06.11.23 363/5025/23
РІШЕННЯ
Іменем України
06 листопада 2023 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Рукас О.В., за участю секретаря судових засідань - Охоти Г.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Одинець Катерина Юріївна (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю КС № 10896/10 від 29.12.2022 року; адреса для листування: 03194, м. Київ, вул. Зодчих, буд. 34-А, офіс № 3), до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради (07342, Київська область, Вишгородський район, с. Пірнове, вул. Спортивна, буд. 1, код ЄДРПОУ: 04359643) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Одинець Катерина Юріївна, звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 03.08.2023 року № 23 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Зазначену постанову ОСОБА_1 вважає протиправною та необґрунтованою, внаслідок чого вона підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно неї - закриттю. На підтвердження своєї позиції ОСОБА_1 зазначила, що постанова про адміністративне правопорушення була винесена адміністративною комісією з грубим порушенням порядку провадження у справах про адміністративне правопорушення, зокрема, не було вжито заходів щодо своєчасного та належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце проведення розгляду справи, здійснено розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , порушено встановлені законодавством строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, під час розгляду справи не з'ясовано всі фактичні обставини справи, не надано належну оцінку зібраним доказам, неправильно застосовано положення матеріального законодавства, що призвело до винесення протиправної постанови про накладення адміністративного стягнення. Одночасно з цим ОСОБА_1 вважає вказану постанову адміністративної комісії такою, що підлягає обов'язковому скасуванню через те, що вона винесена не уповноваженим суб'єктом, оскільки справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, не належить до підвідомчості (компетенції) адміністративних комісій як органів влади, що здійснюють розгляд справ про адміністративні правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила вищезазначену постанову визнати протиправною, скасувати та закрити відносно неї провадження у справі про адміністративне правопорушення за фактом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.09.2023 року провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради було відкрито у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строк для подання учасниками справи заяв про проведення розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін або для подання заперечень проти проведення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою суду відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву і витребувано копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, складених відносно позивача.
Копія ухвали суду від 15.09.2023 року про відкриття провадження у справі засобами автоматизованої системи документообігу суду направлялася на електронну адресу представнику позивача, що була особисто нею вказана при поданні адміністративного позову до суду. Крім того, копія ухвали суду від 15.09.2023 року засобами поштового зв'язку направлялася за адресою проживання позивача, що була вказана у позовній заяві.
Як вбачається з довідки, сформованої засобами автоматизованої системи документообігу суду (а.с. 61), копію ухвали суду від 15.09.2023 року представник позивача отримала на електронну адресу 18.09.2023 року. Як встановлено зі зворотного поштового повідомлення, копію ухвали від 15.09.2023 року позивач отримала 28.09.2023 року (а.с. 63).
Станом на 06.11.2023 року від сторони позивача ані засобами поштового зв'язку, ані за допомогою підсистеми Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, ані на офіційну електронну адресу суду не надходило жодних заяв, клопотань та будь-яких інших процесуальних документів.
У свою чергу копія ухвали суду від 15.09.2023 року про відкриття провадження засобами автоматизованої системи документообігу суду направлялася на офіційну електронну адресу відповідача. На додаток до цього, копія ухвали суду разом з копією позовної заяви та додатків до неї направлялися засобами поштового зв'язку на поштову адресу відповідача.
Як вбачається з довідки, сформованої засобами автоматизованої системи документообігу суду (а.с. 62) копія ухвали суду від 15.09.2023 року була доставлена на офіційну електронну адресу відповідача 18.09.2023 року. Натомість, як видно зі змісту зворотного поштового повідомлення (а.с. 81), копію ухвали суду від 15.09.2023 року разом з копією позовної заяви та додатків до неї було вручено представнику відповідача 04.10.2023 року.
10.10.2023 року до суду засобами поштового зв'язку надійшло клопотання (а.с. 64-65) від відповідача про направлення адміністративній комісії копії позовної заяви та додатків до неї для подальшого ознайомлення і подання відзиву, а також про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву. Вказане клопотання було мотивовано тим, що на адресу Пірнівської сільської ради надійшла ухвала про відкриття провадження у справі № 363/5025/23 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Однак до цього часу позовна заява з додатками до неї ані від позивача, ані від його представника, ані від суду до відповідача не надходило, внаслідок чого останній позбавлений можливості висловити свої заперечення щодо позовних вимог позивача.
