Справа №760/21395/21
2/760/1856/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2023 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Степановій Н.І.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович про скасування рішення та запису про право власності,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко О.А. про скасування рішення та запису про право власності.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до попереднього договору купівлі-продажу квартири від 27 травня 2014 року, укладеного між ним та ТОВ «СІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ», сторони зобов'язались в строки, встановлені п. 1.3.1 договору укласти договір купівлі-продажу квартири. Відповідно до цього договору ТОВ «СІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» зобов'язується передати йому у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (будівельний номер квартири АДРЕСА_2 , загальна площа 33,56 кв.м., а він зобов'язується прийняти у власність вказану квартиру та сплатити її вартість в обсязі, визначеному розділом 2 Попереднього договору.
Відповідно до п. 1.3.1 попереднього договору сторони зобов'язалися укласти основний договір протягом ІІ кварталу 2015 року з урахуванням п. 5.2 цього договору (у рахві оплати ним повної суми коштів), але в будь-якому разі не раніше отримання ТОВ «СІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» правовстановлюючих документів на об'єкт.
Відповідно до п. 2.3.2 цього договору вартість одного квадратного метра становить 7900 гривень.
Таким чином, він зобов'язаний сплатити 257170 гривень 28 копійок.
Ним було сплачено ТОВ «СІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» грошові кошти у сумі 263274 гривні 09 копійок.
ТОВ «СІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» не здало будинок в експлуатацію, не отримало правовстановлюючих документів, що є необхідним для належного укладення та нотаріального посвідчення основного договору, тому основний договір купівлі-продажу квартири укладений не був.
22 лютого 2021 року він отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 лютого 2021 року, відповідно до якої державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Василенком О.А. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36097473 від 16 березня 2020 року на квартиру АДРЕСА_3 за відповідачем.
Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень внесено до реєстру на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № СС/Д4/195-2767/Н-МП від 27 травня 2014 року, укладеного між ТОВ «СІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» та ОСОБА_2 .
Зазначає, що державна реєстрація права власності на квартиру за відповідачем є протиправною, оскільки будинок АДРЕСА_4 у встановленому законом порядку не введений в експлуатацію, що підтверджується листом Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 056/934-19102 від 03 червня 2021 року.
Крім того, рішення про державну реєстрацію прав прийнято на підставі недійсних документів та в період дії арешту, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2019 року на об'єкти незавершеного будівництва «Совські ставки».
Просить суд ухвалити рішення, яким:
- скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Василенка О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51794009 від 26 березня 2020 року;
- скасувати запис про право власності, номер: 36097473 від 16 березня 2020 року на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 .
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2021 року відмовлено в прийняті додаткового рішення в справі.
Відповідач відзив на позовну заяву в установлений строк до суду не подала.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Третя особа письмові пояснення щодо позову до суду не подала.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що відповідно до попереднього договору купівлі-продажу квартири від 27 травня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «СІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ», сторони зобов'язались в строки, встановлені п. 1.3.1 договору укласти договір купівлі-продажу квартири.
Відповідно до цього договору ТОВ «СІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» зобов'язується передати позивачу у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (будівельний номер квартири АДРЕСА_2 , загальна площа 33,56 кв.м., а ОСОБА_1 зобов'язується прийняти у власність вказану квартиру та сплатити її вартість в обсязі, визначеному розділом 2 Попереднього договору.
Відповідно до п. 1.3.1 попереднього договору сторони зобов'язалися укласти основний договір протягом ІІ кварталу 2015 року з урахуванням п. 5.2 цього договору (у рахві оплати ним повної суми коштів), але в будь-якому разі не раніше отримання ТОВ «СІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» правовстановлюючих документів на об'єкт.
Відповідно до п. 2.3.2 цього договору вартість одного квадратного метра становить 7900 гривень.
З позову вбачається, що ОСОБА_1 зобов'язаний був сплатити 257170 гривень 28 копійок.
Позивачем було сплачено ТОВ «СІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» грошові кошти у сумі 263274 гривні 09 копійок, що підтверджується наданими суду копіями квитанцій.
З позову встановлено, що ТОВ «СІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» не здало будинок в експлуатацію, не отримало правовстановлюючих документів, що є необхідним для належного укладення та нотаріального посвідчення основного договору, тому основний договір купівлі-продажу квартири укладений не був.
22 лютого 2021 року позивач отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 лютого 2021 року, відповідно до якої державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Василенком О.А. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36097473 від 16 березня 2020 року на квартиру АДРЕСА_3 за відповідачем.
Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень внесено до реєстру на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № СС/Д4/195-2767/Н-МП від 27 травня 2014 року, укладеного між ТОВ «СІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» та ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 2.2. зазначеного договору сторони домовились, що об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_5 , з наступними характеристиками: квартира АДРЕСА_6 , загальна площа 33,56 кв.м., 17 поверх, секція 4.
Позивач зазначає, що державна реєстрація права власності на квартиру за відповідачем є протиправною, оскільки будинок АДРЕСА_4 у встановленому законом порядку не введений в експлуатацію, що підтверджується листом Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 056/934-19102 від 03 червня 2021 року.
Крім того, рішення про державну реєстрацію прав прийнято на підставі недійсних документів та в період дії арешту, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2019 року на об'єкти незавершеного будівництва «Совські ставки».
Частиною 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 10 цього закону державний реєстратор:
- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно (п. 1);
- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (п. 2).
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядок державної реєстрації прав передбачає, зокрема наступне:
- прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
- виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
- встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
- перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
- прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав).
