ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
23.10.2023Справа № 910/13020/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування»
до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова
компанія «Оранта»
про стягнення 14.481,23 грн
Представники сторін: не викликались
СУТЬ СПОРУ:
17.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення 14.481,23 грн виплаченого страхового відшкодування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/5577729 від 21.09.2021, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок настання 20.06.2022 страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки «Fiat TIPO», реєстраційний номер НОМЕР_2 17.05.2023 в сумі 28.962,45 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2767 від 17.05.2023. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП також була застрахована у відповідача згідно полісу № АТ/000897411. У зв'язку з цим 18.05.2023 позивачем направлено на адресу відповідача заяву на виплату страхового відшкодування №04-1368 від 18.05.2023. На підставі Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом президії МТСБУ № 464/2020 від 26.02.2020 позивач має право на компенсацію 50% виплати страхового відшкодування за вищенаведеною страховою подією. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовною вимогою стягнути з відповідача 14.481,23 грн страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 відкрито провадження у справі № 910/13020/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.08.2023 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105494992090 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 23.08.2023, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 28.08.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105494992090, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 12.09.2023 включно.
29.08.2023 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшла запитувана судом інформація щодо полісу № АТ/897411.
31.08.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що, оскільки, Національним банком України анульовано ліцензію позивача на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, у зв'язку з тим, що структура власності страховика не відповідає вимогам законодавства України, то у відповідача відсутня можливість перерахувати позивачу кошти не порушивши законодавство України.
Разом з відзивом на позов від відповідача надійшло клопотання, на підставі ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, про витребування у Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» схеми зображення структури власності ПАТ «Просто-Страхування» та інформації щодо наявності/відсутності осіб у структурі власності пов'язаних із державою агресором.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що витребувана інформація необхідна для того, щоб відповідач не порушив законодавства України щодо фінансування організацій пов'язаних з державою агресором - громадянами російської федерації.
Суд розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне
Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Суд розглянувши заявлене відповідачем клопотання відмовив в його задоволенні оскільки воно не відповідає вимогам ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, зокрема докази які просить витребувати відповідача не підтвердять та не спростують обставини справи.
06.09.2023 позивачем подано до суду відповідь на відзив, згідно з якою останній підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2022 у справі № 757/16241/22-п встановлено, що 20.06.2022 о 10:00 год., ОСОБА_1 , керуючи в місті Києві по вул. Драгомирова, 5 транспортним засобом ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , порушив п. 10.9 Правил дорожнього руху України, а саме: рухаючись заднім ходом здійснив зіткнення з транспортним засобом Fiat, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Даною постановою ОСОБА_1 визнано винним за вчиненні адміністративні правопорушення передбачені ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 850,00 грн.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2022 у справі № 757/16286/22-п провадження у справі, про притягнення ОСОБА_2 (на момент ДТП керував транспортним засобом Fiat, державний номерний знак НОМЕР_2 ) до адміністративної відповідальності за ст. 124 КупАП, закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з наявного в матеріалах справи Поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/5577729 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ( ОСОБА_3 ) автомобіля марки ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код ТЗ НОМЕР_4 , яким скоєно ДТП, у період з 21.09.2021 по 20.09.2022 була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» (далі - позивач); розмір франшизи - нуль.
22.06.2022 ОСОБА_2 звернувся до позивача з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку за № 160327.
05.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до позивача з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку за № 160327.
Згідно акту огляду транспортного засобу № 160327 від 22.06.2022 було оглянуто транспортний засіб Fiat TIPO, державний номерний знак НОМЕР_2 , встановлено та описано пошкодження транспортного засобу.
Власником транспортного засобу Fiat TIPO, державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_4 , про що свідчить наявне в матеріалах справи свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .
Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку експерта № 160327 від 29.03.2023 вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу марки Fiat TIPO, реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 29.432,19 грн.
Згідно з виставленим ФОП Логвінов В.В. рахунком-фактурою № АР-0001/23С від 01.01.2023 загальна вартість ремонтних робіт автомобіля марки Fiat TIPO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , склала 28.962,45 грн.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
В ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
11.05.2023 Жарков Сергій Ілліч (представник ОСОБА_4 згідно з довіреністю № 219 від 01.03.2023) звернувся до позивача з заявою на виплату/доплату страхового відшкодування.
