УХВАЛА
м. Вінниця
06 листопада 2023 р. Справа № 120/9804/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши в порядку письмового провадження заяву про залишення позову без розгляду в адміністративній справі
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинитипевні дії
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинитипевні дії.
В межах даної справи позивач заявлено такі позовні вимоги:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року, та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року;
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачеві грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 08.11.2021 року, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року та зобов'язати відповідача обчислити та виплатити позивачеві грошове забезпечення з 29.01.2020 року по 08.11.2021 року, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року.
Ухвалою суду від 10.07.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін
24.07.2023 року за вх.№42685/23 до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Вирішуючи дане клопотання суд керується такими мотивами.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Ч. 3 ст. 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Втім положення ст. 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Така правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом у постанові від 27.04.2023 року (справа №300/4201/22)29 вересня 2021 року (справа №160/8332/20), від 24.09.2020 року (справа №806/2883/17), від 13.01.2020 року (справа №814/1007/16), від 11.07.2019 року (справа №814/2789/16), від 01.12.2019 року (справа №823/726/16).
19.07.2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352 (далі - Закон № 2352), яким внесено ряд змін до законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Так, ч. 1 та 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті;
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
При цьому суд зауважує, що норма ч. 2 ст. 233 КЗпП України, фактично, виділяє із загальної категорії спорів, пов'язаних із прийняттям, проходженням та звільненням із публічної служби, спори щодо виплати заробітної плати (частини грошового забезпечення), яка не виплачена при звільненні працівника (військовослужбовця) та встановлює для цієї категорії спорів спеціальний строк тривалістю три місяці з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Натомість, відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, яка діяла на час звільнення позивача з військової служби) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, право на заробітну плату, на час звільнення позивача з військової служби, не обмежувалося будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.
Проте, внесені зміни до ст.233 КЗпП України, шляхом встановлення строків реалізації права на судовий захист, звужують права позивача на такий захист, в порівняні до того, що на час звільнення зі служби позивач не був обмежений будь-яким строком щодо судового захисту.
У свою чергу, ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, оскільки право звернення до суду у позивача виникло внаслідок не здійснення з ним повного розрахунку при звільненні, а саме 08.11.2021 року, то застосування ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції Закону №2352) буде суперечити Основному закону.
З огляду на вказане, доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки її право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022 року) не обмежене будь-яким строком.
Керуючись ст.ст. 240, 248, 256 КАС України,
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Маслоід Олена Степанівна