ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
26.10.2023Справа № 910/6903/23
За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД"
про стягнення 2897467,80 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Ярош Д.С.
Представники сторін:
від позивача: Гамарц О.С.
від відповідача: Прусакова О.М.
У судовому засіданні 26.10.2023 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" про стягнення 2897467,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані затриманням вагонів з вантажем на станції Кропивницький у квітні 2022 року з вини відповідача, що зумовило нарахування відповідачу плати за зберігання вантажу у подвійному розмірі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 25.05.2023.
24.05.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та вказує на відсутність ускладнень в роботі станції, в зв'язку з чим стягнення вартості за зберігання вантажу у подвійному розмірі є безпідставним. Крім того, на станції Кропивницький були складені накопичувальні картки на стягнення плати в однократному розмірі. Відповідач сплатив вартість зберігання вантажу у однократному розмірі (кошти списані з рахунку відповідача).
В підготовчому судовому засіданні 25.05.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 06.07.2023.
Підготовче судове засідання 06.07.2023 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці.
Ухвалою суду від 07.07.2023 учасників справи було повідомлено про призначення підготовчого засідання на 20.07.2023.
Ухвалою суду від 20.07.2023 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 17.08.2023.
В судовому засіданні 17.08.2023 оголошено перерву до 09.10.2023, та зобов'язано позивача надати письмові пояснення стосовно списаних з рахунку відповідача сум та з приводу накопичувальних карток.
06.10.2023 в системі "Електронний суд" сформовано клопотання на виконання вимог суду. В клопотанні зазначено, що при перевірці розрахунку заявленої до стягнення суми, позивачем було допущено арифметичні помилки, в зв'язку з чим обґрунтованою сумою, що підлягає стягненню є 2058680,63 грн. Розрахунок на зазначену суму, долучений до клопотання.
В судовому засіданні 09.10.2023 оголошено перерву до 19.10.2023.
19.10.2023 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, без ускладнень в роботі станції можливий відстій 7 вагонів, з ускладненням роботи можливий відстій - 146 вагонів. До пояснень долучені додаткові документи.
В судовому засіданні 19.10.2023 позивачем озвучено клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучити докази подані разом з додатковими поясненнями до матеріалів справи.
Представник відповідача проти задоволення клопотання про поновлення строку на подання доказів заперечував.
Позивачем не зазначено обставин, що є обґрунтованою підставою для поновлення строку на подання доказів на стадії розгляду справи по суті, а тому суд відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання доказів. Додаткові пояснення прийняті судом та долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні 19.10.2023 оголошено перерву до 26.10.2023.
26.10.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що позивачем було сформовано нові накопичувальні картки на оплату вартості зберігання вантажу в однократному розмірі, в зв'язку з чим вимоги позивача є безпідставними.
Представник позивача в судовому засіданні 26.10.2023 підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві та інших заявах по суті спору.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в заявах по суті спору.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача просив у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
З метою організації вантажних перевезень АТ "Українська залізниця" керується типовим договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, редакція якого була опублікована 25.02.2020 на сайті "Центру транспортної логістики" АТ "Українська залізниця" (https://uz-cargo.com).
ТОВ "Кернел-Трейд", шляхом направлення заяви до АТ "Українська залізниця" про прийняття в цілому пропозиції (акцепту), ініціювало приєднання до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 31454383/2020-002 від 20.03.2020.
24.03.2020 відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-31454383/2020-002 від 24.03.2020 АТ "Українська залізниця" засвідчило прийняття від ТОВ "Кернел-Трейд" заяви про прийняття пропозиції (акцепту) щодо укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Отже між АТ "Українська залізниця" (перевізник) та ТОВ "Кернел-Трейд" (замовник) був укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 24.03.2020 (особовий рахунок № 8209987).
Предметом вказаного договору перевезення є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.4 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Згідно з п. 2.1.4, 2.1.5 договору на замовника покладено обов'язок сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором із сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язана iз затримкою вагонів, контейнерів i вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України; оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника; та інше
Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 договору, цей договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 договору та законодавства. Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com, з накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Згідно з ч. 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
На станцію Кропивницький на адресу одержувача ТОВ "Кернел-Трейд" прибували вагони з вантажем за перевізними документами (накладні): №№ 43580711, 43612050, 43602648, 43627769, 43616994, 42799676, 43629716, 43629674, 42799700, 43542331, 43664663, 43664788, 43664804, 43664762, 43646371, 43650159, 43663673, 43650225, 43664630, 43664689, 43681030, 43683283, 43683739, 43683747, 43683754, 43672112, 43664846, 43673805, 43673987, 43674852, 43712660, 43709989, 43713114, 43714278, 53557708, 43687656, 43705748, 43694835, 53554713.
Щодо вагонів, які прибули на адресу відповідача за вище переліченими накладними і простоювали на коліях станції в очікуванні звільнення вантажного фронту, позивачем на підтвердження затримки вагонів на станції Кропивницький, складено акти загальної форми ГУ-23 на віднесення відповідальності вантажовласника ТОВ "Кернел-Трейд" на початок затримки/на кінець затримки:
№ 669 від 14.04.2022/ № 781 від 25.04.2022
№ 698 від 16.04.2022/ № 824 від 01.05.2022
№ 708 від 17.04.2022/ № 798 від 27.04.2022
№ 718 від 18.04.2022/ № 799 від 27.04.2022 і № 812 від 29.04.2022, і № 825 від 01.05.2022
№ 740 від 20.04.2022/ № 828 від 01.05.2022
№ 741 від 20.04.2022/ № 775 від 25.04.2022, № 837 від 02.05.2022, № 847 від 03.05.2022, № 850 від 04.05.2022
№ 749 від 22.04.2022/ № 776 від 25.04.2022, № 881 від 06.05.2022
№ 757 від 23.04.2022/ № 821 від 30.04.2022, № 852 від 04.05.2022
№ 767 від 24.04.2022/ № 854 від 05.05.2022
№ 779 від 25.04.2022/ № 820 від 30.04.2022, № 851 від 04.05.2022, № 873 від 05.05.2022, № 883 від 06.05.2022
№ 796 від 27.04.2022/ № 882 від 06.05.2022
№ 800 від 27.04.2022/ № 889 від 06.05.2022, № 892 від 07.05.2022
№ 809 від 29.04.2022/ № 884 від 06.05.2022, № 890 від 06.05.2022.
Засвідчені даними актами загальної форми обставини підтверджено обома сторонами. Даний час затримки вагонів по станційних коліях було враховано позивачем в подальшому при нарахуванні збору за зберігання вантажу.
У зв'язку з тривалим перебуванням деяких вагонів на коліях станції Кропивницький Одеської залізниці, позивачем було застосовано право, передбачене ст. 36 Статуту залізниць України, збільшити розмір збору за їх збереження до двократного розміру.
Так, позивачем видано наступні накази: від 16.04.2022 № М-05/Н-191, від 18.04.2022 № М-05/Н-193, від 19.04.2022 № М-05/Н-195, від 19.04.2022 № М-05/Н-196, від 22.04.2022 № М-05/Н-201, від 22.04.2022 № М-05/Н-202, від 24.04.2022 № М-05/Н-204, від 25.04.2022 № М-05/Н-206, від 26.04.2022 № М-05/Н-210, від 26.04.2022 № М-05/Н-218, від 29.04.2022 № М-05/Н-225, від 29.04.2022 № М-05/Н-227, від 29.04.2022 № М-05/Н-237 про застосування ставки збору за зберігання вантажів до двократного розміру, та повідомлено представників відповідача.
За час затримки вагонів на коліях станцій, на під'їзних коліях станцією призначення на підставі актів загальної форми ГУ-23, був нарахований збір за зберігання вантажу в тому числі у подвійному розмірі, по накопичувальних картках ф.ФДУ-92 №№ 12050348 від 12.05.2022 на суму 210255,70 грн, № 12050347 від 12.05.2022 на суму 113568,10 грн, № 12050346 від 12.05.2022 на суму 101863,00 грн, № 12050345 від 12.05.2022 на суму 130835,40 грн, № 12050344 від 12.05.2022 на суму 26312,20 грн, № 12050342 від 12.05.2022 на суму 42322,00 грн, № 12050341 від 12.05.2022 на суму 19589,00 грн, № 12050338 від 12.05.2022 на суму 33772,90 грн, № 12050336 від 12.05.2022 на суму 56445,50 грн, № 04050275 від 04.05.2022 на суму 111222,20 грн, № 04050274 від 04.05.2022 на суму 161718,40 грн, № 04050272 від 04.05.2022 на суму 53543,40 грн, № 04050266 від 04.05.2022 на суму 91125,30 грн, № 04050264 від 04.05.2022 на суму 253254,60 грн, № 12050335 від 12.05.2022 на суму 1656,60 грн, № 04050260 від 04.05.2022 на суму 13252,80 грн, № 04050258 від 04.05.2022 на суму 96252,30 грн, № 04050256 від 04.05.2022 на суму 34026,90 грн, № 04050255 від 04.05.2022 на суму 19105,40 грн, № 02050251 від 02.05.2022 на суму 170714,90 грн, № 02050249 від 02.05.2022 на суму 71391,20 грн, № 02050247 від 02.05.2022 на суму 96494,20 грн, № 02050246 від 02.05.2022 на суму 63845,80 грн, № 12050360 від 12.05.2022 на суму 113955,00 грн, № 04050254 від 04.05.2022 на суму 87787,90 грн. Накопичувальні картки підписані представником залізниці з боку відповідача не підписані та містять застереження про відмову від підпису, в зв'язку з введенням воєнного стану. Позивачем було нараховано відповідачу плату за зберігання вантажу у сумі 2421993,10 грн без ПДВ.
З поданих до матеріалів справи переліків Філії єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень АТ "Укрзалізниця", пояснень та розрахунків сторін вбачається, що за зберігання вантажу на станції Кропивницький у спірний період з рахунку відповідача було списано, погоджені відповідачем суми грошових коштів у розмірі 706425,91 грн без ПДВ (вартість зберігання вантажів у одинарному розмірі).
Відмова відповідача здійснити оплату двократної вартості зберігання вантажу стала підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Вiдповiдно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт", перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу i пошти залізничним транспортом загального користування здійснюється на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, вiдправникiв i одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджений Статут залізниць України (далi - Статут), який згідно зi статтею 2 визначає обов'язки, права i відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ i громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу i пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Статтею 3 Статуту визначено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу i пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження i розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
За приписами ст. 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що в разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 866/5087, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї,на прикордонних, припортових станціях тощо).
Згідно з ч. 1 ст. 36 Статуту у разі виникнення ускладнень на станції у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.
Згідно з пп. 2.1 п. 2 розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, Тарифне керівництво №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, при виникненні на станції ускладнень, пов'язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів одержувачами (експедиторами), начальник залізниці має право збільшити ставку збору за зберігання вантажів до двократного розміру. Підвищена ставка вводиться після двох годин з моменту повідомлення одержувача про введення підвищеної ставки, але не раніше ніж через 24 години після закінчення терміну безоплатного зберігання.
Враховуючи викладене, позивачем було правомірно нараховано плату за зберігання вантажу, в тому числі збір за зберігання вантажів у двократному розмірі, в сумі 2421993,10 грн. без ПДВ.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем нараховано плату за зберігання вантажу у сумі 2421993,10 грн без ПДВ, з яких відповідачем в добровільному порядку оплачено 7064253,91 грн без ПДВ. Натомість несплаченою лишилась сума 2058680,63 грн, в тому числі ПДВ.
