Справа № 991/9103/23
Провадження 1-кс/991/9184/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення після отримання заяви ОСОБА_3 № 27-09 від 27.09.2023 про вчинення кримінального правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) про кримінальне правопорушення після отримання заяви ОСОБА_3 № 27-09 від 27.09.2023 про вчинення кримінального правопорушення (далі - Скарга), в якій просить:
- зобов'язати уповноважену особу НАБУ внести до ЄРДР відомості за вищевказаною заявою та розпочати досудове розслідування.
Скарга мотивована тим, що 27.09.2023 ОСОБА_3 звернулася до НАБУ із заявою № 27-09 від 27.09.2023 про вчинення головою (суддею) Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за ознаками, передбаченими ч. 1 ст. 364, ч.4 ст. 382 КК України, яка була отримана НАБУ 02.10.2023, однак, станом на день звернення до суду зі Скаргою відомості до ЄРДР не внесено, що свідчить про бездіяльність уповноважених осіб НАБУ.
Особа, що звернулася із Скаргою, ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що Скаргу підтримує, прошу задовольнити.
Від представника НАБУ ОСОБА_5 надійшли заперечення на Скаргу, в яких зазначив, що до НАБУ дійсно надійшла заява ОСОБА_3 № 27-09 від 27.09.2023 (зареєстрована за № Б-13508 від 02.10.2023), за результатами опрацювання якої встановлено, що у заяві не наведено об'єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення кримінального корупційного правопорушення, віднесених до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, у зв'язку з чим, на час його розгляду, відсутні достатні правові підстави для внесення відомостей до ЄРДР з урахуванням вимог статті 216 КПК України, про що заявника було повідомлено. Крім того, зазначив, що в заяві не викладено конкретних обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею кримінального корупційного правопорушення, заявник фактично намагається оскаржити судові рішення та відповідні дії судді, вчиненні при здійсненні правосуддя, поза передбаченим процесуальним законом порядком, що може мати наслідком втручання у діяльність судді. Відповідну заяву було скеровано до ДБР, про що заявника було повідомлено належним чином. За такого, факт бездіяльності НАБУ відсутній. У задоволенні скарги просив відмовити у повному обсязі та провести її розгляд за відсутності представника НАБУ за наявними письмовими поясненнями.
Відповідно до ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Враховуючи положення статті 306 КПК України та з метою дотримання розумних строків розгляду скарги, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема, слідчий суддя на досудовому провадженні, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд скарги за відсутності особи, що звернулась із Скаргою, та особи, бездіяльність якої оскаржується.
Слідчий суддя, дослідивши Скаргу та додані до неї документи, дійшов наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що заявник у своїй скарзі оскаржує бездіяльність уповноваженої особи НАБУ щодо невнесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення за ст. 364 КК України, що, відповідно до положень ст. 33-1 КПК України підсудне Вищому антикорупційному суду, а також за ст. 382 КК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.
Кримінальним правопорушенням є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (ст. 11 КК України).
Положення ст. 214 КПК України перебувають у тісному взаємозв'язку з ч. 1 ст.2 та ст. 11 КК України, згідно з якими підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою не будь-яких дій, а суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки конкретного складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п. 2 Глави 3 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 30.06.2020 № 298 (далі - Положення), відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч.1 та п.4 ч.5 ст. 214 КПК України, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань є виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність у таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Такими даними є посилання у заяві (повідомленні) про кримінальне правопорушення на фактичні обставини, що свідчать про наявність складу відповідного кримінального правопорушення.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення, об'єктивні дані, які свідчать про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Враховуючи приписи ч.1 ст.2, п.10 ч.1 ст.3, ч.1 та п.4 ч.5 ст. 214 КПК України можливо зробити висновок, що однією із обов'язкових умов для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є повідомлення/виявлення діяння/бездіяльності, яке містить ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого особливою частиною КК України. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу кримінального правопорушення, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування.
Згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 818/15/18, за правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а тому, у розрізі такої думки Великої Палати Верховного Суду, слідчий суддя повинен з'ясувати наведені обставини судом касаційної інстанції, як такі, що підлягають установленню, у обсязі наявних та поданих до суду доказів, на час розгляду скарги.
Як вбачається із матеріалів справи, 27.09.2023 ОСОБА_3 звернулася до НАБУ із заявою № 27-09 від 27.09.2023 про вчинення головою (суддею) Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за ознаками, передбаченими ч. 1 ст. 364, ч.4 ст. 382 КК України, в якій викладаються відомості про те, що голова (суддя) Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_6 всупереч встановленим ч.6 ст. 31 ЦПК вимогам протягом 9-ти місяців не передав справу № 757/37171/22-ц за позовом ОСОБА_3 від 06.12.2022 до суду вищої інстанції для визначення підсудності з урахуванням того, що всі судді Печерського районного суду м. Києва заявили самовідвід від розгляду цієї справи, чим умисно порушив права заявника, передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що є ознаками злочину за ч. 1 ст. 364 КПК України, а також зазначені дії, на думку заявника, свідчать про умисне невиконання суддею рішення ЄСПЛ та Конституційного Суду України, що є ознаками злочину за ч.4 ст. 382 КК України (далі - Заява).
Заява була зареєстрована НАБУ за вх. № Б-13508 від 02.10.2023, що підтверджено представником НАБУ в його письмових поясненнях, долучених до даної справи.
