ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"06" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/1484/23
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., без виклику (повідомлення) учасників справи, розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Колесника Р.М. від розгляду справи № 911/1484/23 за позовом
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
до
Товариства з додатковою відповідальністю «Терезине» (09133, Київська обл., Білоцерківський район, смт Терезине, вул. Першотравнева, буд. 2, код: 05407982)
ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: невідомо)
ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: невідомо)
ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: невідомо)
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: невідомо)
Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта» (09133, Київська обл., Білоцерківський район, смт Терезине, вулиця Першотравнева, буд. 2, код: 13730964)
про визнання недійсним рішення в частині, визначення розміру статутного капіталу,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/1484/23 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Терезине», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта» про визнання недійсним рішення загальних зборів та визначення розміру статутного капіталу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1484/23, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.07.2023.
Проведення підготовчого засідання у справі неодноразово відкладалось та остаточно ухвалою суду від 06.09.2023 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 27.09.2023, яке в подальшому неодноразово відкладався та ухвалою суду від 25.10.2023 остаточно відкладено на 08.11.2023.
До суду 25.09.2023 від відповідача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без руху, після відкриття провадження, оскільки, на думку відповідача, позивачкою не доплачено суму судового збору, яка підлягала сплаті при зверненні до суду з вимогами майнового характеру, а також у позовній заяві не визначено ціну позову.
У судовому засіданні 27.09.2023, суд, розглянувши заявлене відповідачем клопотання, відмовив у його задоволенні з огляду на необґрунтованість заявленого клопотання.
На адресу суду 16.10.2023 від відповідача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про роз'яснення ухвали Господарського суду Київської області від 27.09.2023 у справі № 911/1484/23, яке ухвалою суду від 23.10.2023 залишено без розгляду.
До суду 03.11.2023 від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Колесника Р.М. від розгляду справи № 911/1484/23.
Вказана заява мотивована тим, що 25.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без руху, після відкриття провадження, оскільки, на думку відповідача, позивачкою не доплачено суму судового збору, яка підлягала сплаті при зверненні до суду з вимогами майнового характеру.
Однак, протокольною ухвалою від 27.09.2023 вказане клопотання залишено судом без задоволення та в ухвалі про відкладення зазначено про розгляд заявленого клопотання та наслідки його розгляду.
При цьому, як вказує заявник, з тексту ухвали не слідує, яке правове обґрунтування покладено в основу відмови у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без руху, а також є незрозумілим, які підстави та правове обґрунтування покладено судом, в якості мотивів постановлення ухвали, що створює для відповідача певну правову невизначеність, у розумінні, які саме підстави слугували для постановлення ухвали.
З огляду на наведене вище, відповідач 16.10.2023 звернувся до суду із клопотанням про роз'яснення ухвали від 27.09.2023, яке судом залишено без розгляду, про що 23.10.2023 постановлено відповідну ухвалу.
Наведені вище обставини, за твердженням заявника, викликають у нього сумніви щодо неупередженості та об'єктивності судді, які у свою чергу полягають у створенні переваг для позивача, що полягає у зверненні до суду з позовом з вимогами майнового характеру без сплати необхідно визначеної суми судового збору. Водночас, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача, на переконання останнього, судом не дотримано вимог статті 234 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі наведених мотивів, а також посилаючись на п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, відповідач просить відвести суддю Колесника Р.М. від розгляду справи № 911/1484/23.
Розглянувши подану відповідачем заяву про відвід судді Колесника Р.М. від розгляду справи № 911/1484/23, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді (ч. 1). Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (ч. 2). До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (ч. 3). Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4).
Положеннями статті 38 Господарського процесуального кодексу України визначено, що з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід (ч 1). З підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи (ч. 2). Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (ч. 3). Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу (ч. 4).
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді, що узгоджується із висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 9901/22/17.
Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Частиною 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що відвід повинен бути вмотивованим.
З аналізу процесуального законодавства слідує, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також обставини, пов'язані з прийняттям суддею будь-яких рішень з процесуальних питань.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Колесника Р.М. від розгляду справи № 911/1484/23, судом встановлено, що така заява не містить обґрунтованих посилань та підтверджуючих доказів на дійсні обставини, які викликають сумнів у об'єктивності та неупередженості судді Колесника Р.М. та можуть бути підставою для відводу у відповідності до ст. ст. 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.
Суд звертає увагу заявника на те, що згідно частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є, зокрема, ухвали.
Відповідно до частини 2 статті 232 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Статтею 233 Господарського процесуального кодексу України визначено порядок ухвалення судових рішень.
Так, частинами 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.
Із зазначеної норми вбачається процесуальна можливість суду постановляти ухвали як у вигляді окремого документа, так і у вигляді занесення відомостей до протоколу судового засідання, про що також зазначено у пункті 7 частини 2 статті 223 Господарського процесуального кодексу України.
