Справа № 761/33494/19
Провадження № 1-кп/761/589/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019100000000315 від 22 березня 2019 року, відносно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Калуш Івано-Франківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4
представників потерпілих - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потепілої - ОСОБА_7 ,
захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_2
ВСТАНОВИВ :
Судом проводиться судовий розгляд у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В ході судового розгляду до суду звернувся директор філії Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» «Автобусний парк №8» ОСОБА_10 із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2019 року, в межах кримінального провадження №12019100000000315 від 22 березня 2019 року, на автобус «Богдан А144.5», д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2008 року випуску, колір жовтий, який належить КП «Київпастранс», адреса реєстрації: м. Київ, вул. С. Хохлових, буд. № 7/9.
Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2019 року, в межах кримінального провадження №12019100000000315 було накладено арешт на автобус «Богдан А144.5», д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2008 року випуску, який належить КП «Київпастранс».
Представник власника майна вважає, що такий арешт підлягає скасуванню, з огляду на те, що в рамках кримінального провадженні №12019100000000315 досудове розслідування завершене, з автобусом проведені усі необхідні слідчі дії, а тому на переконання ОСОБА_10 , на сьогодні вже відпали правові підстави подальшого арешту зазначеного транспортного засобу.
Прокурор в судовому засіданні пояснив, що арештований автобус визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. Наголошував на тому, що клопотання є передчасним і просив відмовити у його задоволенні.
Усі інші учасники судового провадження, включно із обвинуваченим та його захисниками, підтримали думку прокурора щодо передчасності такого клопотання.
Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, суд не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключно прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому, у відповідності до ч.2, ч.3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
З мотивувальної частини ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2019 року вбачається, що при арешті майна слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання органу досудового розслідування були достатні підстави для висновку, що зазначене в клопотанні слідчого майно є речовими доказами у кримінальному провадженні №12019100000000315 в розумінні ст.98 КПК України, тобто існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що таке майно є доказом злочину, а арешт майна необхідний з метою забезпечення збереження такого майна як речового доказу.
Крім того, зі змісту ухвали вбачається, що слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання про арешт майна потреби органу досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а сукупність отриманих судом даних, відповідно до ст.170 КПК України, була достатньою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно.
Вказані обставини підтверджуються відомостями, що містяться у наданій стороною обвинувачення постанові про приєднання предметів як речових доказів від 22.03.2019 року (т. 1 а.с. 111-112).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів клопотання та долучених до нього документів, вони не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії провадження вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність та які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2019 року, якою накладено арешт на вищевказане майно, що дає суд підстави дійти висновку, що необхідність арешту на зазначене в клопотанні майно на теперішній час не відпала.
При цьому варто нагадати, що відповідно до вимог статті 100 КПК України доля речових доказів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Таким чином, суд, розглянувши клопотання в межах питань, які були винесені на його розгляд, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання директора філії Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» «Автобусний парк №8» ОСОБА_10 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2019 року в межах кримінального провадження №12019100000000315.
Керуючись вимогами ст. ст.170, 171, 173, 174, 309 КПК України, суд,
УХВАЛИВ :
Клопотання директора філії Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» «Автобусний парк №8» ОСОБА_10 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2019 року в межах кримінального провадження №12019100000000315 - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1