Станом на день розгляду Скарги відомості за Заявою до ЄРДР не вносилися. Від НАБУ ОСОБА_3 була направлена відповідь, в якій зазначено, що за результатами розгляду Заяви встановлено, що у ній не наведено об'єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення суддею кримінального корупційного правопорушення, віднесених до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, у зв'язку з чим відсутні достатні правові підстави для внесення відомостей до ЄРДР з урахуванням вимог статті 216 КПК України, та оскільки розгляд порушених у Заяві питань не віднесено до компетенції НАБУ, то відповідну заяву листом за вих. № 112-225/30562 від 03.10.2023 р. було скеровано відповідно до компетенції до ДБР, про що заявника було повідомлено належним чином, що підтверджено матеріалами справи.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення - це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону кримінального правопорушення і характеризують суспільно-небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його негативні наслідки та причинний зв'язок між діянням та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, крім іншого, вноситься інформація про сукупність ознак, які свідчили б про вчинення того чи іншого кримінального правопорушення, і дали змогу кваліфікувати дії або бездіяльність, про яку йдеться в повідомленні про кримінальне правопорушення, за відповідними статтями Кримінального кодексу України.
Стаття 364 Кримінального кодексу України, кримінальне провадження за якою відноситься до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, передбачає кримінальну відповідальність за вчинення такого кримінального правопорушення як зловживання владою або службовим становищем.
При цьому, об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК, має три обов'язкові ознаки: діяння - використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що полягає у певних діях або бездіяльності суб'єкта; наслідки, що виявляються у завданні істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Відсутність хоча б однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України.
Зі свого боку, зловживання владою характеризується як вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою, яка є представником законодавчої, виконавчої чи судової влади, своїх повноважень і можливостей щодо пред'явлення вимог і прийняття рішень, обов'язкових для виконання іншими фізичними або юридичними особами. Зловживання службовим становищем - це вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою своїх повноважень і можливостей, пов'язаних із займаною посадою.
Кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, є спричинення таким злочином тяжких наслідків.
Крім того, суб'єкт злочину, передбаченого статтею 364 КК України, - спеціальний, а саме службова особа, визначення якої зазначено у примітці 1 до статті 364 Кримінального кодексу України.
Згідно Примітки 1 до статті 364 Кримінального кодексу України службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Для цілей статей 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу до державних та комунальних підприємств прирівнюються юридичні особи, у статутному фонді яких відповідно державна чи комунальна частка перевищує 50 відсотків або становить величину, що забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на господарську діяльність такого підприємства.
Отже, виходячи з положень статті ст. 364 КК України, дана стаття передбачає відповідальність саме за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ч. 1 ст. 364 КК України), або якщо воно спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364 КК України).
Зі свого боку, у Заяві йде мова про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 364 КК України. Однак, у Заяві відсутні будь-які конкретні фактичні дані про використання влади чи службового становища всупереч інтересам служби головою (суддею) Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе чи іншої фізичної або юридичної особи, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ч. 1 ст. 364 КК України).
Так, при дослідженні змісту Заяви встановлено, що її суть фактично зводиться до оскарження бездіяльності голови суду, який не виконав приписи ч.6 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу по щодо невинесення розпорядженняпро передачу справи до суду вищої інстанції для визначення підсудності.
Такі дії, самі по собі не свідчать про вчинення злочину передбаченого ст.364 КК України.
Необхідно враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).
Крім того, за частиною 4 ст. 382 КК України карається злочин із формальним складом, об'єктивна сторона якого вичерпується вчиненням такого діяння, як невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, обов'язковість виконання якого зумовлена Законом України від 17 липня 1997 р., яким ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та Протокол № 11 до цієї Конвенції, де зазначено (ч. 1 ст. 46 Конвенції), що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Суду у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.
У Заяві не наведено таких об'єктивних даних, які б свідчили про наявність у судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7 обов'язку виконати вказане у Заяві рішення ЄСПЛ, аби відповідна бездіяльність судді могла свідчити про наявність ознак кримінального правопорушення за частиною 4 ст. 382 КК України. Такі дії як неврахування/незастосування викладених у рішенні ЄСПЛ висновків під час прийняття процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій, та невиконання рішення ЄСПЛ є різні за своєю суттю та наслідками. У Заяві викладено відомості, які, на думку заявника, свідчать про неврахування викладених у рішенні ЄСПЛ висновків під час прийняття головою (суддею) суду процесуальних рішень, здійснення процесуальних дій, що свідчить про відсутність ознак злочину за ч. 4 ст. 382 КК України
За таких обставин слідчий суддя вважає, що невнесення уповноваженою особою НАБУ до ЄРДР відомостей, викладених у Заяві, відповідає положенням ч. 1 ст. 214 КПК України, ч. 1 ст.2 та ст. 11 КК України та п. 2 Розділу ІІ Положення, оскільки викладені у Заяві обставини не містять відомостей про вчинення кримінального правопорушення головою (суддею) Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8 .
Крім того, згідно інформації, яка міститься на сайті "Судова влада України" (https://court.gov.ua/fair/) про справу 757/37171/22, зазначена справа наразі передана до Шевченківського районного суду міста Києва.
За такого, відсутні підстави для задоволення Скарги.
На підставі викладеного, керуючись статтями 303-307, 369-372 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикрупційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1