ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
06.11.2023Справа № 905/973/23
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Комунального виробничого підприємства "КРАМАТОРСЬКА ТЕПЛОМЕРЕЖА" Краматорської міської ради (84301, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок 2Б) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦСЕРВІС АДС" (03126, місто Київ, вулиця Академіка Білецького, будинок 9-В, офіс 23) про стягнення 54476,48 грн
без повідомлення (виклику) сторін,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Комунальне виробниче підприємство "КРАМАТОРСЬКА ТЕПЛОМЕРЕЖА" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦСЕРВІС АДС" про стягнення 54476,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії в гарячій воді №25 від 01.10.2018 в частині своєчасної та повної оплати спожитої теплової енергії, в результаті чого у період з 01.10.2019 року по 31.01.2022 року утворилась заборгованість у розмірі 22603,91 грн та виникли підстави для нарахування пені в сумі 22603,91 грн, трьох процентів річних в розмірі 1493,25 грн та інфляційних втрат в сумі 7775,41 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.07.2023 позовні матеріали Комунального виробничого підприємства тепломережа» Краматорської міської ради до Товариства відповідальністю «СПЕЦСЕРВІС АДС» про стягнення 54 476,48 грн передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ у Господарському суді міста Києва справу № 905/973/23 передано 21.08.2023 судді Демидову В.О.
За приписами ч. 7 ст. 31 ГПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи вищевикладене, ухвалою суду від 24.08.2023 прийнято справу № 905/973/23 до свого провадження та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
14.09.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого представник зазначає, що відповідачем основну заборгованість сплачено в добровільному порядку, про що свідчить копія платіжної інструкції № 298 від 11.09.2023 року. З огляду на що, відповідач вказує про відсутність спору між сторонами щодо основної заборгованості у сумі 22 603,91 грн. за теплову енергію в гарячій воді, що поставлена Позивачем у період з 01.10.2019 року по 31.01.2022 року.
Щодо нарахованих 3 % річних у сумі 1 493,25 грн., пені у сумі 22 603,41 грн., інфляції у сумі 7 775,41 грн., а всього 31 827,57 грн., відповідач зазначає наступне.
Зазначені вище нарахування здійснені Позивачем за весь період прострочення оплати, в тому числі і за період який на території України триває воєнний стан, що введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами).
В свою чергу відповідач наголошує, що місто Краматорськ, де безпосередньо був розташований офіс Відповідача що безпосередньо взаємодіяв з Позивачем, знаходиться в безпосередній близькості від лінії фронту, постійно піддається обстрілам. Загально відомим є факт обстрілу залізничного вокзалу міста Краматорськ 08.04.2022 року, під час якого нажаль загинула 61 людина.
З метою запобігання втрат серед персоналу підприємства Відповідачем було прийнято рішення щодо евакуації бажаючих працівників та документації. Нажаль, у зв'язку з відсутністю можливості більш ретельно підійти до пакування документації та проведення такої евакуації у екстреному режимі частина документації була втрачена, в тому числі і відповідна переписка з Позивачем.
В свою чергу Позивач також не здійснював жодних дій досудового врегулювання спору, жодних повідомлень про наявність заборгованості на юридичну адресу Відповідача від Позивача не надходило, також Позивач не звертався до Відповідача з використанням телефонного зв'язку, месенджерів, електронної пошти та ін.
З огляду на вищевикладене відповідач просить відмовити у задоволені позову в частині стягнення основної заборгованості у сумі 22 603,41 грн та зменшити нараховані позивачем до сплати штрафні санкції на 95%.
20.09.2023 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано клопотання до якого долучено заяву про уточнення позовних вимог відповідно до останньої представник Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради вважає за необхідне відмовитися від частини позовних вимог в частині стягнення основного боргу за теплову енергію в сумі 22 603,91 грн., та позовні вимоги викласти в наступній редакції:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСЕРВІС АДС» на користь Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради борг у загальній сумі 31872,57 грн., у тому числі: пеня у сумі 22603,91 грн, три проценти річних у сумі 1493,25 грн., інфляційні витрати у сумі 7775,41 грн., а також судові витрати, а саме 2684,00 грн. сплаченого судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
Ухвалою суду від 06.11.2023 заяву Комунального виробничого підприємства "КРАМАТОРСЬКА ТЕПЛОМЕРЕЖА" Краматорської міської ради про уточнення позовних вимог повернуто заявнику.
