УХВАЛА
31 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/10537/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Могил С. К., Краснов Є. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2023
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд"
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Санворд-Україна"
про визнання недійсним договорів, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" (далі - Товариство, скаржник, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому просило суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 247 від 05.02.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літош Валентиною Петрівною про продаж гаражу (126 кв.м.) літ. 2Г за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 248 від 05.02.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літош Валентиною Петрівною про продаж складу-ангару (1404 кв.м.) літ. 2Д за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17;
- скасувати рішення, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиров Олександровичем, індексний номер 29229016 від 13.04.2016, та скасувати запис про право власності 14140720 від 12.04.2016, який міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на гараж літ. 2Г (126 кв.м.), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17, - за Товариством з обмеженою відповідальністю "Санворд-Україна";
- скасувати рішення, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиров Олександровичем, індексний номер 29229802 від 13.04.2016, та скасувати запис про право власності 14141466 від 12.04.2016, який міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на склад-ангар літ. 2Д (1404 кв.м.), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17, - за Товариством з обмеженою відповідальністю "Санворд-Україна";
- скасувати рішення, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літош Валентиною Петрівною, індексний номер 39533728 від 06.02.2018, та скасувати запис про право власності 24698241 від 05.02.2018, який міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на склад-ангар літ. 2Д (1404 кв.м.), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17, - за Товариством з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ";
- скасувати рішення, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літош Валентиною Петрівною, індексний номер 39532433 від 06.02.2018, та скасувати запис про право власності 24697245 від 05.02.2018, який міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на гараж літ. 2Г (126 кв.м.), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17, - за Товариством з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ";
- знести гараж (126 кв.м.) літ 2Г та склад-ангар (1404 кв.м.) літ. 2Д, розташованих на земельній ділянці по вул. Зрошувальна, 17, та привести вказану земельну ділянку у попередній стан.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.092023 позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем при зверненні з позовом було порушено приписи статті 173 ГПК України щодо об'єднання декількох вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основних та похідних позовних вимог.
11.10.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2023, у якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій невірно застосовано норми матеріального права (стаття 120 Земельного кодексу України) та норми процесуального права (статті 173, 174 ГПК України). Крім того, у касаційній скарзі скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.02.2019 у справі №911/414/18, від 23.10.2019 у справі №902/434/19, від 22.04.2019 у справі №914/2191/18, від 31.10.2019 у справі №922/1359/19, від 02.12.2020 у справі №908/420/20.
За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог статті 47 ГПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Згідно з частиною 1 статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Таким чином, нормою процесуального права закріплене право позивача об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
При цьому, об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду.
Правочином (договором), у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, заявник повинен обґрунтувати підставу звернення до суду окремо по кожній вимогі та вказати конкретні докази на підтвердження викладених обставин - по кожному з договорів, які є самостійними правовідношеннями, що є підставою для виникнення у сторін цих правовідносин цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені під час укладення відповідних договорів, утворюється окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві позивачем об'єднано вимоги щодо визнання недійсними двох договорів договір купівлі-продажу №№247, 248 від 05.02.2018, предметами яких є окремі нежитлові приміщення.
Судами правомірно зазначено, що для встановлення фактичних обставин справи та перевірки їх доказами суд має дослідити кожен оспорюваний договір, а також всі первинні документи, якими доводиться факт купівлі-продажу різних об'єктів нерухомого майна та підстави недійсності цих договорів.
Разом з цим, позивачем також заявлено чотири вимоги про скасування рішень приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем і Літош Валентиною Петрівною та скасування записів про право власності, а також 2 вимоги про знесення нежитлових приміщень.
З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про порушення позивачем при поданні позову вимог статті 173 ГПК України щодо об'єднання позовних вимог, оскільки у даному випадку заявлені Товариством позовні вимоги є окремими спорами, що не пов'язані між собою ні підставами виникнення, ні доказами, що підтверджують ці вимоги.
Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зауважили, що сумісний розгляд заявлених Товариством вимог вкрай ускладнюватиме вирішення спору в межах строків, встановлених ГПК України, та перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін.
Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18, від 23.10.2019 у справі №902/434/19, від 22.04.2019 у справі №914/2191/18, від 31.10.2019 у справі №922/1359/19, від 02.12.2020 у справі №908/420/20, Судом відхиляються, оскільки зазначені висновки зроблені Судом з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній конкретній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.
Відповідно до частини 2 статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги Товариства та відмову у відкритті касаційного провадження на підставі частини 2 статті 293 ГПК України, оскільки правильне застосовування норм права господарськими судами є очевидними і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Відповідно до положень частини 6 статті 293 ГПК України копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України,
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/10537/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2023.
2. Копію цієї ухвали та касаційну скаргу разом з доданими до скарги матеріалами направити заявнику.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді С. К. Могил
Є. В. Краснов