірним зі скоєним злочином, необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого.
Відповідно до правил ст.75 К України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст. 403,405,407,408,429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч.3 ст. 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Аналізуючи вищевикладене, враховуючи конкретні обставини справи, ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення та його наслідки, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне визнання вини, позиції потерпілого, повернення останньому викраденого майна, суд прийшов до висновку, що при таких вище встановлених обставинах, є підстави вважати про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання, у зв'язку з чим останній може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі правил ст.75 КК України достатнім для виправлення обвинуваченого, а тому є підстави не позбавляти ОСОБА_5 свободи.
Цивільний позов потерпілим не заявлений.
По справі судових витрат не встановлено.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді від 06.06.2023 під час досудового розслідування, підлягає скасуванню.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 100, 369-371, 373, 374 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
ОСОБА_5 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до правил ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від призначеного судом покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки, зобов'язавши ОСОБА_5 відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши ОСОБА_5 із-під варти із зали суду негайно.
В строк відбуття покарання зарахувати період перебування ОСОБА_5 під вартою з 14.07.2023 по 07.11.2023.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 06.06.2023 на майно, вилучене у ОСОБА_8 під час огляду місця події 01.06.2023, проведеного в службовому кабінеті №71 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів,30 та належне ОСОБА_6 , а саме: мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 7”, синього кольору в чохлі прозорого кольору - скасувати.
Речові докази: коробку від мобільного телефону «Xiaomi Redmi Note 7”, мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 7” синього кольору в чохлі прозорого кольору, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , що перебувають на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_9 згідно розписки - вважати повернутими законному власнику.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії судового рішення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення засудженому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1