Справа № 188/942/23
Провадження № 2-о/188/43/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,
при секретарі судового засідання Бібіковій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Петропавлівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - заявник) звернулась до суду із заявою, у якій зазначила, що вона 20.10.2021 взяла шлюб із ОСОБА_2 , який, починаючи з червня 2022 року, почав зловживати спиртними напоями та влаштовував із заявником сварки. У зв'язку з постійними конфліктами вона попросила чоловіка виїхати із помешкання та подала на розлучення. Заявник зазначила, що на фоні постійних незгод в родині почали виникати сварки, які переросли в серйозні конфлікти, під час яких ОСОБА_2 став поводитися агресивно, вживав спиртні напої, ображав заявника нецензурною лайкою, принижував, виганяв з будинку, де проживали учасники справи. Навіть після того, як учасники справи почали проживати окремо, ОСОБА_2 постійно тероризує заявника, словесно ображає, без дозволу та попередження приходить до будинку, у якому проживає заявник, забирає металеві речі та побутову техніку, яку продає або вимінює на спиртне. Також за вказівкою ОСОБА_2 заявнику постійно телефонують невідомі чоловіки, які пропонують їй непристойні речі та говорять, що номер телефону їм дав саме ОСОБА_2
27 вересня 2022 року, 07 лютого 2023 року, 14 березня 2023 року та 21 квітня 2023 року із зазначених причин заявник зверталась до відділення поліції № 4 Синельниківського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області. На цей час через постійні образи та приниження заявник змушена продовжувати терпіти знущання та всіляко намагається уникати спілкування з ОСОБА_2 .
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
Заявник у судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась відповідно до вимог ст. 350-5 ЦПК України.
Заінтересована особа у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог ст. 350-5 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що заявник неодноразово зверталась до правоохоронних органів із заявами про вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, пов'язаних із домашнім насильством, що підтверджується копіями її заяв.
Згідно зі статтею 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються правовідносини між учасниками справи, є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до пунктів 3, 4, 14 та 17 ч. 1. ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
До переліку осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, входить подружжя (п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За змістом п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з ч. 3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
При цьому, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Таким чином, зважаючи на наведені правила Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі наявності певних обставин та ризиків.
Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 у справі № 754/11171/19.
Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 у справі № 754/6995/19 зазначив, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Як наголошується у ч. 2 ст. 27 Конституції України, кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" постраждала особа має право на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
У статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє без будь-яких винятків катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та покарання без огляду на обставини чи поведінку потерпілого, про що зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "A.V. v. Ukraine", "Enea v. Italy", "Idalov v. Russia".
ЄСПЛ у рішенні у справі "Ireland v. the UK" наголосив на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність.
Відповідно до практики ЄСПЛ, висловленої у рішеннях "Kudla v Poland", "Козинець проти України", "Лабіта проти Італії", "Чембер проти Росії", поводження є "нелюдським", якщо, крім іншого, воно було умисним, застосовувалось впродовж кількох годин поспіль і призводило або до справжніх тілесних ушкоджень, або до гострих фізичних чи душевних страждань.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права, про що вказано у рішенні ЄСПЛ у справі "Chahal v. the UK".
Положеннями ст. 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, зокрема: заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
У ст. 350-6 ЦПК України визначено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до приписів ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
На підставі досліджених доказів, а саме: неодноразових звернень заявника щодо вчинення домашнього насильства, починаючи з 27.09.2022, які підтверджують факт застосування фізичного та психологічного насильства та свідчать про існування високого рівня вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, враховуючи наведені норми чинного законодавства України та міжнародного права і судову практику, суд дійшосв висновку, що заявник обґрунтовано звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису і її права мають бути захищенні судом шляхом видачі відповідного обмежувального припису, оскільки заявник дійсно є постраждалою особою від домашнього насильства, а її кривдником є заінтересована особа.
Оцінюючи види насильства: фізичне та психологічне, ризики, тобто вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, суд погоджується із необхідністю застосування до заінтересованої особи вказаних у заяві заходів тимчасового обмеження його прав та покладення на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Згідно з ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
На підставі Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", керуючись ст. ст. 76-81, 89, 259, 263-265, 273, 350-1, 350-6, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , про видачу обмежувального припису задовольнити.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , яким визначити такі заходи тимчасового обмеження його прав та покладення на нього обов'язків:
заборона перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 ;
заборона наближення на відстань 50 (п'ятдесят) метрів до місця проживання (перебування), роботи ОСОБА_1 ;
заборона особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися із нею;
заборона ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 або контактування з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Встановити строк дії обмежувального припису 6 (шість) місяців. Строк рахувати з дня ухвалення рішення.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Суддя П. О. Бурда