Справа №:755/9605/23
Провадження №: 4-с/755/108/23
УХВАЛА
"01" листопада 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва, в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ), начальник відділу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) Андрющенко Ірина Василівна, ОСОБА_2 , на дії Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ), -
ВСТАНОВИВ:
Скаржник, ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просить суд: визнати неправомірною та скасувати постанову від 31.01.2022 в.о. начальника відділу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) І. Андрющенко; зобов'язати відділ Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) поновити його порушені права як сторони виконавчого провадження та поновити ВП № НОМЕР_1.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26.12.2016 було затверджено мирову угоду сторін по цивільній справі № 755/8200/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 85 000 дол. США. У зв'язку з припиненням її добровільного виконання боржником, ОСОБА_2 ухвала від 26.12.2016 № 755/8200/16-ц була подана до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві для її примусового виконання. 18.05.2018 постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, державним виконавцем Клітченко О.А. зазначений виконавчий документ було прийнято до примусового виконання. 16.02.2023 скаржник звернувся до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. 24.02.2023 було надано змогу ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження та стягувачу стало відомо, що 31.01.2022 за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 було здійснено перевірку законності дотримання державним виконавцем вимог чинного законодавства при здійсненні виконавчих дій по ВП № НОМЕР_1 та за результатами якої прийнято наступне: дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Клітченко О.А. визнано такими, що вчинено з порушенням п.3 ч. 1ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»; скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 18.05.2018 винесену головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Клітченко О.А.; зобов'язано головного державного виконавця Єзерську А.М. привести виконавче провадження № НОМЕР_1 у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження»; копію постанови направити сторонам виконавчого провадження. На виконання пункту 3 постанови від 31.01.2022 в.о. начальника відділу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) І. Андрющенко головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерською А.М. прийнято ряд рішень у межах виконавчого провадження про скасування документів. В кожному із зазначених документів окремим пунктом було зазначено про необхідність направлення копії документу сторонам виконавчого провадження, проте жоден із документів стягувачу не надходив та докази отримання таких постанов відсутні у матеріалах ВП. Вважає, що дії посадових осіб Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) є неправовірними та такими, що порушують його права та законні інтереси при виконанні рішення суду - ухвали Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/8200/16-ц від 26.12.2016.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.07.2023 вказану скаргу було прийнято та призначено її до судового розгляду.
14.07.2023 до суду від заінтересованої особи (боржника) ОСОБА_2 надійшли заперечення на скаргу, у який останній вказує, що скаржник уже звертався до суду із тотожною скаргою та його вимоги були судом розглянуті. Окрім того, заявлені до вирішення ОСОБА_1 вимоги не підлягають розгляду місцевим загальним судом та мають вирішуватися у порядку адміністративного судочинства, оскільки примусове виконання здійснюється у межах зведеного виконавчого провадження. Крім того вказав, що ухвала № 755/8200/16-ц, видана 26.12.2016 Дніпровським районним судом міста Києва, очевидно не відповідає вимогам частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» до виконавчого документу, оскільки в ній зазначено: прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові стягувана та боржника, їх адреса місця проживання чи перебування, дата народження боржника - фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); строк пред'явлення рішення до виконання. Саме стягувачу (в даному випадку скаржнику ОСОБА_1 ) законом надано право звернутися до Дніпровського районного суду міста Києва щодо приведення виданої цим судом 26.12.2016 ухвали № 755/8200/16-ц у відповідність із зазначеними вимогами частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», проте ОСОБА_1 цим правом не скористався. Вказав, що у повній відповідності до чинного законодавства начальником Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Андрущенко Іриною Василівною 31.01.2022 винесено постанову про результати перевірки виконавчого провадження № НОМЕР_1 та постанову про скасування процесуального документу ВП НОМЕР_1, а державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Єзерська Анастасія Михайлівна правомірно виконала ці постанови та повернула виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання. Відтак, жодна з вимог скарги ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Ухвалами Дніпровського районного суду м. Києва від 14.07.2023, 28.09.2023 та 01.11.2023 в задоволенні клопотань заінтересованої особи ОСОБА_2 про закриття провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ), начальник відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) Андрющенко Ірина Василівна, ОСОБА_2 , на дії Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ), відмовлено.
Скаржник, ОСОБА_1 , у судовому засіданні вимоги скарги підтримав, з підстав заявлених у ній та просив вимоги скарги задовольнити повністю.
Представниця скаржника, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підтримала заявлені у скарзі вимоги та просила їх задовольнити, з підстав викладених у ній.
Заінтересована особа (боржник), ОСОБА_2 , проти задоволення вимог скарги заперечив та вказав, що скарга має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскільки вимоги скарги заявлені у межах зведеного виконавчого провадження. В інший частині вимог посилався на доводи, викладені у письмових запереченнях на скаргу.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Вислухавши позиції сторін, оглянувши у судовому засідання оригінали матеріалів виконавчого провадження, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Як встановлено судом та убачається з матеріалів справи, 26.12.2016 у межах розгляду цивільної справи № 755/8200/16-ц Дніпровським районним судом м. Києва було визнано мирову угоду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Салон-Мода» про звернення стягнення на майнові та немайнові права в рахунок погашення заборгованості за договором позики, в погодженій сторонами редакції, а провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Салон-Мода» про звернення стягнення на майнові та немайнові права в рахунок погашення заборгованості за договором позики було закрито.
У подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) із заявою про примусове виконання ухвали суду № 755/8200/16-ц від 26.12.2016.
18.05.2018 головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Клітченко О.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Дніпровського районного суду м. Києва № 755/8200/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м. Києва про затвердження мирової угоди від 29.12.2016 по цивільній справі № 755/8200/16-ц у розмірі 85 000,00 дол. США.
12.01.2022 боржник, ОСОБА_2 , звернувся до начальника Дніпровського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Андрющенко І.В. із заявою, у якій вказав, що при відкритті виконавчих проваджень державним виконавцем допущено порушення вимог статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки подані до виконання ухвали не відповідали вимогам вказаної статті та просив перевірити матеріали виконавчого провадження та вжити відповідних заходів.
31.01.2022 в.о. начальником Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрющенко Іриною Василівною за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 14.01.2022 здійснено перевірку законності дотримання державним виконавцем вимог чинного законодавства України при здійсненні виконавчих дій по виконавчому провадженню № НОМЕР_1, про що у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 було винесено відповідну постанову, якою встановлено порушення з боку державного виконавця Клітченко Оксани Анатоліївни вимог ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», та постановлено: дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Клітченко Оксани Анатоліївни визнати такими, що вчинені з порушенням п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 18.05.2018 винесену головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Клітченко Оксаною Анатолівною, зобов'язати головного державного виконавця Єзерську Анастасію Михайлівну привести виконавче провадження № НОМЕР_1 у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
31.01.2022 начальником відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрющенко І.В. винесено постанову у ВП № НОМЕР_1 про скасування документу «Постанова про відкриття виконавчого провадження» від 21.05.2018, що видав Клітченко Оксана Анатоліївна (не діє) при примусовому виконанні ухвали № 755/8200/16-ц виданий 26.12.2016 Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м. Києва про затвердження мирової угоди від 29.12.2016 по цивільній справі № 755/8200/16-ц у розмірі 85 000,00 дол. США.
31.01.2022 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерською А.М. стягувачу ОСОБА_1 направлено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, на підставі п. 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки перевіркою матеріалів виконавчого провадження встановлено, що у виконавчому документі не зазначено сторони виконавчого провадження, а саме боржника та стягувача.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
За нормою ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
У цій частині, ураховуючи доводи боржника про наявність зведеного виконавчого провадження, суд вирішуючи питання підвідомчості даної скарги даному суду виходив з того, що скаржником оскаржуються дії у межах виконавчого провадження, якому присвоєно № НОМЕР_1, у межах якого була проведена перевірка матеріалів виконавчого провадження та винесено відповідну постанову, проте таке виконавче провадження входить до зведеного виконавчого провадження, відтак доводи про те, що вимоги скаржника не підлягають розгляду місцевим загальним судом є необґрунтованими, оскільки оскаржувані дії органу примусового виконання провадились в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.
У статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Так, у ході судового розгляду даної скарги, судом були оглянуті оригінали матеріалів виконавчого провадження та, зокрема, але не виключно встановлено, що матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 оформлені у матеріали виконавчого провадження, у якому здійснювались виконавчі дії та виносились відповідні постанови у ході примусового виконання саме в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, яке відокремлене від зведеного виконавчого провадження, що не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
З наведеного випливає, що у разі, якщо виконавчий документ, який був повернутий стягувачу у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, виконувався у межах зведеного виконавчого провадження, відтак у зведеному виконавчому провадженні слід було проводити перевірку законності виконавчого провадження, що не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
У статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Разом з тим, згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Так, під час огляду оригіналів матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 судом було встановлено, що до вирішення питання про відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження державними виконавцями направлялись відповідні запити до державних органів, підприємств, установ, організацій для з'ясування необхідної інформації для примусового виконання виконавчого документу та систематизації даних про сторін виконавчого провадження, зокрема щодо отримання інформації про РНОКППП боржника та відомостей про джерела його доходів. Крім того, усі необхідні дані, як того вимагає стаття 4 Закону України «Про виконавче провадження», були зазначені стягувачем при зверненні до державної виконавчої служби із заявою про прийняття виконавчого документу до виконання, на підтвердження чого подані відповідні документи, а саме у заяві зазначені всі дані про боржника та стягувача, в тому числі РНОКПП, адреси місця проживання.
У постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18) зроблено висновок, що «згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 219/7439/14-ц (провадження N? 61-31681св18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.05.2019 у справі № 813/2125/16 (адміністративне провадження № К/9901/21841/18).
Разом з тим, відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника та ідентифікаційний номер, або інших відомостей, які можуть стати відомі виконавцю, шляхом направлення відповідних запитів, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документу без прийняття до виконання.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 749/1181/16-ц (провадження № 61-1115св18), від 08.05.2019 у справі № 813/2125/16 (провадження № К/9901/21841/18), від 19.09.2019 у справі № 469/1357/16-ц (провадження № 61-35493св18).
Сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 639/2561/18-ц (провадження № 61-578св19).
Таким чином, не ґрунтуються на правових підставах посилання начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Андрющенко І.В. у постанові від 31.01.2022 в межах ВП НОМЕР_1 про те, що у виконавчому документі не зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи (п.3 ч.1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», а відтак рішення прийняті у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 є неправомірними.
Принцип юридичної визначеності необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування).
В цьому контексті однією з вимог, які застосовують європейські правові інституції до національного правосуддя, є забезпечення адаптації поведінки конкретного суб'єкта до нормативних умов правової дійсності, захисту його від свавільного втручання з боку держави, впевненості у своєму правовому становищі. Вони входять із змісту поняття правової визначеності, що забезпечує можливість особи впевнено планувати свої дії. Для цього правові норми повинні бути чіткими та спрямованими на гарантування прогнозованості ситуацій, які виникають у тих чи інших правовідносинах, що опосередковуються правом.
Так, під час розгляду скарги по суті та під час огляду оригіналів матеріалів виконавчого провадження судом було встановлено про те, що упродовж тривалого часу, з 2018 року, у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 проводились виконавчі дії (арешт майна боржника, арешт коштів боржника, передача майна стягувачу - заявнику у даній справі, у рахунок погашення боргу, стягнення коштів з боржника на користь стягувача), що свідчить про достатність інформації для примусового виконання виконавчого документу, відтак суд не вбачає порушень ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» в діях державного виконавця Дніпровського РВДВС міста Києва ГТ УЮ у м. Києві Клітченко О.А. під час відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1.
Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, суд доходить до висновку про необхідність визнання неправомірною та скасування постанови від 31.01.2022 в.о. начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Андрющенко І.В. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 та зобов'язати Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) поновити порушені права стягувача ОСОБА_1 , як сторони виконавчого провадження та поновити ВП НОМЕР_1.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За приписами ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
У відповідності до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
За приписами ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 451 Цивільного процесуального кодексу України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України»).
Враховуючи наведене та керуючись, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, ст.ст. 5, 12, 13, 18, 447, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ), начальник відділу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) Андрющенко Ірина Василівна, ОСОБА_2 , на дії Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) - задовольнити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову від 31.01.2022 в.о. начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) Андрющенко І.В. у виконавчому провадженні НОМЕР_1.
Зобов'язати Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) поновити порушені права стягувача ОСОБА_1 , як сторони виконавчого провадження та поновити ВП НОМЕР_1.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст ухвали складено 06.11.2023.
Суддя: