Справа № 752/18005/23
Провадження № 4-с/752/191/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Машкевич К.В.
за участю секретаря- Гненик К.П.
представника заінтересованої особи - Мікайилова Р.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: Голосіїївський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк», суд
ВСТАНОВИВ:
Заявник звернувся до суду із скаргою, і з врахуванням уточнення, просить:
- визнати бездіяльність виконуючого обов'язки начальника Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Полінського В. щодо зняття арешту з рахунку № НОМЕР_1 відкритого ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» на який було накладено арешт постановою старшого державного виконавця Мороз Г.Ю. від 09.02.2023, в межах виконавчого провадження НОМЕР_5 незаконною;
- зобов'язати виконуючого обов'язки начальника Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Полінського В. зняти арешт покладений на рахунок № НОМЕР_1 відкритий ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» накладений постановою старшого державного виконавця Мороз Г.Ю. від 09.02.2023, в межах виконавчого провадження НОМЕР_5.
Посилається на те, що на виконанні в Голосіївському відділі державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває виконавче провадженн НОМЕР_5 з примусового виконаая виконавчого листа №2-1030/10 виданого Голосіївським районним судом м.Києва від 06.07.2011 про стягнення з нього на користь ПАТ «АБ «Укргазбанк» 96002,60 дол.США, що є еквівалентом 759 370,96 грн.
Постановою старшого державного виконавця Мороз Г.Ю. від 09.02.2023 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містячться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать Боржнику на суму боргу 759 370,96 грн.
Вказаною постановою було накладено арешт на рахунок № НОМЕР_1 відкритий ним в АТ КБ «ПриватБанк» і який використовується для одержання грошового забезпечення, як військовослужбовцем Збройних Сил України. Вказане підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк»№CVQG69QJ1J47C8A2 від 14.04.2023, відповідно до якої в період з 06.02.2023 по 07.04.2023 надходили кошти виключно як грошове забезпечення військовослужбовця ЗСУ.
21.07.2023 він звернувся до начальника Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з заявою про зняття арешту та зупинення виконавчого провадження, однак листом НОМЕР_5 від 18.08.2023 йому було відмовлено.
Вважає, що наявна бездіяльність виконуючого обов'язки начальника Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Полінського В. щодо не зняття арешту з рахунку на якому перебувають кошти отримані ним як заробітна плата, що порушує його права та суперечить нормам чинного законодавства України.
Виходячи з цього, просить задовольнити скаргу.
20.09.2023 до суду надійшли заперечення заінтересованої особи - ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» відповідно до яких, послається, що державний виконавець діяв в межах чинного законодавства. Виконуючи рішення суду виконавець може накласти арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, які заборонено законом. Банк не визначив статус коштів та рахунку, не повернув без виконання постанову виконавця, а отже не було порушення вимог законодавства. Вважає скаргу необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
26.09.2023 до суду надійшов відзив на скаргу Голосіїївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в якому посилається, що на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадженн НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа №2-1030/10 від 21.06.2022 виданого Голосіївським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АБ «Укргазбанк» 96002,60 дол.США, що є еквівалентом 759 370,96 грн. 01.08.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 09.02.2023 державним виконавцем, відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено до банківських установ, зокрема, до АТ КБ «ПриватБанк». Посилається, що оскільки Банк у відповідності до вимог ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» не визначив та не повідомив виконавця про статус коштів та рахунку, а також про цільове призначення коштів на рахунку, не повернув без виконання постанову, відсутні підстави для зняття арешту з коштів боржника передбачених ст.59 вказаного закону. Виходячи з цього, просить відмовити в задоволенні скарги.
В судовому засіданні 26.09.2023 заявник підтримав скаргу з підстав зазначених у ній, просив задовольнити.
Представники заінтересованих осіб в судовому засіданні проти скарги заперечували, з підстав зазначених в письмових поясненнях.
Після оголошеної в справі перерви заявник та представник Голосіїївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві до суду не з'явилися, належним чином повідомлені про розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.
Заслухавши представника ПАТ «АБ«Укргазбанк», дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що в провадженні Голосіїївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває виконавче провадження НОМЕР_5, розпочате на підставі виконавчого листа №2-1030/10, виданого 06.07.2011 року Голосіївським районним судом м. Києва, за яким заявник є боржником.
Постановою старшого державного виконавця Голосіїївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Мороза Г.Ю. від 09.02.2023 року був накладений арешт на кошти боржника в банківських установах.
Відповідно до витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 № 32 від 27.05.2022 лейтенанта ОСОБА_1 призвано до лав Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» та відповідно до мобілізаційного плану направленого до військової частини НОМЕР_2 на посаду помічника командира з правової роботи військової частини НОМЕР_2 .
З довідки військової частини НОМЕР_2 № 409/4/1703 від 27.09.2023 вбачається, що згідно укладеного зарплатного договору з АТ КБ «ПриватБанк» на картковий рахунок заявника НОМЕР_3 з 01.02.2023 по 30.04.2023 військовою частиною НОМЕР_2 було перераховано грошове забезпечення.
З довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 14.04.2023 вбачається, що заявник отримує грошове забезпечення, шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на банківський рахунок НОМЕР_4 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк». Також вбачається, що всі операції, за період з 06.02.2023 по 07.04.2023, проведені за вказаним рахунком, були пов'язані з нарахуванням заявнику грошового забезпечення (а.с.7).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В ч. 1 ст. 18 Закону зазначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:
1) верховенства права;
2) обов'язковості виконання рішень;
3) законності;
4) диспозитивності;
5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;
6) гласності та відкритості виконавчого провадження;
7) розумності строків виконавчого провадження;
8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;
9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
З матеріалів справи вбачається, що 21.07.2023 заявник звертався до начальника Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з повідомленням про вказані в скарзі обставини та проханням про зняття арешту з рахунку заявника в банку, на який перераховується його грошове забезпечення, як військовослужбовця Збройних Сил України (а.с.27-28).
Представник виконавчої служби у судовому засіданні зазначив, що про характер рахунку мав повідомити банк при отриманні постанови про накладення арешту, але таких дій банком вчинено не було, а тому у виконавця не було підстав для зняття арешту з рахунку.
Згідно з ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до статті 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові №340/1018/19 від 17 січня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПКУкраїни, має враховуватися судом, за приписами ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата.
Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».
Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Згідно до ст.ст. 1-2,2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах,
Відповідно до змісту ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 59 Закону у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається відсутність повернення банком постанови без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на рахунку НОМЕР_4 відкритого в АТ КБ «ПриватБанк».
Виходячи з цього, суд вважає, що вчинені приватним виконавцем заходи для примусового виконання рішення суду, є законними і такими, що відповідають меті виконавчого провадження, визначеній законом.
Підстави для зняття арешту з майна боржника за ініціативою державного виконавця врегульовано ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404- VIII від 02 червня 2016 року.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашеннязаборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 203/3435/21 від 12 жовтня 2022 року, арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
З урахуванням обставин встановлених під час розгляду справи, суд вбачає наявні підстви для зняття арешту з рахуноку НОМЕР_4 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» на який військовою частиною НОМЕР_2 перераховується грошове забезпечення заявнику.
Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість скарги та її часткове задоволення.
Керуючись ст. 19, 129 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 10, 18, 447-453 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Скаргу задовольнити частково.
Зняти арешт з рахунку НОМЕР_4 відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 , накладеного постановою старшим державним виконавцем Голосіївського ввіділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Морозом Г.Ю. від 09.02.2023, в межах виконавчого провадження НОМЕР_5.
В решті скарги відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.В.Машкевич