За страховим випадком позивачем 16.05.2023 складено страховий акт № 160327 згідно якого визначено суму страхового відшкодування в розмірі 28.962,45 грн, яка підлягає перерахуванню ФОП Логвінов В.В.
17.05.2023 позивачем перераховано 28.962,45 грн на рахунок ФОП Логвінов В.В., що підтверджується платіжним дорученням № 2767; призначення платежу: страхове відшкодування за ремонт а/м Fiat TIPO, р/н НОМЕР_2 , власник ОСОБА_4 , зг. розп. № 160327 від 16.05.2023.
Згідно наданої інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України вбачається, що цивільна відповідальність автомобіля марки автомобіля марки ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_6 , vin-код НОМЕР_4 , відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/897411 в період з 24.08.2021 по 23.08.2022 була застрахована у Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - відповідач).
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 14.481,23 грн, яку відповідачем виконано не було та кошти не було сплачено, тому позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 14.481,23 грн страхового відшкодування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про страхування» предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками (співстрахування).
Стаття 989 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Відносини між страховиками-членами МТСБУ з питань забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинними на момент дорожньо-транспортної пригоди, врегульовує Порядок виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджений протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України № 464/2020 від 26.02.2020 (далі - Порядок № 464/2020 від 26.02.2020).
Згідно з вказаним Порядком останній є внутрішнім нормативним документом МТСБУ, що є обов'язковим для виконання усіма членами МТСБУ і поширюється на врегулювання страхових випадків, інформація про настання яких отримана членами МТСБУ після 01 березня 2020 року.
Пунктом 2.1 статті 2 вказаного Порядку визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов'язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов'язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини першої статті 989 ЦК України та п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Отже, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування щодо одного об'єкта страхування з різними страховиками, при цьому наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, є достатнім доказом виконання страхувальником свого обов'язку повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування.
З огляду на те, що ДТП за участю транспортного засобу ГАЗ 3302, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу Fiat TIPO, державний номер НОМЕР_2 , сталась після 01 березня 2020 року та враховуючи докази щодо наявності в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про два чинних договори страхування, укладені по відношенню до одного забезпеченого транспортного засобу (ГАЗ 3302, державний номерний знак НОМЕР_3 ), Порядок №464/2020 від 26.02.2020 поширюється на врегулювання даного страхового випадку, а отже договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу ГАЗ 3302, державний номерний знак НОМЕР_3 , укладені з Приватним акціонерним товариством «Просто-Страхування» (Поліс АР/5577729) та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (Поліс АТ/897411) є чинними.
Поряд з цим, обов'язок страховика щодо проведення відповідного розслідування страхового випадку, в тому числі встановлення факту наявності у страхувальника інших чинних договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначено п. 34.1 статті 34 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик при отриманні інформації про настання події, що містить ознаки страхового випадку за укладеним ним внутрішнім договором страхування, зобов'язаний (незалежно від наявності інших внутрішніх договорів страхування, укладених по відношенню до забезпеченого транспортного засобу, та черговості їх укладення) здійснити визначені Законом 1961 (Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») заходи для забезпечення своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Згідно з п. 3.2 ст. 3 Порядку страховик, який отримав інформацію про подію, яка має ознаки страхового випадку за декількома внутрішніми договорами страхування, для забезпечення участі усіх страховиків за такими договорами страхування повинен:
а) невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дати надходження інформації про страховий випадок, повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованої бази даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку;
б) забезпечити можливість іншим страховикам, які також застрахували той самий об'єкт, приймати участь в розслідуванні страхового випадку (зокрема, у огляді наявних документів та пошкодженого (знищеного) майна);
в) повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованій базі даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку, про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування не пізніше ніж за три робочі днів до дати її проведення.
Як вже було встановлено судом, інформацію про страховий випадок позивачем було отримано 22.06.2022 з повідомлення про ДТП, що має ознаки страхового випадку, від водія транспортного засобу Fiat TIRO, державний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_2 та 05.08.2022 від водія транспортного засобу ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з повідомленням страховика, який вніс до ЦБД МТСБУ відомості про інший внутрішній договір страхування, який є дійсним на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку № 160327_1 від 30.06.2022, згідно з яким повідомлено інформацію щодо ДТП та запропоновано відповідачу повідомити про наявність/відсутність зауважень або пропозицій, а також бажання приймати участь в розслідуванні страхового випадку та оцінці розміру збитку.
