РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №348/1516/23
26 жовтня 2023 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді - Грещука Р.П.,
секретаря - Кушнірчук М.Д.,
з участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача, адвоката - Гураша М.В.,
представника третьої особи - Ломпас М.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування - Пасічнянська сільська рада Надвірнянського району, Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав, -
ВСТАНОВИВ:
29.06.2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування - Пасічнянська сільська рада Надвірнянського району, Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав.
Просить суд ухвалити рішення, яким позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя: АДРЕСА_1 , громадянина України, батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір"ю якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги з підстав, наведених в позовній заяві та просили їх задоволити в повному обсязі. Крім того, зазначили, що не заперечують щодо заочного розгляду даної справи.
Представник третьої особи: органу опіки та піклування - Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області в судовому засіданні підтримала поданий до суду висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь та належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Крім того, про час і місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином, у відповідності до ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки відповідач не повідомив, заяви про слухання справи у його відсутність на адресу суду не надходило.
Враховуючи наведене, зі згоди позивача, згідно ухвали від 26.10.2023 року про розгляд вказаної справи в порядку заочного розгляду, суд ухвалює рішення в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.ст.280-281 ЦПК України.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника третьої особи, дослідивши письмові докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст.80, 81 ЦПК України, і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з'ясувавши фактичні обставини справи, та, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно статті 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Україною 21.02.1990 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти.
У відповідності до положень вказаної Конвенції, ЗУ «Про охорону дитинства», Європейської Конвенції «Про здійснення прав дітей», ратифікованої Україною 03.08.06 року, гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків.
Згідно ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до ч.2 ст.157 СК України той з батьків, що проживає окремо зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Статтею 12 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці…».
Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення від виконання батьківських обов'язків має місце тоді, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Зі змісту ст.81 ЦПК України випливає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В судовому засіданні встановлено, що з 07.07.2005 року сторони по даній справі перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилася одна дитина: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даний час є неповнолітнім (а.с.7).
Згідно рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18.04.2011 року даний шлюб між ними було розірвано, а неповнолітнього сина від шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено проживати з матір"ю, що підтверджується його копією, долученою до матеріалів справи (а.с.8).
Також, судом з"ясовано, що ще до розірвання шлюбу з січня 2011 року сторони фактично припинили шлюбні стосунки і проживають окремо. Відповідач з того часу жодного разу не провідав сина за місцем реєстрації позивача, тобто за місцем їхнього з неповнолітнім сином проживання.
26.07.2022 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у Надвірнянському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Надвірнянському районі, Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (а.с.10).
Разом з чоловіком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та її неповнолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач проживає в будинку чоловіка за адресою АДРЕСА_2 , хоча разом з неповнолітнім сином позивач зареєстрована за адресою своїх батьків: АДРЕСА_2 , що стверджується довідкою за № 2П-1222/02-64 від 19.06.2023 року, виданою старостою Пнівського старостинського округу Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області (а.с.17).
По місцю праці в ТОВ "ТОР-ЗАХІД", де позивач працює продавцем в магазині "Торба" з липня 2017 року по даний час, вона характеризується виключно з позитивної сторони. Крім того, з даної характеристики вбачається, що вона самостійно, без участі чоловіка, виховує сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).
Крім того, як перевірено в ході розгляду справи та не спростовано стороною відповідача, фактично відповідач навіть не спілкується з дитиною, не проявляє до неї щонайменшої батьківської турботи, не надає коштів на її утримання, не дбає про її фізичний і духовний розвиток.
Неповнолітній ОСОБА_4 навчається в Пнівському ліцеї, що стверджується психолого-педагогічною характеристикою на нього, виданою дирекцією даного закладу від 19.06.2003 року. З даної характеристики вбачається, що син характеризується виключно позитивно і лише його мати цікавиться його навчанням та поведінкою. Батько дитини ОСОБА_3 за всі роки навчання дитини жодного разу в ліцей не приходив, з класним керівником не комунікував, навчанням та вихованням сина не цікавився (а.с.11).
Про те, що відповідач не проявляв турботи щодо здоров"я сина від їхнього шлюбу свідчить довідка за № 494 від 19.06.2023року, видана КП "Пасічнянський некомерційний центр первинної медичної допомоги" Пасічнянської сільської ради, з якої вбачається, що на медичні огляди та амбулаторні прийоми до сімейного лікаря їхнього сина завжди приводила тільки мати ОСОБА_1 . Батько ніколи здоров"ям дитини не цікавився (а.с.12).
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 від 19.06.2023 року, складеного старостою Пнівського старостинського округу Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області ОСОБА_1 фактично самостійно виховує неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2011 року. Батько дитини ОСОБА_3 не приймає участі у вихованні дитини і матеріально не допомагає, а також не цікавиться життям дитини і навіть не спілкується з нею (а.с.16).
З огляду на викладене, судом достовірно з'ясовано, що відповідач нехтує своїми батьківськими обов'язками відносно неповнолітньої дитини, ще до розірвання шлюбу з позивачем, з 2011 року припинив цікавитися сином та брати участь у його житті, не спілкується з ним та не надає жодної матеріальної допомоги.
Вказані обставини підтвердили в судовому засіданні допитані в якості свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , показання яких логічні та послідовні, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.
Наведені факти в своїй сукупності суд розцінює, як ухилення відповідача від виховання дитини та нехтування своїми батьківськими обов'язками, а отже вважає, що з боку ОСОБА_3 має місце винна поведінка, яка проявилась в свідомому ухиленні нею від виконання своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» при вирішенні спорів про позбавлення батьківських прав суди повинні виходити не з формальних міркувань, а з фактичних інтересів дітей та умов їх нормального виховання.
Враховуючи положення п.8 ст.7 Сімейного кодексу України, у відповідності до якого регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
За встановлених судом фактичних обставин, суд вважає заявлені вимоги про позбавлення батьківських прав - обгрунтованими.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що відповідач ухиляється від виховання та утримання своєї неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому прийшов до висновку, що наявні передбачені п.2 ч.1 ст.164 СК України підстави для позбавлення відповідача батьківських прав щодо дитини, сприятимуть захисту інтересів останньої.
Судом перевірено, що відповідач ОСОБА_3 , як батько, впродовж тривалого часу неповнолітньою дитиною зовсім не цікавиться, не займається нею та не виховує.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Пасічнянської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області за № 527 від 09.06.2023 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя: АДРЕСА_1 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з підстав ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню дитини, піклуванню про його здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Зазначені висновок про доцільність позбавлення батьківських прав та рішення виконавчого комітету долучені до матеріалів даної справи (а.с.13-15).
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, беручи до уваги наведене, а також ту обставину, що відповідач свою поведінку не змінив, суд вважає, що вимоги позивача щодо позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягають до задоволення.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, згідно з ч.4 ст.81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
На переконання суду, встановлені обставини не спростовані в судовому засіданні стороною відповідача, зокрема щодо ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків щодо свого неповнолітнього сина, а тому, враховуючи вищенаведене, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду даної справи, виходячи з інтересів дитини, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150, 157, 164, 165, 166 СК України, постановою №3 Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст.4, 12, 19, 76, 77, 78, 81, 89, 128, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280-282, 289 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування - Пасічнянська сільська рада Надвірнянського району, Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав - задоволити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця, зареєстрованого і жителя: АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Пнів, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, актовий запис про народження № 14 від 26.03.2008 року, складений Пнівською сільською радою Надвірнянського району, Івано-Франківської області, матір"ю якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Грещук Р.П.
Повний текст рішення
виготовлено 03.11.2023 року.