Слід зазначити, що положення Господарського процесуального кодексу України не містять виключного переліку питань, які вирішуються судом шляхом постановлення ухвал у вигляді занесення відомостей до протоколу судового засідання, чи у вигляді окремого документа.
Також положення Господарського процесуального кодексу України не містять вимог до змісту ухвал суду постановлених у вигляді занесення відомостей до протоколу судового засідання.
Натомість нормами Господарського процесуального кодексу України, а саме, статтею 234, визначено вимоги до змісту ухвали суду, що викладається окремим документом.
Відповідно до зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України ухвала, що викладається окремим документом, складається з: 1) вступної частини із зазначенням: а) дати і місця її постановлення; б) найменування суду, прізвища та ініціалів судді (суддів); в) імен (найменувань) учасників справи; 2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; 3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; 4) резолютивної частини із зазначенням: а) висновків суду; б) строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження. Ухвала, постановлена відповідно до статей 351 та 356 цього Кодексу, повинна відповідати вимогам, що містяться у зазначених статтях.
Таким чином, враховуючи приписи статті 234 Господарського процесуального кодексу України та відсутність у процесуальному законі виключного переліку питань, які вирішуються судом шляхом постановлення ухвал у вигляді занесення відомостей до протоколу судового засідання, чи у вигляді окремого документа, суду у кожному конкретному випадку при вирішенні питання щодо форми постановлення ухвали слід враховувати ті норми процесуального кодексу, що регулюють наслідки розгляду певного процедурного питання, клопотання, заяви тощо.
Тобто, якщо приписами Господарського процесуального кодексу України передбачено вимоги та висновки, які повинні міститись в ухвалі суду, за наслідками розгляду певного процедурного питання, клопотання, заяви, то у такому випадку суду слід постановляти ухвалу у вигляді окремого документа.
Крім того, суду при вирішенні питання щодо форми постановлення ухвали слід враховувати, чи може бути оскаржена окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвала суду, у розумінні приписів статті 255 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду певного процедурного питання, клопотання, заяви.
У разі ж можливості оскарження ухвали суду в апеляційному порядку окремо від рішення суду, така ухвала суду повинна постановлятись у вигляді окремого документа.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 902/909/19.
Втім, ухвала суду про відмову у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без руху, після відкриття провадження, в силу вимог статті 255 Господарського процесуального кодексу України, не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Таким чином, постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання, у вигляді занесення відомостей до протоколу судового засідання, суд діяв у відповідності до вимог та норм чинного Господарського процесуального кодексу України, використовуючи надане суду процесуальним законом право прийняття судового рішення у відповідній формі.
Як вбачається із поданої заяви, правовою підставою для відводу судді Господарського суду Київської області Колесника Р.М. заявник вказує пункт 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суд зазначає, що вичерпний перелік таких обставин чинним законодавством не визначений і тому вирішення питання про визнання тих чи інших обставин тими обставинами, мова про які йде у наведеному вище пункті 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться у межах дискреційних повноважень суду.
Суд зауважує, що вчинення судом певних процесуальних дій, постановлення судом певних ухвал, в тому числі і без виходу до нарадчої кімнати, не може свідчити про більш привілейоване ставлення до позивача, існування упередженості або необ'єктивності судді у розгляді відповідної справи та бути підставою для відводу, а у випадку незгоди учасника справи з постановленими суддею процесуальними рішеннями останній не позбавлений права на оскарження відповідного судового рішення у встановленому законом порядку.
Частиною 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обумовлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
На переконання суду наведені у заяві мотиви, які на думку заявника є підставами для відводу судді Колесника Р.М., зокрема відмова у заявлених відповідачем клопотаннях, постановлення ухвал, без їх оформлення окремим документом, фактично зводяться до незгоди сторони з процесуальним рішенням суді у іншій справі, що в силу вимог ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для відводу судді від розгляду справи.
Отже, обставини, наведені у заяві про відвід судді Колесника Р.М., жодним чином не свідчать про необ'єктивність чи упередженість судді, а всі доводи, що викладені у заяві про відвід є виключно незгодою відповідача із процесуальними рішеннями судді під час розгляду справи № 911/1484/23, а також нічим не підтвердженими припущеннями про привілейоване ставлення до позивача, з огляду на що, суд вважає безпідставними доводи відповідача.
Частинами 2, 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Зважаючи на викладене вище, надавши належну оцінку аргументам відповідача наведених у заяві про відвід судді Колесника Р.М. від розгляду справи № 911/1484/23, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, а відтак необхідності передачі справи на розгляд суду, визначеному у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 35, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Колесника Р.М. від розгляду справи № 911/1484/23 визнати необґрунтованою та передати в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, для визначення судді щодо вирішення питання про відвід судді у цій справі.
Ухвала складена та підписана 06.11.2023, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя Р.М. Колесник