Разом з клопотанням відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 15.09.2023 року також надано копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАп, які були складені відносно ОСОБА_1 .
З урахуванням вищевикладеного, судом скановану копію позовної заяви та додатків до неї засобами автоматизованої системи документообігу суду було повторно направлено на офіційну електронну адресу відповідача. Як вбачається з довідок, сформованих за допомогою автоматизованої системи документообігу суду (а.с. 82-83), сканована копія позовної заяви та додатків до неї були доставлені на офіційну електронну адресу відповідача 10.10.2023 року.
Однак, станом на 06.11.2023 року ані засобами поштового зв'язку, ані за допомогою підсистеми Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, ані на офіційну електронну адресу суду від відповідача більш не надходило жодних заяв, клопотань чи інших процесуальних документів.
Суд звертає увагу, що відповідно до п. 12 ч. 9 ст. 171 КАС України у разі розгляду адміністративної справи за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень обов'язок суду щодо направлення копії позовної заяви та додатків до неї трансформується в обов'язок повідомлення про наявні в суді матеріали, які підлягають врученню суб'єкту владних повноважень як стороні, та про можливість їх отримання лише безпосередньо у суді.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що місцезнаходженням відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, є Вишгородський район Київської області, що дає можливість казати про здійснення розгляду справи за його місцезнаходженням. Однак всупереч вищезазначеним нормативним приписам копія позовної заяви та додатків до неї неодноразово направлялася відповідачу як засобами поштового зв'язку, так і на офіційну електронну адресу, що, зокрема, була особисто вказана відповідачем у своєму клопотанні.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідно до ч. 7 ст. 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Таким чином, не зважаючи на наявність обов'язку реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, відповідач документи, у тому числі скановані матеріали адміністративної справи, в Електронному суді з невідомих причин не отримував.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що в межах даної справи було створено всі можливі та належні умови для ознайомлення відповідача з наявними матеріалами адміністративної справи та реалізації останнім процесуального права на подання відзиву. Однак, у встановлений судом строк, відповідач зазначеним правом не скористався.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Враховуючи, що у встановлений судом строк ані від сторони позивача, ані від сторони відповідача не надійшло жодних процесуальних документів, які стосуються суті адміністративної справи, то суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зважаючи на те, що у встановлений судом строк ані від сторони позивача, ані від сторони відповідача до суду не надходило заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження чи заяви про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС - місцем загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може мати вигляд індивідуального акта, яким відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС є акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Одним з таких актів може бути постанова про накладання адміністративного стягнення, оскільки зазначений акт виноситься суб'єктом владних повноважень на виконання своїх владних функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності та стосується лише прав та інтересів конкретно визначеної особи, яка піддається впливу накладеного адміністративного стягнення як форми адміністративної відповідальності, а дія такого акта вичерпується його виконанням.
З аналізу поданої позовної заяви та додатків до неї суд доходить до висновку, що між сторонами виникли спірні публічні правовідносини щодо оскарження особою індивідуального акта суб'єкта владних повноважень у вигляді постанови про накладання адміністративного стягнення.
Положення щодо розгляду справ відповідних категорій містяться у ст. 286 КАС, відповідно до ч. 1 якої адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У цей же час відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, зазначені категорії справ стосуються перевірки судом рішень суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).
Постанова про накладення адміністративного стягнення від 03.08.2023 року була винесена адміністративною комісією при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради за результатами розгляду і вирішення справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Суд звертає увагу, що у розумінні КАС України суб'єкта владних повноважень не обов'язково повинен мати статус юридичної особи. Суб'єкт владних повноважень визначається таким за наявності в нього владних управлінських функцій, якими безумовно наділена адміністративна комісія, що утворюється при органах місцевого самоврядування. Оскільки положеннями чинного КУпАП до повноважень адміністративної комісії належить розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладення адміністративних стягнень, то зазначені обставини дають достатні підстави для висновку, що адміністративна комісія може бути самостійним відповідачем в адміністративних справах щодо оскарження їх рішень, дій та бездіяльності з приводу притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією ВС, яка була викладена у постановах від 01.11.2018 року у справі № 705/3312/17, від 13.01.2020 року у справі № 263/6228/19, від 05.02.2020 року у справі № 265/6669/18.
