ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
06.11.2023Справа № 910/13006/23
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПІДЖІ" (11500, Житомирська обл., місто Коростень, вулиця Толстого, будинок 5) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЕРСТОК" (03038, місто Київ, вул. Грінченка Миколи, будинок 4) про стягнення 259 616,10 грн.,
без повідомлення (виклику) сторін,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
17.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮПІДЖІ" (далі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЕРСТОК" (далі відповідач) про стягнення 259 616,10 грн та 18.08.2023 зазначену заяву передано судді Демидову В.О. у відповідності до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.11.2021 року між ТОВ «ЮПІДЖІ» (надалі - «Споживач) та ТОВ «ПАВЕРСТОК» (надалі - Постачальник) було укладено Договір № 32353 про постачання електричної енергії споживачу, надалі - «Договір».
Позивач вказує, що здійснював оплати на користь відповідача в якості попередньої оплати за електричну енергію згідно Договору, а саме згідно платіжної інструкції № 1574 від 09.12.2021 р. на суму 159 775,36 грн., платіжної інструкції № 1618 від 28.12.2021 р. на суму 65 208,02 грн., платіжної інструкції № 29 від 11.01.2022 р. на суму 65 208,02 грн., платіжної інструкції № 41 від 12.01.2022 р. на суму 207 423,90 грн., платіжної інструкції № 67 від 19.01.2022 р. на суму 55 892,59 грн., платіжної інструкції № 86 від 24.01.2022 р. на суму 71 627,08 грн., платіжної інструкції № 178 від 07.02.2022 р. на суму 71 627,08 грн., платіжної інструкції № 196 від 14.02.2022 р. на суму 25 861, 74 грн., платіжної інструкції № 204 від 15.02.2022 р. на суму 61 394,64 грн., платіжної інструкції № 242 від 14.03.2022 р. на суму 59 867,08 грн., платіжної інструкції № 259 від 15.03.2022 р. на суму 59 867,08 грн., платіжної інструкції № 258 від 15.03.2022 р. на суму 51 314,64 грн., платіжної інструкції № 268 від 24.03.2022 р. на суму 58 397,08 грн., платіжної інструкції № 300 від 08.04.2022 р. на суму 58 397,08 грн., платіжної інструкції № 312 від 19.04.2022 р. на суму 50054,64 грн., платіжної інструкції № 325 від 26.04.2022 р. на суму 55 457,08 грн., платіжної інструкції № 371 від 11.05.2022 р. на суму 55 457,08 грн., платіжної інструкції № 386 від 23.05.2022 р. на суму 71 627,08 грн., а всього на суму 1 079 473,89 грн.
Позивач зазначає, що відповідач у свою чергу здійснив лише часткове постачання на користь Позивача електричної енергії за Договором на загальну суму 703 253,14 грн., що підтверджується актами надання послуг, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток.
Оскільки відповідачем було в односторонньому припинено постачання електричної енергії позивачу, а суму передоплати (авансу) не повернуто, позивач просить стягнути з відповідача передоплата за Договором за обсяги електричної енергії, які не були спожиті позивачем, що становить 234 004,87 грн. (із урахування боргу Позивача перед Відповідачем за 2021 рік у розмірі 142 215,88 грн.), а також 3% річних у розмірі 5250,68 грн, інфляційні збитки у розмірі 20360,55 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
31.08.2023 від представника позивача надійшли письмові пояснення стосовно актів надання послуг, які не підписані відповідачем, а саме: від 30.11.2021 р. на суму 159 775,36 грн., від 31.12.2021 р. на суму 207 423,90 грн., від 28.02.2022 р. на суму 151 960,02 грн., від 31.03.2022 р. на суму 69 910,20 грн, а також долучено читабельну копію Додатку № 2 до Договору № 32353.
Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.
Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Частиною п'ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).
Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 22.08.2023 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу (№ 0105495007355) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, конверт з ухвалою суду від 22.08.2023, який направлявся на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАВЕРСТОК» (03038, місто Київ, вул. Грінченка Миколи, будинок 4) був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштових конвертів з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» свідчить, що рішення (ухвали) не вручені з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.
Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).
Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.08.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
01.11.2021 між відповідачем (Постачальник) та позивачем (Споживач) укладено договір № 32353 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до п. 1.1. якого цей договір про постачання електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу Постачальником та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641,642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до цього Договору, згідно з заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.
Згідно з п. 2.1. договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 5.1 договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Пунктом 5.3 договору визначено, що ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Згідно з п. 5.4 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Пунктом 13.8 договору обумовлено, що листування за Договором здійснюється за допомогою поштового або електронного зв'язку за вказаними реквізитами.
У додатку 1 до договору «Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу» встановлені персоніфіковані дані споживача та погоджено волевиявлення щодо приєднання його до умов договору в повному обсязі.
Відповідно до пункту 5.1 додатку 2 до договору (комерційна пропозиція «Базова-Б» постачальника) оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступними етапами: 35% вартості прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії за 6 робочих днів до початку розрахункового періоду; 35 % вартості прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії до 10 календарного дня в розрахунковому періоді; 30% вартості прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії до 20 календарного дня в розрахунковому періоді.
Остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше, ніж на 10 робочий день після закінчення розрахункового періоду. Розмір попередньої оплати визначається на підставі прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії на розрахунковий період, а у разі відсутності прогнозованих (заявлених) обсягів - за обсягом фактичного споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду, що передує даті видачі рахунку.
