СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 6/759/417/23
ун. № 759/8580/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Твердохліб Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання Вінцковської О.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідачів ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання постанови Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про визнання дій відповідачів протиправними та визнання недійсним акта загальних зборів ініціативної групи мешканців багатоквартирного будинку,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання постанови Київського апеляційного суду у справі 759/8580/22 від 10.10.2023 року на дванадцять місяців зі сплатою коштів до 5 числа кожного місяця рівними частинами по 625,00 грн, а саме: на користь ОСОБА_3 по 208,30 грн, на користь ОСОБА_7 по 208,30 грн, на користь ОСОБА_9 по 208,30 грн.
В обгрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на те, що постановою Київського апеляційного суд від 10.10.2023 року було прийнято рішення, яким стягнуто на користь ОСОБА_3 - 2 500,00 грн, на користь ОСОБА_7 - 2 500,00 грн, на користь ОСОБА_9 - 2 500,00 грн. Отже вона має борг у розмірі - 7 500,00 грн сплатити який їй вкрай важко, враховуючи складні життєві обставини та тяжкого матеріального стану. Зокрема, у неї тяжкий стан здоров'я, має направлення на проведення оперативного втручання та у неї наявний статус внутрішньо переміщеної особи. Вона не зловживала своїми процесуальними правами, не затягувала судовий розгляд, не заявляла вимоги про стягнення на її користь моральної шкоди, з повагою відносилась до інших учасників справи.
В судовому засіданні ОСОБА_1 просила задовольнити заяву, з підстав вказаних в заяві.
Представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти задоволення заяви, вважає, що мають бути істотні обставини для розстрочення рішення суду, а відсутність коштів у заявника не є такою обставиною, вважає, що задоволення заяви порушить принцип рівності сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку позивача та представника відповідачів, прийшов до наступного висновку.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.04.2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про визнання дій відповідачів протиправними та визнання недійсним акта загальних зборів ініціативної групи мешканців багатоквартирного будинку залишено без задоволення.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04.05.2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі - 5 000,00 грн, на користь ОСОБА_7 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі - 5 000,00 грн, на користь ОСОБА_9 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі - 5 000,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду м.Києва від 10.10.2023 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12.04.2023 року та додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04.05.2023 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про визнання дій відповідачів протиправними та визнання недійсним акта загальних зборів ініціативної групи мешканців багатоквартирного будинку відмовлено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі - 2 500,00 грн, на користь ОСОБА_7 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі - 2 500,00 грн, на користь ОСОБА_9 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі - 2 500,00 грн.
На даний час рішення суду боржником не виконано.
Заявник ОСОБА_1 просить розстрочити виконання постанови Київського апеляційного суду м.Києва від 10.10.2023 року на дванадцять місяців, вказуючи на статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджує її вразливий соціальний статус, складні життєві обставини, тяжкий стан здоров'я, необхідність проведення дороговартісного операційного втручання.
Суд приймає до уваги ці твердження заявника та вважає їх обґрунтованими.
Так, відповідно до вимог ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
За ст.124 ч. 5 Конституції України, ст. 14 ч. 1 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, зокрема, ст.382 КК України передбачена кримінальна відповідальність за невиконання рішення суду.
У випадку невиконання рішення суду добровільно, воно підлягає виконанню у примусовому порядку. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу та здійснюється останньою на підставі виконавчого документа.
Завершальною стадією судового провадження на підставі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавче провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Виконання судового рішення у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» наголошує, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.
Згідно ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням.
Таким чином, розстрочка рішення суду може бути застосована судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов'язковому виконанню у повній мірі в строки і порядок, передбачений чинним законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року № 14 визначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
В рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 року зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, до заяви ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог надала копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу станом на 12.10.2023 року, консультативний висновок від 03.10.2022 року ДУ Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова, направлення на госпіталізацію (консультацію) Центр серця від 13.04.2023 року, довідку від 12.06.2017 року № 12104 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Надані докази як окремо, так і в сукупності підтверджують викладені у заяві обставини, а саме наявність у неї тяжкого захворювання, що є підставою для надання розстрочки виконання рішення відповідно до ст.435 ЦПК України.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 247, 353, 435 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання постанови Київського апеляційного суд від 10 жовтня 2023 року задовольнити.
Розстрочити ОСОБА_1 виконання постанови Київського апеляційного суд від 10 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про визнання дій відповідачів протиправними та визнання недійсним акта загальних зборів ініціативної групи мешканців багатоквартирного будинку на період у 12 (дванадцять) місяців з моменту набрання даною ухвалою законної сили шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 625 (шістсот двадцять п'ять) гривень 00 копійок, а саме на користь ОСОБА_3 в розмірі 208,30 грн, на користь ОСОБА_7 в розмірі 208,30 грн, на користь ОСОБА_9 в розмірі 208,30 грн.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 06.11.2023 року.
Суддя Ю.О. Твердохліб