Повідомлення страховика № 160327_1 від 30.06.2022 було надіслано шляхом корпоративного зв'язку МТСБУ Lotus, що передбачено п.п. а) п. 3.2 ст. 3 Порядку.
Відповідачем заперечень щодо отримання ним повідомлення № 160327_1 від 30.06.2022 до суду не надано.
Також матеріали справи містять повідомлення страховика № 160327_2 від 15.05.2023, відповідно до якого позивачем повідомлено відповідача, що позивачем здійснено оцінку заподіяної шкоди та отримано всі необхідні документи для проведення страхового відшкодування в розмірі 28.962,45 грн.
Повідомлення страховика № 160327_2 від 15.05.2023 було надіслано шляхом корпоративного зв'язку МТСБУ Lotus, що передбачено п.п. в) п. 3.2 ст. 3 Порядку.
Відповідачем заперечень щодо отримання ним повідомлення № 160327_2 від 15.05.2023 до суду не надано.
Відповідно до п. 5.1 Порядку страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.
Для реалізації права, зазначеного у пункті 5 Порядку, страховик, який здійснив страхове відшкодування, має його сплатити на умовах, визначених цим Порядком, також подати заяви про страхове відшкодування до решти страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.
Заява про страхове відшкодування та додатки до неї мають відповідати вимогам, передбачених статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». До зазначеної заяви мають також додаватися докази настання страхового випадку, документи на підставі яких визначено розмір шкоди і факт проведення страхового відшкодування заявником. У разі якщо заявник не погодив з усіма іншими страховиками розмір шкоди, то до заяви про страхове відшкодування за шкоду, заподіяну пошкодженням транспортного засобу, обов'язково долучається звіт про оцінку або висновок автотоварознавчого дослідження.
Пунктом 5.3 Порядку визначено, що страховик за внутрішнім договором страхування якого настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядком іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку внутрішніми договорами страхування зобов'язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
Як свідчать матеріали справи 18.05.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача заяву № 04-1386 від 18.05.2023 на виплату страхового відшкодування в розмірі 14.481,23 грн, в підтвердження чого позивачем надано опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек.
В свою чергу, у відзиві на позовну заяву, відповідач підтвердив факт отримання ним від позивача заяви про страхове відшкодування № 04-1386 від 18.05.2023.
В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем страхового відшкодування позивачу.
Судом встановлено, що позивачем згідно страхового акту № 160327 від 16.05.2023 виплачено страхове відшкодування у розмірі 28.962,45 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2767 від 17.05.2023.
Відповідно до п. 5.2. Порядку розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу визначається з огляду на положення ст. 540 Цивільного кодексу України у залежності розміру шкоди за формулами, зокрема якщо визначений розмір шкоди є у межах страхової суми за відповідний тип школи за будь-яким із внутрішніх договорів страхування: Ск=Сш/Кс-Ф.
Кс- кількість страховиків, які застрахували один об'єкт, на дату страхового випадку;
Сш - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку;
Ф-розмір франшизи.
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ/897411 цивільно-правова відповідальність власника транспортного ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_6 , vin-код НОМЕР_4 , розмір франшизи згідно з вказаним полісом складає 2.500,00 грн.
Отже, враховуючи визначені Полісом АТ/897411 розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 11.981,23 грн (28.962,45 грн / 2 страховика - 2.500,00 франшиза за Полісом АТ/897411).
Щодо обставин викладених відповідачем у відзиві на позов, а саме анулювання ліцензії позивача, суд зазначає наступне
Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному Інтернет-представництві Національного банку України, останній своїм рішенням від 23.03.2023, яке набрало чинності 24.03.2023, анулював ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), зокрема, Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Провідна».
Невідповідність структури власності небанківської фінансової установи вимогам законодавства України та невиконання рішення Національного банку про усунення виявлених порушень ліцензійних умов є підставами для анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг відповідно до статті 38-1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Як йдеться в офіційному Інтернет-представництві Національного банку України згідно з останньою поданою Товариством звітністю за 2022 рік станом на 31.12.2022 обсяг страхових премій компанії становив 891 226 тис. грн, вартість активів - 971 690 тис. грн, страхові резерви - 462 136 тис. грн. Частка ринку компанії за страховими преміями становила 2,7% (зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (за внутрішніми договорами) - 1,4% ринку).
