Справа №639/4733/18
Провадження № 6/639/89/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Труханович В.В.,
за участю секретаря - Яременко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі №639/4733/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та договором поруки, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова із заявою про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі №639/4733/18.
В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що 24.05.2019 Жовтневий районний суд м. Харків розглянувши матеріали цивільної справи ухвалив рішення, яким позовні вимоги задовольнив.
Жовтневий районний суд м. Харків видав виконавчі листи у справі №639/4733/18.
Як зазначає заявник, виконавчі листи у справі №639/4733/18 про стягнення заборгованості за договором позики та договором поруки з ОСОБА_3 , їм були втрачені у з'язку з війною та переїздом.
Також зазначив, що до виконавчої служби виконавчі листи про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 не надавав для виконання.
У зв'язки з вищевикладеним, просив видати дублікат виконавчого листа у справі №639/4733/18 про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 .
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі №639/4733/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та договором поруки залишено без руху.
Надано строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду від 12 жовтня 2023 року.
25.10.2023 заявником надана заява про усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду від 12 жовтня 2023 року.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2023 року прийнято заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі №639/4733/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та договором поруки в провадження судді Труханович В.В. Призначено до розгляду в судове засідання.
Сторони в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялися, про причину неявки суд не повідомили.
Відповідно до ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності нез'явившихся сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Судом було встановлено, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа №639/4733/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та договором поруки.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.05.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та договором порукизадоволено в повному обсязі.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 140582 (сто сорок тисяч п'ятсот вісімдесят дві) гривні еквівалент 5000 (піти тисяч) доларів США.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 31528 (тридцять одна тисяча п'ятсот двадцять вісім) гривень 28 копійок.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 2842 (дві тисячі вісімсот сорок дві) гривні.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 інфляційні збитки у розмірі 7608 (сім тисяч шістсот вісім) гривень 37 копійок.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі по 912 (дев'ятсот дванадцять) гривень 80 копійок - з кожного окремо (а.с.63-66).
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.
Так, згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом. У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановленихцим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.07.2021 позивач ОСОБА_1 отримав 10 виконавчих листів, про що свідчить його розписка (а.с.72).
З листа Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції від 09.10.2023 № 81138, вбачається, що згідно даних АСВП виконавчий документ за справою №639/4733/18 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на виконанні у відділі не перебуває (а.с. 76).
Як зазначає заявник, виконавчі листи у справі №639/4733/18 про стягнення заборгованості за договором позики та договором поруки з ОСОБА_3 , їм були втрачені у з'язку з війною та переїздом.
Так, 10 жовтня 2023 року до суду звернувся ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі №639/4733/18.
Відповідно до п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Аналіз пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому, виданий він може бути лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17 (провадження № 61-29св17), від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11 (провадження № 61-41846св18). При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов'язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 2-824/2009, провадження № 61-5388св18. Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання. Також, при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Крім того, однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання (пункт 1 частини 4 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання. Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Отже, якщо виконавчий лист втрачено до початку примусового виконання рішення виконавцем, то отримати його дублікат можна лише до спливу строку, встановленого для його пред'явлення до виконання - протягом 3 наступних років з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
Судом встановлено, що заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.05.2019 по справі № №639/4733/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та договором поруки, набрало законної сили - 25.06.2019.
З листа Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції від 09.10.2023 № 81138, вбачається, що згідно даних АСВП виконавчий документ за справою №639/4733/18 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на виконанні у відділі не перебуває.
Отже, на день звернення (10.10.2023) до суду ОСОБА_1 з заявою про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі №639/4733/18 про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , минуло більше трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили та відповідно ОСОБА_1 пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Заяви про поновлення строків на пред'явлення виконавчого листа у цивільній справі №639/4733/18 від ОСОБА_1 не надходило.
Суд не може безпідставно поновити строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд.
Слід зазначити, що ЄСПЛ в своїх рішеннях неодноразово порушував питання про те, що суд не може безпідставно поновлювати процесуальні строки.
Так в рішенні ЄСПЛ «Пономарьов проти України» суд визначив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, однак такі повноваження не є необмеженими.
У рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод»).
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання, законодавець визначив, що рішення суду повинно виконуватися. Однак, законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання, таким чином забезпечив рівність сторін виконавчого провадження.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.
Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об'єктивно, так і від чинників, що не пов'язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.
Однак, заявник в своїй заяві про видачу дубліката виконавчого листа не просив суд поновити такий строк.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом(ст.81 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Частина 2 ст.83 ЦПК України передбачає, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів(ч.4 ст.83 ЦПК України).
Дослідивши надані суду матеріали суд вважає, що заява задоволенню не підлягає, оскільки з досліджених судом матеріалів не вбачається, що заявник просить поновити строки на пред'явлення виконавчого листа, з зазначенням причин такого поновлення.
Крім того, заявником не надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів про виконавче провадження з ЄБД, а також те, що виконавчий документ з примусового виконання рішення дійсно втрачено. При цьому, суд зазначає, що сам факт збройної агресії рф, не може бути доказом втрати виконавчого документа без належного документального оформлення того.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі №639/4733/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та договором поруки задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12,18,76,77,78,81,89,431, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження» суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі №639/4733/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та договором поруки- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 07.11.2023
Суддя В.В. Труханович