Отже, адміністративна комісія при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради в межах даної справи є належним відповідачем щодо позовних вимог, які стосуються законності та обґрунтованості її рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Порядок розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення у даному випадку визначається положеннями КУпАП.
Відповідно до ст. 245 КУпАП - завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Винесення постанови про накладання адміністративного стягнення відповідно до ст. 284 КУпАП є одним з рішень суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийнято за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення і одночасно з цим яке становить найбільше втручання в особисті права, свободи особи, оскільки передбачає створення для особи негативних наслідків особистого, майнового характеру у вигляді адміністративного стягнення.
Внаслідок цього суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення можливо лише за умови, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувався у встановленому законодавством порядку, а факт вчинення адміністративного правопорушення і вина особи у його вчиненні доведені у встановленому порядку належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Отже, визначальним для такого рішення суб'єкта владних повноважень є доведення факту вчинення адміністративного правопорушення та вини особи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суб'єкт владних повноважень, що здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виконання вищезазначеного обов'язку є визначальним для прийняття правомірного рішення суб'єктом владних повноважень, яке буде становити пропорційне та законне втручання у права та свободи особи, а також підтверджувати належне виконання владних (управлінських) функцій самим суб'єктом владних повноважень.
Виконання цього обов'язку здійснюється у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення шляхом заслуховування осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідження доказів, вирішення клопотань, про що зазначено у ст. 279 КУпАП.
При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.
Зазначені докази відповідно до ст. 252 КУпАП оцінюються суб'єктом владних повноважень за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, після чого та на основі чого виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.
Отже, дотримання вимог законодавства у процесі розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення сприяє правомірності рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а отже, сприяє правомірному та пропорційному втручанню у сферу особистих прав і свобод особи, яка зазнає негативних наслідків особистого та майнового характеру внаслідок накладення на неї адміністративного стягнення.
Одночасно з цим з приводу правомірності оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення суд вважає за необхідне вказати на наступні обставини.
Щодо наявності в адміністративної комісії повноважень на розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Стаття 154 КУпАП (у редакції чинній на момент вчинення правопорушення та на момент розгляду справи) структурно передбачає три окремі частини.
У ч. 1 ст. 154 КУпАП передбачено основний склад адміністративного правопорушення, який передбачає адміністративну відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).
У свою чергу ч. 2 та ч. 3 ст. 154 КУпАП передбачають кваліфіковані склади даного адміністративного правопорушення та підвищену адміністративну відповідальність в залежності від наявності у діях особи тих чи інших кваліфікуючих ознак. Так, у ч. 2 ст. 154 КУпАП встановлено кваліфікуючу ознаку у виді повторного вчинення діяння, передбаченого ч. 1 ст. 154 КУпАП, протягом одного року, а у ч. 3 ст. 154 КУпАП - кваліфікуючу ознаку у виді заподіяння шкоди здоров'ю людини чи її майну.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 постановою адміністративної комісії було притягнуто до адміністративної відповідальності саме за ч. 3 ст. 154 КУпАП.
За загальним правилом, встановленим у ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються: 1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; 2) виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом; 4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами, Верховним Судом; 5) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
При цьому положеннями чинного КУпАП встановлюються правила розмежування компетенції вищезазначених органів влади (посадових осіб) щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Так, відповідно до ст. 214 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад вирішують усі справи про адміністративні правопорушення, за винятком віднесених цим Кодексом до відання інших органів (посадових осіб).
Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, органи Національної поліції, органи державних інспекцій та інші уповноважені органи (пункт 5 статті 213) розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені цим Кодексом до їх відання.