При відмові від підписання накопичувальних карток відповідачем фактично було зазначено про наявність форс-мажорних обставин, в зв'язку з введенням воєнного стану. Натомість, під час судового розгляду відповідач вказував, що накопичення його вагонів на станції не призвело до виникнення ускладнень на станції, а тому нарахування плати за зберігання вантажів у двократному розмірі є безпідставним.
Також відповідач посилається на п. 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, відповідно до якого усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковим підрозділом, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.
На підтвердження обставин, що спірні питання з приводу розрахунків були врегульовані на станції, відповідач долучив до матеріалів справи накопичувальні картки з нарахованою платою за зберігання вантажів у однократному розмірі.
З приводу заперечень відповідача суд зазначає наступне.
У поясненнях наданих суду, позивачем зазначено, що без ускладнення в роботі станції Кропивницький можливий відстій 7 вагонів, з ускладненням роботи станції можливий відстій 146 вагонів. Враховуючи, що станція Кропивницький не є тупиковою, затримання на станції більшої кількості вагонів може привести до блокування її роботи.
Відповідачем не спростовано зазначені у поясненнях позивача обставини, що відстій більше ніж 7 вагонів створює ускладнення у роботі станції Кропивницький, а затримання на станції більше ніж 146 вагонів може призвести до блокування її роботи.
У квітні-травні 2022 року на станції Кропивницький було затримано 165 вагонів з вини відповідача (у заявах по суті спору відповідачем не заперечується наявність його вини).
Отже, відповідачем не підтверджено обставин, що затримання на станції Кропивницький з його вини 165 вагонів не призвело до ускладнень в роботі станції.
Щодо наявності накопичувальних карток, в яких нараховано вартість зберігання вантажу у однократному розмірі, суд відзначає, що згідно з ч. 1 ст. 36 Статуту у разі виникнення ускладнень на станції у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.
Директор регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" скористався наданим йому правом на збільшення розміру збору за збереження вантажів до двократного розміру.
До матеріалів справи долучено відповідні накази: від 16.04.2022 № М-05/Н-191, від 18.04.2022 № М-05/Н-193, від 19.04.2022 № М-05/Н-195, від 19.04.2022 № М-05/Н-196, від 22.04.2022 № М-05/Н-201, від 22.04.2022 № М-05/Н-202, від 24.04.2022 № М-05/Н-204, від 25.04.2022 № М-05/Н-206, від 26.04.2022 № М-05/Н-210, від 26.04.2022 № М-05/Н-218, від 29.04.2022 № М-05/Н-225, від 29.04.2022 № М-05/Н-227, від 29.04.2022 № М-05/Н-237.
Вищезазначені накази є чинними, не скасованими і підлягають виконанню.
Натомість, відповідачем не доведено наявність повноважень у осіб, які сформували накопичувальні картки на збір за зберігання вантажів у однократному розмірі, діяти у супереч наказам начальника залізниці.
Отже доводи та докази відповідача не спростовують його обов'язок сплатити збір за зберігання вантажу у двократному розмірі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Суд відзначає, що при здійсненні розрахунків позивачем при поданні позову було допущено арифметичні помилки, в зв'язку з чим невірно було визначено суму оплаченого відповідачем збору за зберігання вантажів та суму наявної заборгованості. Натомість, в подальшому позивач подав до суду уточнений розрахунок, який суд вважає обґрунтованим та арифметично вірним, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню на суму 2058680,63 грн. Суд відзначає, що відповідачем не надано доказів у спростування поданого позивачем виправленого розрахунку ціни позову.
За таких обставин суд ухвалив задовольнити позовні вимоги частково.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" (01001, м. Київ, провулок Шевченка Тараса, буд. 3; ідентифікаційний код: 31454383) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) суму збору за зберігання у розмірі 2058680 (два мільйони п'ятдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят) грн 63 коп. та судовий збір у розмірі 30880 (тридцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн 21 коп.
3. В частині позовних вимог про стягнення збору за зберігання у розмірі 838787,17 грн - відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 06.11.2023
Суддя І.В.Усатенко