Пунктом 6.2 додатку 2 до договору встановлено, що акт приймання- передавання оформляється Постачальником у день надання рахунку за спожиту електричну енергію та надається не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення календарного місяця.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі платіжних інструкцій: № 1574 від 09.12.2021 р. на суму 159 775,36 грн., платіжної інструкції № 1618 від 28.12.2021 р. на суму 65 208,02 грн., платіжної інструкції № 29 від 11.01.2022 р. на суму 65 208,02 грн., платіжної інструкції № 41 від 12.01.2022 р. на суму 207 423,90 грн., платіжної інструкції № 67 від 19.01.2022 р. на суму 55 892,59 грн., платіжної інструкції № 86 від 24.01.2022 р. на суму 71 627,08 грн., платіжної інструкції № 178 від 07.02.2022 р. на суму 71 627,08 грн., платіжної інструкції № 196 від 14.02.2022 р. на суму 25 861, 74 грн., платіжної інструкції № 204 від 15.02.2022 р. на суму 61 394,64 грн., платіжної інструкції № 242 від 14.03.2022 р. на суму 59 867,08 грн., платіжної інструкції № 259 від 15.03.2022 р. на суму 59 867,08 грн., платіжної інструкції № 258 від 15.03.2022 р. на суму 51 314,64 грн., платіжної інструкції № 268 від 24.03.2022 р. на суму 58 397,08 грн., платіжної інструкції № 300 від 08.04.2022 р. на суму 58 397,08 грн., платіжної інструкції № 312 від 19.04.2022 р. на суму 50054,64 грн., платіжної інструкції № 325 від 26.04.2022 р. на суму 55 457,08 грн., платіжної інструкції № 371 від 11.05.2022 р. на суму 55 457,08 грн., платіжної інструкції № 386 від 23.05.2022 р. на суму 71 627,08 грн., здійснено попередню оплату за електричну енергію згідно Договору на суму 1 304 457,27 грн.
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи акти надання послуг та акти приймання-передавання товарної продукції, відповідно до яких позивачем прийнято продукцію на суму 1 079 473,89 грн.
Разом з тим позивач зазначає, що у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість за 2021 рік у розмірі 142 215,88 грн., що підтверджується актом звірки, підписаним з боку позивача та відповідача та скріплений печатками останніх.
Оскільки відповідачем не повернуто передоплату у розмірі 234 004,87 грн позивач просить стягнути з відповідача 234 004,87 грн. - сума попередньої оплати, а також 3% річних у розмірі 5250,68 грн, інфляційні збитки у розмірі 20360,55 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
За висновками суду, укладений між сторонами договір про постачання електричної енергії споживачу № 32353 від 01.11.2021 року за своєю правовою природою є договором енергопостачання.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із продажем електричної енергії здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 року (надалі - Правила) і безпосередньо договором.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Положеннями частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України унормовано, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
За приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Судом встановлено, що позивач сплатив на рахунок відповідача в якості попередньої оплати 1304457,27 грн., що підтверджується долученими позивачем платіжними інструкціями у той час з підписаних позивачем актів надання послуг та актів приймання-передавання товарної продукції, останній прийняв продукцію на суму 1 079 473,89 грн.
Відповідач належних та допустимих доказів повернення позивачу попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті, суду не надав.
В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем не вчинено жодної дії і не надано жодного доказу з метою спростування факту існування у нього заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму.
Беручи до уваги суму сплачених позивачем грошових коштів в якості попередньої оплати (1304457,27 грн) із розрахунку прогнозованих обсягів споживання електричної енергії, та кількість і вартість фактично поставленої відповідачем електричної енергії (1070452,40 грн), в силу чинного законодавства позивач наділений правом вимагати повернення коштів попередньої оплати та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, відповідач доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за електричну енергію в сумі 234 004,87 грн. не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 234 004,87 грн. попередньої оплати за договором є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 5250,68 грн, інфляційні збитки у розмірі 20360,55 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.08.2019 в справі № 911/1958/18 та постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/10958/19.
Позивач зазначає, що звертався письмово із листом за вих. № 65 від 20.09.2022 р. до відповідача щодо повернення надмірно сплачених коштів в сумі 234 004,87 грн., однак даний лист був залишений відповідачем без виконання.
Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2017 року у справі № 910/2326/17.
Разом з тим суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів надіслання листа за вих. № 65 від 20.09.2022 р., а відтак суд позбавлений можливості встановити строк з якого у відповідача настало порушення грошового зобов'язання.
З огляду на вищевикладене суд відмовляє позивачу у задоволенні 3% річних у розмірі 5250,68 грн та інфляційних збитків у розмірі 20360,55 грн.
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача попередню оплату у розмірі 234 004,87 грн., в задоволенні іншої частини вимог слід відмовити.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАВЕРСТОК» (03038, місто Київ, вул. Грінченка Миколи, будинок 4, ідентифікаційний код 43016569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПІДЖІ" (11500, Житомирська обл., місто Коростень, вулиця Толстого, будинок 5, ідентифікаційний код 38862560) попередню оплату у розмірі 234 004 (двісті тридцять чотири тисячі чотири) грн. 87 коп., а також судовий збір у розмірі 3510 (три тисячі п'ятсот десять) грн. 07 коп.
3. В задоволенні іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2023.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