Частиною 2 ст. 18 зазначеного закону передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Частиною 4 цієї статті визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2005 року № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком (п. 6). Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав. У разі коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства (п. 7)
Відповідно до п. 12 зазначеного Порядку розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Згідно з п. 18 Порядку за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
Відповідно до п. 23 Порядку за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
Частиною 1 ст. 24 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
- подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (п. 4);
- наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (п. 5);
- наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно (п. 6).
Відповідно до пунктів 77-79 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України щодо особи, яка здійснювала будівництво такого об'єкта (замовник будівництва), чи у випадку, передбаченому статтею 332 Цивільного кодексу України, - щодо особи, яка є власником закінченого будівництвом об'єкта, реконструкція якого проводилася, якщо інше не встановлено договором або законом.
Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому об'єкту адреси (крім випадку проведення реконструкції об'єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об'єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
У разі коли закінчений будівництвом об'єкт у результаті нового будівництва є складовою частиною будинку, будівлі, споруди (квартира, гаражний бокс, машиномісце, інше житлове та нежитлове приміщення), яка після прийняття об'єкта в експлуатацію є самостійним об'єктом нерухомого майна, відомості про прийняття в експлуатації та про присвоєння адреси отримуються щодо будинку, будівлі або споруди, складовою частиною яких є такий об'єкт, а щодо відповідної складової частини будинку, будівлі, споруди - відомості про присвоєння адреси такій частині.
Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт у результаті реконструкції проводиться також за наявності відомостей про державну реєстрацію права власності на такий об'єкт відповідно до законодавства до проведення його реконструкції.
Підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт є відсутність однієї і більше відомостей, передбачених цим пунктом, крім випадків, передбачених пунктами 78, 79 та 80 цього Порядку.
Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт у разі прийняття його в експлуатацію до запровадження єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, що є невід'ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності, проводиться за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію такого об'єкта, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб'єкта, що здійснював прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію будинку, будівлі, споруди, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт у результаті нового будівництва, що є складовою частиною такого будинку, будівлі, споруди (квартира, гаражний бокс, машиномісце, інше житлове та нежитлове приміщення), яка після прийняття об'єкта в експлуатацію є самостійним об'єктом нерухомого майна, у разі прийняття відповідного будинку, будівлі або споруди, складовою частиною яких є такий об'єкт, в експлуатацію до запровадження єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, що є невід'ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності, але за умови наявності державної реєстрації права власності на інші складові частини у відповідному будинку, будівлі або споруді.
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.
Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт у разі присвоєння завершеному будівництвом об'єкту адреси без застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва проводиться за наявності документа, що підтверджує присвоєння такому об'єкту адреси, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб'єкта, що здійснював присвоєння закінченому будівництвом об'єкту адреси, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Документ, що підтверджує присвоєння будинку, будівлі, споруді адреси, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт у результаті нового будівництва, що є складовою частиною будинку, будівлі, споруди (квартира, гаражний бокс, машиномісце, інше житлове та нежитлове приміщення), яка після прийняття об'єкта в експлуатацію є самостійним об'єктом нерухомого майна, у разі присвоєння відповідному будинку, будівлі або споруді, складовою частиною яких є такий об'єкт, адреси до застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, але за умови наявності державної реєстрації права власності на інші складові частини у відповідному будинку, будівлі або споруді.
Документ, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об'єкту адреси, не вимагається у разі державної реєстрації права власності на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник у поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об'єкт, для подальшого відображення його адреси. Дія цього абзацу не застосовується, якщо у відомостях про місце розташування земельної ділянки відсутні всі необхідні реквізити адреси, передбачені частиною четвертою статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до попереднього договору купівлі-продажу від 27 травня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «СІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ», позивач є інвестором будівництва квартири в четвертій секції будинку АДРЕСА_4 - будівельний номер 195, 17 поверх.
За замовленням ТОВ «Київжитло» на зазначену квартиру був виготовлений технічний паспорт ТОВ «Укрінвентарексперт» від 06 березня 2017 року, у результаті чого забудовником змінено нумерацію квартир на 17 поверсі 4 секції, та фактичний номер квартирі присвоєно - 180.
Таким чином, суд вважає, що державний реєстратор - приватний нотаріус КМНО Василенко О.А. у порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку № 1127 належним чином подані документи і відповідність заявлених прав відомостям, що містяться у поданих документах, а також наявність підстав для відмови в державній реєстрації, не перевірив, внаслідок чого прийняв рішення про реєстрацію права власності за відсутності законних підстав для цього та всупереч визначеним у пунктах 4, 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставам для відмови у державній реєстрації прав.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подала.
Вбачається, що стороною відповідача не надано доказів на спростування доводів позивача щодо відсутності підстав для проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Суд дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного рішення державного реєстратора, оскільки його прийнято з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2005 року № 1127, а також майнових прав позивача.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року № 367/2022/15-ц та постанові Великої палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року № 802/1340/18-а міститься правова позиція, яка полягає у наступному.
Рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому, належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» від 12 травня 2022 року, що набрав чинності 26 липня 2022 року, внесено зміни до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч. 3 ст. 26 цього закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
За таких обставин, суд вважає, що рішення приватного нотаріуса КМНО Василенка О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51794009 від 26 березня 2020 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на спірну квартиру було протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, заявлена позивачем вимога про скасування запису про право власності не відповідає приписам ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», частиною 3 якої визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.
З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 908 гривень судового збору.
Керуючись статтями 2, 10, 15, 18, 24, 26 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 331 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа: державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 65) про скасування рішення та запису про право власності задовольнити частково.
Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка Олега Анатолійовича (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 65) від 26 березня 2020 року, індексний номер: 51794009, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_9 .
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмір 908 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: