Справа № 214/5216/23
2/214/3781/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ткаченка А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Попкової Ю.В.,
представника позивача - Синельник С.В.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у цивільній справі за позовом Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції» Національної поліції України до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою особистого користування,
ВСТАНОВИВ:
Позивач Державний заклад професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, у розмірі 3 904 грн. 86 коп., посилаючись на звільнення відповідача зі служби у поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» та відсутність зі сторони відповідача відшкодування вартості предметів однострою при звільненні.
Ухвалою суду від 22 серпня 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
До суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, оскільки вважає, що даний спір стосується питань реалізації правового статусу особи, яка перебувала на посаді публічної служби, з моменту прийняття її на відповідну посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльності на відповідній посаді, що призвело до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби. Тому оскільки між сторонами у справі виник публічно-правовий спір, з врахуванням суб'єктного складу його учасників та правовідносин, просить клопотання задовольнити.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 клопотання підтримав, наполягав на його задоволенні.
Представник позивача ОСОБА_2 проти клопотання заперечувала, оскільки спір має приватно-правовий характер та виник щодо стягнення з відповідача вартості набутого у власність майна. До того ж спір не підпадає під дію пункту 5 частини 4 статті 50 КАС України, бо стосується відшкодування вартості речового майна, що стало власністю громадянина.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов таких висновків.
У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватно-правових правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Законодавець урегулював питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) спеціальними нормативно-правовими актами.
Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Отже, служба у Національній поліції є публічною службою.
Схожі за змістом правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 761/27364/17, провадження № 14-21цс19; у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 711/10371/17, провадження № 14-344цс19.
Судом установлено, що наказом начальника Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції» від 20.03.2023 № 40/ос згідно із Законом України «Про Національну поліцію» звільнено капітана поліції ОСОБА_1 з посади за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
На час звільнення ОСОБА_1 не відшкодував вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, у сумі 3 904,86 грн.
Отже, ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України, тобто перебував на публічній службі та через деякий час був звільнений. Після звільнення ним не було остаточно вирішено з позивачем питання, пов'язане з проходженням публічної служби, а саме щодо відшкодування вартості предметів однострою.
За правилами адміністративного судочинства розглядаються спори, пов'язані з проходженням публічної служби, одним з різновидів якої є служба в Національній поліції України.
У випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді публічної служби, відшкодовувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди, а й оцінки правомірності дій такої особи.
Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу пположень статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Позивач пред'явив вимоги, які стосуються правовідносин з відповідачем щодо переданих останньому безоплатно матеріальних цінностей, а саме: предметів однострою поліцейського, для належного виконання обов'язків на посаді публічної служби та з'ясування обставин неповернення предметів однострою відповідачем позивачу після звільнення. Тобто спірні правовідносини стосуються з'ясування правомірності дій відповідача щодо неповернення предметів однострою позивачу, пов'язаних з проходженням відповідачем публічної служби, та стягнення компенсації вартості предметів однострою з відповідача в грошовому еквіваленті.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги, заявлені у цій справі, підлягають розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, оскільки безпосередньо пов'язані з закінченням проходження відповідачем публічної служби.
Указана правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 235/8104/20-ц (провадження № 61-9987св21).
Доводи представника позивача про те, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та є приватноправовим, оскільки стосується лише поновлення порушеного права позивача щодо компенсації вартості матеріальних цінностей, переданих у користування відповідачу під час проходження ним публічної служби, висновку суду не спростовують з вищевикладених мотивів.
В порядку пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, суд вважає необхідним провадження у справі закрити.
При цьому суд вважає необхідним роз'яснити, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (частина 2 статті 256 ЦПК України).
Керуючись ст. 255-256 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити клопотання відповідача ОСОБА_1 - повністю.
Закрити провадження у справі за позовом Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції» Національної поліції України до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою особистого користування.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 06 листопада 2023 року.
Суддя А.В. Ткаченко