Також суд зазначає, що офіційний текст рішення відсутній на веб-сайті Національного банку України та не був наданий відповідачем.
Відтак, посилання відповідача про відкликання ліцензії через наявність у структурі власності позивача особи громадянина російської федерації не підтверджено жодними доказами, наявними у матеріалах справи чи загальнодоступній інформації, розміщеній на офіційному Інтернет-представництві Національного банку України.
Разом із цим, після відкликання ліцензій фінансова установа позбавляється права провадити діяльність за видами відкликаних ліцензій, однак не звільняє фінансову установу від виконання своїх зобов'язань за договорами про надання фінансових послуг.
Отже, судом відхиляються доводи відповідача про порушення положень Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у разі стягнення на користь позивача коштів.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню частково в розмірі 11.981,23 грн.
В іншій частині позову слід відмовити, оскільки позивачем при здійснені розрахунку страхового відшкодування не враховано розмір франшизи встановленої Полісом АТ/897411.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 6.000,00 грн слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У позовній заяві позивачем зазначено, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6.000,00 грн.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
02.01.2020 між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро «Синюк та партнери» (адвокатське бюро) був укладений договір про надання правової допомоги № 1 за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 2.4 вказаного договору безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює: Адвокат Синюк Станіслав Леонідович (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльність серія КС № 6423/10 від 15.02.2018), співробітники адвокатського бюро та інші особи при наявності відповідних повноважень.
Згідно з п. 4.1 договору № 1 від 02.01.2020 вартість наданих юридичних послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок.
Пункт 4.5 договору № 1 від 02.01.2020 встановлено, що за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги і її вартість.
Матеріали справи містять затверджений між клієнтом та адвокатським бюро реєстр справ від 04.07.2023, згідно з переліком якого зазначена страхова справа № 160327, Ковтуненко О.М. та Акулов А.В., сума збитку 28.962,45 грн, витрати на правову допомогу - 6.000,00 грн.
27.07.2023 клієнт та адвокатське бюро підписали акт виконаних робіт, відповідно до якого адвокатським бюро в тому числі надано клієнту правову допомогу у страховій справі № 160327; гонорар становить 6.000,00 грн.
Загальна вартість наданих адвокатським бюро послуг за актом виконаних робіт від 27.07.2023 становить 121.000,00 грн.
З наданого адвокатським бюро детального опису робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги від 27.07.2023, адвокатським бюро було надано наступну правову допомогу по страховій справі № 160327:
- Консультація замовника щодо порядку та строків надання правової допомоги - вартість 1.200,00 грн;
- підготовчі дії: з'ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує замовник та якими доказами вони підтверджуються; з'ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення; визначення правовідносин сторін; визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин; збір необхідних доказів; аналіз судової практики - вартість 2.400,00 грн;
- підготовка та подання позовної зави в суд - вартість 2.400,00 грн.
Винагорода виплачена позивачем Адвокатському бюро «Синюк та партнери» в розмірі 121.000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 3524 від 04.07.2023 та № 3530 від 05.07.2023.
Підтвердженням того, що Синюк Станіслав Леонідович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 6423/10 від 15.02.2018.
Відповідач у поданому до суду відзиві на позов вказує, що оскільки дана справа є малозначною і не є обов'язком для її супроводження саме адвокатом, а у позивача у штаті є юристи, то подання даного позову саме через адвоката свідчить про те, що такі дії спрямовані на покладення на відповідача додаткових надмірних витрат. Також відповідач посилається на те, що дана справа є типовою, по якій склалася стала судова практика, а тому обставини у цій справі не передбачають опрацювання значної кількості документів.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд відзначає, що відповідач заперечуючи проти позову та нарахування витрат за правову допомогу, не було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для його зменшення.
Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів адвокатському бюро на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 4.964,18 грн.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) 11.981 (одинадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна) грн 23 коп. страхового відшкодування, 2.220 (дві тисячі двісті двадцять) грн 64 коп. витрат по сплаті судового збору та 4.964 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) грн 18 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова