Справа № 185/9357/23
Провадження № 2/185/3146/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Шаповалової І.С.,
за участю секретаря судового засідання Величко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У липні 2023 року, акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 24 листопада 2017 року в сумі 15748,28 грн та судові витрати по справі.
Позов обґрунтовано тим, що 24 листопада 2017 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 50.000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, відповідач має заборгованість в сумі 15748,28 грн.
У судове засідання позивач не з'явився, в прохальній частині позовної заяви не заперечував проти розгляду справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, доходить таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24 листопада 2017 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови.
У заяві позичальника зазначені його анкетні дані, процентна ставка та розмір кредиту не визначені. Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що між сторонами було узгоджено розмір процентної ставки, розмір кредиту, вид кредитної картки, а тому у суду відсутні підстави вважати, що сторонами були узгоджені усі істотні умови кредитного договору та між сторонами виникли кредитні правовідносини.
Так, позивачем надано суду копію «Умови обслуговування рахунків фізичної особи», в редакції від 25.09.2017. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів про те, з якими саме Умовами та правилами банківських послуг ознайомився, та які прийняв відповідач.
Дослідивши сайт https://www.monobank.ua/terms, суд встановив, що станом на день підписання анкети заяви діяли “Умови обслуговування рахунків фізичної особи” в редакції станом на 07.11.2017, однак позивач долучив до матеріалів позову Умови і правила в редакції від 25.09.2017.
Вказане свідчить про те, що позивач на власний розсуд надає вигідніші йому умови і правила, а тому суд вважає, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом і не може свідчити про умови кредиту.
З розрахунку вбачається, що за період 12.08.2018-17.05.2023 відповідачем сплачено банку 328477,74 грн, однак при проведенні цих оплат розмір заборгованості відповідача перед позивачем майже не змінювався на суми, що вносив позичальник, що свідчить про безпідставність розрахунку заборгованості.
Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року у справі 697/302/20 висловив таку позицію, що судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19). З урахуванням того, що в анкеті-заяві від 23 листопада 2017 року процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, то в стягненні процентів за користування кредитом, пені, комісії суд першої інстанції відмовив вірно.
Статтею 13 Закону України “Про споживче кредитування” визначено, що обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Кредитодавець такого обов'язку не виконав.
Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи, Паспорт споживчого кредиту не містять підпису позичальника.
Доводи банку про те, що факт ознайомлення відповідача з вищенаведеними документами підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку "monobank" шляхом застосування електронного цифрового підпису, суд відхиляє, з огляду на таке.
З анкети-заяви, підписаної відповідачем вбачається, що останній просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкрити в Банку; засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором.
Також, відповідач цією заявою визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях та підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису.
Частиною 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Разом з тим, з огляду на відсутність у матеріалах справи відповідного підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб, Паспорту споживчого кредиту "картка Monobank", та Тарифів, у суду відсутні підстави вважати, що саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом було ознайомлено відповідача.
Тобто, матеріали справи не містять жодних доказів, що саме ці Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг, які містять Паспорт споживчого кредиту "картка Monobank" та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, та Тарифи за карткою "Monobank" розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до Договору надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені і комісії, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність і необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, яким він обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов'язком.
Таких же висновків дійшов Дніпровський апеляційний суд у постанові від 05.12.2022 у справі №757/47733/20-ц в аналогічному спорі між АТ "Універсал Банк" та споживачем банківських послуг.
У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з тим, що позовні вимоги не задоволено, судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову, стягненню з відповідача не підлягає.
Керуючись ст. ст. 12,13,89,141,259,263,264,265,274,279,280-284 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційну скаргу може бути подано до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Позивач: Акціонерне товариство "Універсал Банк", код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя І. С. Шаповалова