Справа № 759/5372/22
Провадження № 1-кп/761/2128/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
третьої особи, щодо майна якої вирішується питання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду матеріалами кримінального провадження №12021100000001330, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.11.2021 року по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із вищою освітою, працюючого виконробом у ТОВ «СПІБ ДЕВЕЛОПМЕНТ», перебуває в офіційному шлюбі, має на утриманні одну малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України.
До канцелярії суду, ОСОБА_7 , подав клопотання про повернення останньому автомобіля марки «Hyundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_1 на який накладено арешт в рамках кримінального провадження №12021100000001330, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.11.2021.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2021 року в вищевказаному провадженні, накладено арешт на автомобіль марки «Hyundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , який став знаряддям злочину, зберіг на собі сліди вчинення злочину.
Належний ОСОБА_7 , автомобіль по даний час зберігається на відкритій місцевості на території спеціального майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП у м. Києві, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Г.Хоткевича, 20-Б, на який впливають зовнішні фактори у вигляді вітру, дощу, а з настанням зими і снігу, буде негативно впливати на технічний стан автомобіля.
Так заявник вважає, що в таких умовах неможливе подальше зберігання автомобіля, оскільки СУ ГУНП у м. Києві не має можливості зберігати автомобіль належним чином, тобто в закритому приміщенні. Зобов'язується забезпечити належні умови зберігання автомобіля до винесення судом рішення по кримінальному провадженню, а накладений арешт на автомобіль та інше майно, забезпечить завдання арешту майна. Крім того, автомобіль оглянутий в процесі досудового розслідування, він є законним власником, тому вважає за доцільне клопотати перед судом відповідно до ст. 173 ч. 4 КПК України та з урахуванням розумності і співрозмірності, застосування найменш обтяжливого способу арешту, щоб це не призвело до звуження певних прав та свобод людини, а саме залишити накладений арешт на автомобіль, однак передати його ОСОБА_7 , як законному власнику на відповідальне зберігання, визначивши його відповідальною особою за збереження автомобіля.
В судовому засіданні учасники судового розгляду, клопотання підтримали, просили його задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та не заперечував про передачу автомобіля, однак і вказала на те, що автомобіль знаходиться в збереженому станні.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали провадження, суд вважає, що клопотання про передачу арештованого майна на відповідальне зберігання підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.3 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
У справі Раймондо проти Італії ( Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), заявник скаржився на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як передбачено ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Згідно ч.1 ст. 172 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Ч. 2 ст.174 КПК України встановлено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2021 року в кримінальному провадженні, №12021100000001330, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.11.2021, накладено арешт на автомобіль марки «Hyundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , який, згідно постанови про визнання автомобіля речовим доказом зберіг на собі сліди вчинення.
Крім того, вказаний автомобіль був поміщений на спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП у м. Києві, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Г.Хоткевича, 20-Б, на відкритій місцевості.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зберігання автомобіля при вказаних умов може призвести до пошкодження автомобіля, тому є підстави для передання його на зберігання заявнику ОСОБА_7 , як володільцю автомобіля, при цьому накладений арешт продовжує свою дію та забезпечить завдання арешту майна.
Приймаючи таке рішення суд, серед вищезазначеного враховує, що володілець автомобіля ОСОБА_7 , не є обвинуваченим по даному кримінальному провадженню, автомобіль оглянутий, всі необхідні процесуальні дії органом досудового слідства виконані, тому, відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, суд вважає за можливе змінити спосіб зберігання майна, а саме передати вказаний автомобіль на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , як володільцю цього майна, заборонивши йому відчужувати та розпоряджатися майном.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що клопотання слід задовольнити та передати ОСОБА_7 , належний йому на праві володіння автомобіль марки «Hyundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_1 , попередивши його про необхідність збереження арештованого майна та, що в разі вчинення незаконних дій щодо автомобіля, він може нести кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України.
Керуючись ст.107,132,167,168,170,172,173,174,175 КПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання третьої особи, щодо майна якої вирішується питання ОСОБА_7 - задовольнити.
Передати на відповідальне зберігання, володільцю ОСОБА_7 автомобіль марки «Hyundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , який визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні №12021100000001330, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.11.2021, по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1