З наведеного слідує, що адміністративні комісії розглядають усі справи про адміністративні правопорушення, крім тих, що чітко та прямо віднесені до компетенції інших органів влади (посадових осіб). У зв'язку з цим інші органи влади (посадові особи) можуть розглядати лише ті справи про адміністративні правопорушення, що прямо віднесені до їх компетенції положеннями чинного законодавства, що визначає процедуру провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Компетенція адміністративних комісій щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення визначається у ст. 218 КУпАП, а компетенція судів, як суб'єктів розгляду справ про адміністративні правопорушення, - у ст. 221 КУпАП.
Системний аналіз положень ст. 218 та ст. 221 КУпАП дає можливість зробити висновок, що до компетенції адміністративної комісії відноситься розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 154 КУпАП. У свою чергу до компетенції суду відноситься розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 154 КУпАП.
Розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, як вбачається зі змісту положень ст. 218-244-24 КУпАП, не відноситься до компетенції жодних з числа зазначених у ст. 213 КУпАП органів влади (посадових осіб). Вказані обставини у поєднанні з принципом визначення повноважень адміністративних комісій, що закріплений у ст. 214 КУпАП, давали б можливість зробити висновок, що в такому разі справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 154 КУпАП, мають розглядатися саме адміністративними комісіями як такі, що не віднесені до компетенції інших органів влади (посадових осіб). Однак, оцінюючи відповідність такого висновку положенням чинного законодавства, суд звертає увагу на наступне.
Стаття 154 КУпАП (у редакції станом на 01.07.2021 рік) структурно складалася з двох частин. У ч. 1 ст. 154 КУпАП (у редакції від 01.07.2021 року) було передбачено основний склад адміністративного правопорушення, який передбачав адміністративну відповідальність за тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях.
Натомість ч. 2 ст. 154 КУпАП (у редакції від 01.07.2021 року) передбачала адміністративну відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті.
Системний аналіз положень ст. 154 КУпАП у зв'язку з положеннями ст. 218, 221 КУпАП у редакції станом на 01.07.2021 рік дає можливість зробити висновок, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 154 КУпАП, станом на 01.07.2021 рік відносився до компетенції адміністративних комісій, а справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 154 КУпАП - до компетенції судів.
15.07.2021 року ВРУ було прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив Європейського Союзу у сфері охорони тваринного та рослинного світу» № 1684-IX, яким статтю 154 КУпАП було викладено у новій редакції, що повністю відповідає редакції чинній на момент вчинення правопорушення та на момент здійснення судового розгляду.
Таким чином, шляхом прийняття ЗУ від 15.07.2021 року № 1684-IX стаття 154 КУпАП структурно була поділена на три окремі частини. При цьому, як видно зі змісту положень вказаного закону, виділення третьої частини ст. 154 КУпАП відбулося шляхом відокремлення кваліфікуючої ознаки у виді заподіяння шкоди здоров'ю та майну людини з ч. 2 ст. 154 КУпАП. Тобто, кваліфікуючі ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 154 КУпАП, у виді повторності та заподіяння шкоди здоров'ю та майну особи, які в попередній редакції статті містилися у ч. 2, шляхом прийняття нового закону були розділені на окремі частини таким чином, що заподіяння шкоди здоров'ю та майну особи внаслідок порушення правил утримання собак і котів перетворилося на особливо кваліфікуючий склад адміністративного правопорушення, що кваліфікується за ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Однак при цьому, як вбачається з положень ЗУ від 15.07.2021 року № 1684-IX, супутніх змін до ст. 218, 221 КУпАП у зв'язку з появою ч. 3 ст. 154 КУпАП не було прийнято, у зв'язку з чим виникла законодавча прогалина, яка полягає у тому, що формально ч. 3 ст. 154 КУпАП не відноситься до компетенції жодного органу влади (посадової особи), що здійснюють розгляд справ про адміністративні правопорушення. Вирішуючи дану прогалину, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ кримінальне обвинувачення не тлумачиться буквально та не зводиться виключно до кримінального переслідування особи за вчинення кримінально-караних діянь, у зв'язку з чим обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення в залежності від певних обставин (характер правопорушення, тяжкість покарання, кваліфікація за національним законодавством) також може підпадати під ознаки кримінального обвинувачення та потребувати юрисдикції суду щодо визначення обґрунтованості останнього.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 6 КАС України як складова вимога принципу верховенства права забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Проектуючи вказані положення на обставини даної справи суд робить висновок, що наявність прогалини у законодавстві, як і неточність, неповнота, неясність останнього не може негативно позначатися на особі, яка притягається до адміністративної відповідальності та має право на найшвидше вирішення пред'явленого їй обвинувачення у вчиненні правопорушення. Разом з цим недоліки законодавства не можуть ігнорувати вимоги суспільства щодо забезпечення правопорядку шляхом притягнення особи до відповідальності за вчинене протиправне діяння.
