Справа № 761/32691/23
Провадження № 1-кс/761/21256/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 420 221 000 000 006 22 від 08.12.2022, у якому
гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Зірка Вишгородського району Київської області, громадянин України, українець, з вищою освітою, учасник бойових дій, має військове звання «Полковник», слухач Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського, перебуває у зареєстрованому шлюбі, має неповнолітню дитину, зареєстрований та мешкає за адресою - АДРЕСА_1 , не судимий,
підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України,
УСТАНОВИВ:
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 клопотанням слідчого ГСУ СБУ ОСОБА_7 про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .
На обґрунтування клопотання зазначено, що 16.06.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 1141, ч. 5 ст. 191 КК України, відповідно до якої підозрюваний, обіймаючи посаду заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, діючи умисно, за попередньою змовою з іншими особами, забезпечив постачання Збройним Силам України військової форми, яка не відповідає технічним умовам ТУ14.1-134-00034022-2016 та ТУ14.1-135-00034022 та не може використовуватись за призначенням, чим знизив рівень боєздатності підрозділів Збройних Сил України через неможливість належного виконання ними бойових завдань у зв'язку з використанням форми, яка не може використовуватись за своїм цільовим призначенням.
Зазначеними вище діями ОСОБА_4 здійснив розтрату державних коштів на загальну суму 945 258 853,86 грн., тобто в особливо великому розмірі.
До підозрюваного 14.08.2023 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 16.09.2023.
Строк досудового розслідування у вказаному провадженні ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києві від 08.09.2023 продовжений до шести місяців, тобто до 16.12.2023.
На переконання слідчого, на теперішній час існують ризики переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, знищення, спотворення речей та документів, що мають значення для встановлення обставин вчинення інкримінованих злочинів, здійснення незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, а також вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
З огляду на неможливість завершити розслідування, з метою проведення необхідних процесуальних дій, слідчий просив продовжити строк тримання підозрюваного під вартою.
У судовому засіданні прокурор, зазначивши, що до підозрюваного застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в іншому кримінальному провадженні № 42022000000000687 від 09.06.2022, наполягав на задоволенні ініційованого клопотання, оскільки, на його думку, кримінальний процесуальний закон не забороняє одночасного застосування одного запобіжного заходу у різних кримінальних провадженнях.
Крім того, на переконання прокурора, задоволення клопотання у цьому кримінальному провадженні забезпечить подальше тримання ОСОБА_4 під вартою незалежно від рішень, які можуть бути прийняті у кримінальному провадженні № 42022000000000687 від 09.06.2022.
Підозрюваний та його захисники заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість висунутої гр. ОСОБА_4 підозри.
Крім того, сторона захисту зазначила, що до ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42022000000000687 від 09.06.2022 рішенням слідчого судді від 01.02.2023 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого продовжений до 14.10.2023, що виключає ймовірність вчинення ОСОБА_4 позапроцесуальних дій, зазначених стороною обвинувачення. Також, захисник зазначив, що прокурор не довів, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки його підзахисного.
Слідчий суддя, заслухавши доводи сторін, дослідивши надані учасниками судового засідання матеріали, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР ратифікована Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Наведена гарантія закріплена також у ст. 29 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав та свобод особи визначені кримінальним процесуальним законодавством, який частиною 1 статті 194 КПК покладає на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування чи продовження дії запобіжного заходу обов'язок встановити існування наступних складових:
- чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;
- чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;
- чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо подальшого застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» Європейський Суд наголосив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на цій стадії розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами певною мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ОСОБА_4 ознак інкримінованих злочинів.
У той же час, у справі «Доронін проти України» ЄСПЛ наголосив, що зі збігом певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для подальшого тримання такої особи під вартою.
У рішенні «Белчев проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає такий обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Зокрема, відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.
Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Таким чином, слідчий суддя, окрім обґрунтованості підозри, має встановити наявність зазначених у клопотанні ризиків непроцесуальної поведінки підозрюваного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
ЄСПЛ у своїй практиці визначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для обґрунтування застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У зв'язку з цим під час розгляду клопотання про продовження дії найсуворішого запобіжного заходу слідчий суддя має у кожному випадку окремо та критично ставитися до доводів сторони обвинувачення, якими обґрунтовується необхідність застосування до особи тримання під вартою, об'єктивно оцінюючи їх переконливість.
На думку сторони обвинувачення, існує ймовірність вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, спрямованих на перешкоджання досудовому розслідуванню кримінального провадження, а саме, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, здійснити незаконний вплив на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, знищити речі та документи, що мають значення для вставнолення обставин вчинення інкримінованих злочинів, продовжити злочинну діяльність.
У той же час, у судовому засіданні з'ясовано, що ОСОБА_4 на день розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою утримується під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор» на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.08.2023 у рамках іншого кримінального провадження - № 42022000000000687 від 09.06.2022.
Підставою вказаного рішення стала необхідність усунення ризиків непроцесуальної поведінки ОСОБА_4 , зокрема, переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, здійснення незаконного впливу на свідків, знищення чи спотворення речей та документів, що мають значення для встановлення обставин вчинення інкримінованого злочину.
Отже, з метою запобігання спробам підозрюваного вчинити дії, спрямовані на перешкоджання досудовому розслідуванню у провадженні № 42022000000000687 до ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою .
У силу положень ст. 131, 132 КПК запобіжний захід, як вид заходу забезпечення кримінального провадження може бути застосований у разі доведення стороною обвинувачення, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який ідеться у клопотанні сторони обвинувачення.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 132 КПК під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Таким чином, звертаючись до слідчого судді з клопотанням про застосування або продовження строку застосованого до підозрюваного запобіжного заходу, його ініціатор має обґрунтувати реальність ризиків непроцесуальної поведінки підозрюваного, зазначивши конкретні обставини, що підтверджують можливість вчинення підозрюваним дій з метою переховування, продовження злочинної діяльності тощо.
У той же час, як встановлено, підозрюваний ОСОБА_4 на день розгляду клопотання перебуває у ДУ «Київський слідчий ізолятор», тобто не має фізичної можливості вчинити будь-які дії, спрямовані на перешкоджання досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні № 42022100000000622, що свідчить про відсутність ризиків непроцесуальної поведінки підозрюваного.
З викладеного витікає, що зазначені стороною обвинувачення у клопотанні ризики мають уявний характер та не ґрунтуються на об'єктивних обставинах, що вказують на можливість вчинення ОСОБА_4 дій, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
У силу ч. 3 ст. 194 КПК, слідчий суддя у разі недоведення стороною обвинувачення наявності ризиків непроцесуальної поведінки підозрюваного та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, має право зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади.
Враховуючи, що ОСОБА_4 перебуває під вартою у кримінальному провадженні № 42022000000000687, що унеможливлює покладення на останнього перелічених вище обов'язків, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання сторони обвинувачення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 9, 176-179, 193, 194, 309 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_7 про продовження строку триманняОСОБА_4 під вартою у кримінальному провадженні № 420 221 000 000 006 22 від 08.12.2022відмовити.
На ухвалу слідчого судді до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1