Справа № 567/145/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Венгерчук А.О.
при секретарі - Пономаренко Р.А.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів
встановив:
в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів звернулася ОСОБА_3 .
У своїй позовній заяві зазначає, що на даний час змінились підстави з яких виходив суд, призначаючи стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання дитини, та розмір аліментів визначених рішенням Острозького районного суду від 15.02.2022 не відповідає потребам дитини на теперішній час. Окрім того посилається на те, що на даний час відповідач офіційно працевлаштувався та отримує регулярний дохід.
Також вказує, що стягувана з відповідача сума є недостатньою для повноцінного утримання дитини, тому вказуючи, що відповідач здатен сплачувати кошти на утримання дитини у більшому розмірі, просить змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1800 грн. щомісячно на частку всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою від 22.02.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження за позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав викладених у позовній заяві та просить позов задоволити. Надала пояснення, аналогічні обставинам, наведених у позовній заяві. Пояснила, що на даний час змінились підстави з яких виходив суд, призначаючи стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини, та розмір аліментів визначених рішенням Острозького районного суду від 15.02.2022 не відповідає потребам дитини на теперішній час. Окрім того посилається на те, що на даний час відповідач є військовослужбовцем та отримує регулярний дохід.
Відповідач в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову в частині зміни способу стягнення аліментів та їх збільшення розміру у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю такої вимоги. Додатково пояснив, що він дійсно перебував на службі в ЗСУ, однак 29.03.2023 отримав поранення під час бойового завдання в Донецькій області. Зазначив, що в зв'язку з пораненням на даний час йому встановлено ІІ групу інвалідності та з 09.06.2023 він виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та не є військовослужбовцем. Вказує, що на даний час він не працює, отримує пенсію по інвалідності в розмірі 4000 грн. та інших доходів не має, а тому твердження сторони позивача не відповідають дійсності.
З письмових доказів, досліджених в судовому засіданні встановлено наступне.
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 встановлено, що сторони по справі вказані батьками ОСОБА_4 , 19.02.2016. (а.с.7)
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання №723 від 23.06.2021 ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.8)
Відповідно до рішення Острозького районного суду від 15.02.2022 змінено розмір аліментів, визначений рішенням Острозького районного суду від 28.01.2021, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1800 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з врахуванням індексу інфляції, починаючи з 06.12.2021 та до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 неустойку у розмірі 10209, 80 грн. (а.с.9-19)
Відповідно до відомостей з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ОК-5), реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ОК-7) сума фактичного заробітку/доходу ОСОБА_2 за місяць у 2020 році становив 4723 грн., у 2021 - 6000 грн., 2022 - 6500 грн. (а.с.51-52)
Відповідно до витягу з наказу №162 від 09.06.2023 солдата ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .(а.с.103).
За довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №278759 ОСОБА_2 встановлено 2 групу інвалідності з 22.07.2023.(а.с.104)
Відповідно до довідки № 7049 від 30.06.2023 ОСОБА_2 29.03.2023 отримав осколкове сліпе поранення в надлопатковій ділянці зліва, вибухову травму, ЗЧМТ(а.с.105)
Суд, визначивши юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи та подані докази у їх сукупності, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
З досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що позивач та відповідач разом не проживають, їхній спільний син після розірвання шлюбу постійно проживає з позивачем, між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо порядку та способу участі останнього в утриманні дитини, з відповідача в примусовому порядку стягуються аліменти на утримання дитини в розмірі визначеному рішенням суду від 15.02.2022.
Звертаючись до суду, в обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначила, що погіршилося її матеріальне становище, дитина потребує більших матеріальних витрат ні ж ті, що передбачалися раніше, а дохід відповідача змінився та почав мати стабільний характер, тому вважає, що дані обставини є підставою для зміни способу стягнення аліментів.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений ч. 2 ст. 51 Конституції України є одним з головних конституційних обов'язків. Такий обов'язок послідовно визначений в сімейному законодавстві.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 та набула чинності для України 27 вересня 1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Згідно зі ст.27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11 (стаття 5), кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, наявністю непрацездатних батьків; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ч. 1 ст. 192 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов'язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 Сімейного кодексу України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.181, 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 у справі №6-143цс-13, відповідно якою вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст.182 - 184 Сімейного кодексу України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Беручи до уваги викладене, суд звертає увагу на те, що частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Вказана стаття не містить будь-яких умов за яких одержувачу аліментів може бути відмовлено судом у способі стягненні аліментів. Вказане узгоджується із висновком ВС, викладеним у постанові від 11 березня 2020 у справі №759/10277/18, згідно із яким спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Тобто, позивач наділений абсолютним правом на зміну способу стягнення аліментів.
Крім того, згідно правової позиції, викладеної у постанові ВС від 14 листопада 2018 у справі №372/2393/17, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин. Тобто, зміна способу стягнення аліментів передбачає зміну їх розміру.
Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частина 2 цієї статті визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як з'ясовано судом, розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання їх з позивачем дитини визначено судом у розмірі 1800 гривень щомісячно.
Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи необхідність зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача, позивач вказує на покращення матеріального стану відповідача, як платника аліментів.
Отже, пред'являючи позов, що розглядається, через зміну способу їх стягнення (з твердої грошової суми на частку від доходу) позивач фактично вказує про зміну (збільшення) розміру раніше стягнутих аліментів, відповідно мета позову обумовлюється цими підставами, що в свою чергу не звільняє позивача від обов'язку належного обґрунтування та доказування позову, зокрема, підстав і умов, необхідних як для зміни способу стягнення аліментів, так і для збільшення їх розміру, яке не може ґрунтуватися на припущеннях.
Своїми цивільними і процесуальними правами позивач розпоряджається, а право на судовий захист і обов'язок доказування позову здійснює на власний розсуд (ст. 12 ч. 1, ст.ст.13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76-81 ЦПК України).
Отже, позивачу необхідно довести передусім наявність у платника відповідного доходу як підставу для задоволення вимоги, для визначення розміру аліментів як частки відповідного доходу. Так само, зважаючи на пред'явлення позову з метою збільшення розміру стягуваних аліментів, підлягають доведенню й інші обставини, які мають значення в такому спорі та передбачені, зокрема, частиною 1 статті 182 СК України.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Водночас, суд вважає зазначені обставини не доведеними, оскільки позивачем не підтверджено належними доказами зміну матеріального стану платника аліментів та збільшення його доходів у зв'язку із зміною розміру заробітної плати, які мали місце за період з часу з моменту ухвалення 15.02.2022 рішення суду про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі та станом на час звернення до суду з даним позовом.
Також позивачем не надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про збільшення її витрат на утримання неповнолітньої дитини.
Позивачем належними та допустимими доказами суду не доведено зміна матеріального або сімейного стану як платника так і одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Крім того, суд звертає увагу, що визначений рішенням суду розмір аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 1800 грн., відповідає мінімально гарантованому розміру аліментів на дитину виходячи з прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як відповідач, так і позивач, в рівних частках повинні утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить належне її утримання.
З урахуванням вище викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про зміну способу стягнення аліментів, а отже приходить до висновку про відмову у позові повністю.
Зважаючи, що за наслідком розгляду справи у задоволенні позову відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.
Враховуючи викладене, на підставі ст. 180-184, 192 Сімейного кодексу України, керуючись ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ),
відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Повний текст рішення складено 06.11.2023.
Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.