На підставі вищевикладеного, враховуючи характер адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, ступінь його тяжкості, враховуючи те, що склад вказаного правопорушення у новій редакції законодавства утворює кваліфікуюча ознака, яка в попередній редакції законодавства містилися у ч. 2 цієї ж статті та відносилася до компетенції суду, враховуючи, що за вчинення даного правопорушення передбачено обов'язкове додаткове адміністративне стягнення у виді конфіскації, що відповідно до ст. 29 КУпАП може бути застосовано лише судом, то, не зважаючи на те, що розгляд судом справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, прямо не закріплено у ст. 221 КУпАП, суд приходить до висновку, що розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, має здійснюватися саме судом, а не іншим органом влади (посадовою особою). Адміністративна комісія з урахуванням положень чинного законодавства є уповноваженою на розгляд і вирішення лише справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 154 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи належить до його компетенції розгляд даної справи.
Таким чином, першочергово при надходженні справи про адміністративне правопорушення на розгляд органу влади (посадової особи) останній зобов'язаний переконатися у наявності в нього компетенції щодо здійснення розгляду цієї справи.
У постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18 зазначено, що правова процедура є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.
Безспірним є те, що принципи законності та верховенства права покладені в основу провадження у справі про адміністративне правопорушення, а тому в аспекті дотримання належної правової процедури суд звертає увагу, що здійснення розгляду справи не уповноваженим суб'єктом владних повноважень з безумовністю свідчить про протиправність його подальшого рішення (незалежно від результату) як такого, що ухвалено поза межами повноважень. Зазначені обставини тягнуть за собою протиправність рішення та його подальше скасування.
Судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 973227 від 07.06.2023 року (а.с. 27) ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні саме адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Натомість постанова про накладення адміністративного стягнення № 23 від 03.08.2023 року (а.с. 22) за результатами розгляду даного протоколу була винесена адміністративною комісією при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради. Хоча комісією, як видно зі змісту постанови, і не було застосовано обов'язкове додаткове стягнення у виді конфіскації, це однак не надає їй ознак правомірності.
При цьому, як видно з копій матеріалів справи про адміністративне правопорушення (а.с. 26) з самого початку протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи за ч. 3 ст. 154 КУпАП відносно ОСОБА_1 направлялися саме до Вишгородського районного суду Київської області 14.06.2023 року. Однак у подальшому з невідомих причин штамп реєстрації вхідної кореспонденції було закреслено, а матеріали справи направлено до адміністративної комісії.
Встановлені обставини з урахуванням висновків суду щодо застосування положень матеріального законодавства дають можливість констатувати, що постанова про накладення адміністративного стягнення № 23 від 03.08.2023 року, винесена адміністративною комісією при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради за результатами розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, є протиправною, оскільки винесена комісією поза межами наданих їй повноважень.
Крім того, в аспекті протиправності винесеної постанови суд не може не звернути увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як встановлено з копій матеріалів справи про адміністративне правопорушення, у тому числі з тих, що були надані адміністративною комісією на вимогу суду, розгляд справи відносно ОСОБА_1 проводився не тільки за відсутності останньої, але і за умов, коли позивач не була належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду її справи, що є непоправним порушенням її права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На додаток до цього, судом встановлено, що копія винесеної постанови не направлялася ОСОБА_1 , а адміністративна комісія не вживала жодних заходів щодо повідомлення позивача про прийняте відносно неї рішення у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Вищезазначені процесуальні порушення, допущені адміністративною комісією, є достатніми не тільки для констатації протиправності постанови про накладення адміністративного стягнення, але і являють безумовну підставу для скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень.
Одночасно з цим, вирішуючи питання щодо належності обраного позивачем способу захисту порушеного права у виді закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав відсутності складу правопорушення, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Перелік повноважень адміністративного суду за результатами розгляду адміністративної справи визначається у ч. 2 ст. 245 КАС України. Однак системний аналіз положень ч. 2 ст. 245 КАС України та ч. 1 ст. 5 КАС України дає можливість констатувати, що перелік способів захисту невизнаного, порушеного чи оспорюваного права є невичерпним, а сам обраний спосіб порушеного права має відповідати критерію ефективності.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (провадження N 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц (провадження N 14-338цс18).
Разом з цим суд не може не врахувати висновки, викладені у Постанові КАС ВС від 12.04.2018 року у справі № 678/896/17, де було вказано, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та вирішувати питання, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, здійснюючи розгляд і вирішення адміністративних справ в порядку ст. 286 КАС України, адміністративний суд не має ціллю та завданням вирішення питання притягнення особи до адміністративної відповідальності. Навпроти, головне завдання в межах даної категорії справ полягає у перевірці законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності. Адміністративний суд не може підміняти орган влади (посадову особу), які приймали оскаржуване рішення, та фактично виконувати його функції, зокрема, шляхом розгляду питання притягнення особи до адміністративної відповідальності. Особливо це стосується випадків, коли першочерговий розгляд питання про притягнення особи до відповідальності так і не було здійснено уповноваженим суб'єктом владних повноважень.
У той же час судом враховано, що положеннями процесуального законодавства передбачено особливі порядки провадження в межах окремих категорій адміністративних прав. Особливий порядок провадження проявляється в різних процесуальних аспектах, одним з яких є специфічні результати розгляду справи, а відповідно і рішення суду за результатами такого розгляду.
Однією з таких категорій справ є справи про оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справі про адміністративне правопорушення, порядок провадження в якій визначається ст. 286 КАС України.
Зі змісту ч. 3 ст. 286 КАС України вбачається, що за результатами розгляду адміністративного позову в межах даної категорії справ суд може 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З наведеного нормативного припису слідує, що за результатами розгляду адміністративних позов на рішення суб'єкта владних повноважень у справах про адміністративне правопорушення суд може ухвалити лише одне з рішень, передбачених ч. 3 ст. 286 КАС України. Це у свою чергу свідчить не тільки про вичерпний перелік правового результату розгляду адміністративної справи, але і про вичерпний перелік способів захисту порушеного права в межах даної категорії справи.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на зміст і характер порушеного права позивача, характер виниклих спірних публічних правовідносин, зважаючи на те, що питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності так і не було розглянуто належним суб'єктом владних повноважень, керуючись тим, що строк накладення адміністративного стягнення є обмеженим та встановлює певні темпоральні рамки провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також створює легітимні очікування особи, яка притягається до відповідальності, щодо дотримання положень законодавства, то суд приходить до висновку про можливість закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, не оцінюючи при цьому фактичних обставин вчиненого діяння.
На переконання суду такий спосіб захисту буде ефективним в аспекті захисту порушених прав позивача та подальшого їх відновлення.
Щодо стягнення судових витрат, то суд зазначає наступне.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1,7 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судові витрати по справі становлять 536 грн. 80 коп. та складаються з витрат на сплату судового збору і відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Пірнівської сільської ради на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 78, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України, ст.ст. 154, 245, 280, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 23 від 03.08.2023 року - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 23 від 03.08.2023 року, винесену адміністративною комісією при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради за результатами розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Пірнівської сільської ради (ідентифікаційний код юридичної особи - 04359643) понесені судові витрати у загальному розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 );
Представник позивача: Одинець Катерина Юріївна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю КС № 10896/10 від 29.12.2022 року);
Відповідач: Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради (код ЄДРПОУ - 04359643; адреса місцезнаходження: 07342, Київська область, Вишгородський район, с. Пірнове, вул. Спортивна, буд. 1).
Головуючий суддя О.В. Рукас