Також до вказаного клопотання представником позивача долучено відповідь на відзив відповідно до якої позивач зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості своєчасно оплачувати надані послуги та бойові дії, а також воєнний стан в Україні у спірний період були відсутні.
Щодо форс мажорних обставин, на які посилається відповідач з метою уникнення відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань представник позивача вказує, що відповідно до п. 9.2 розділу 9 Договору сторона для якої виконання зобов'язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна у триденний термін письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин.
Позивач зазначає, що Відповідач, в порушення вказаного пункту Договору, ніяким чином не повідомляв про настання обставин непереборної сили, тим паче в письмовому виді.
З огляду на викладене позивач вважає, що заперечення відповідача проти стягнення з нього пені, інфляційної складової та трьох відсотків річних за неналежне виконання зобов'язань є необгрунтованим. Причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням своїх зобов'язань та збройною агресією Російською Федерацією за довоєнний період з 01.10.2019 року по 31.01.2022 року відповідач не довів у зв'язку з чим позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
З огляду на вказані приписи ГПК України, відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
01.10.2018 року між Комунальним виробничим підприємством «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради (далі Позивач, Теплопостачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦСЕРВІС АДС" (далі Відповідач, Споживач) був укладений договір № 25 купівлі продажу (постачання) теплової енергії в гарячій воді (далі Договір).
Пунктом 1.1-1.3 Договору Сторони визначили, що за цим договором теплопостачальна організація зобов'язується постачати вчасно та відповідної якості теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.
Сторони керуються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання» та іншими нормативними актами.
Орієнтований обсяг постачання теплової енергії 4,5 Гкал/рік.
Теплова енергія передасться Споживачу у вигляді гарячої води на потреби опалення в період опалювального сезону (п.2.1 Договору).
Розділом 3 Договору, зокрема, встановлено наступне:
Пункт 3.1 Договору передбачає, що Споживач має право на:
Отримання вчасно та відповідної якості теплової енергії згідно з умовами Договору.
Відшкодування збитків, завданих його майну або приміщенню, шкоди, завданої внаслідок неналежного надання теплової енергії або її не надання.
Зменшення розміру плати в разі продажу теплової енергії не в повному обсязі, відхилення її кількісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання.
Пункт 3.2 Договору передбачає, що Споживач теплової енергії зобов'язується:
Щомісячно отримувати рахунки-акти у Теплопостачальній організації та проводити оплату спожитої теплової енергії в обсягах вказаних в рахунках-актах, і в терміни, передбачені Договором.
У відповідності до п.п 4.1.1 п. 4.1 Договору, Теплопостачальна організація має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за отриману теплову енергію пеню в розмірі, встановленому законом та умовами Договору.
Розрахунки за теплову енергію та мережну воду, що споживаються, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановленого тарифу: 1995,71 грн. за 1 (Одну) Гкал (з ПДВ) (п.6.1 Договору).
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.3 Договору).
Згідно з пунктом 6.4 Договору, оплата повинна виконуватись відповідно до встановленого тарифу до 15 числа наступного місяця за звітний розрахунковий період у продовж якого була спожита теплова енергія. Теплопостачальна організація надає рахунки-акти за відповідний розрахунковий період та за наявності приладів обліку - акт приймання-передачі теплової енергії. Акт приймання- передачі теплової, у випадку наявності приладів обліку теплової енергії, є підтвердженням відпущеної кількості теплової енергії та має бути оформлений та повернений Споживачем Теплопостачальній організації на протязі трьох робочих днів з дня його отримання. У випадку не звернення Споживача за отриманням рахунку акту або акту приймання-передачі Теплопостачальна організація у продовж 10 календарних днів надсилає їх на адресу Споживача вказану у Договорі, у цьому випадку Споживач самостійно несе відповідальність, щодо достовірності вказаного свого місцезнаходження.
Пунктом 7.2.6 Договору встановлено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, в терміни, передбачені п. 6.3 Договору, Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі 0,1 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної заборгованості, Закон України №686-ХІV від 20.05.1999. Пеня (неустойка) нараховується Теплопостачальною організацією за останні шість місяців на момент звернення з позовом.
Розділом 8 Договору сторони погодили, що 8.1 розбіжності та спори між сторонами, пов'язані з виконанням, зміною та розірванням цього Договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами (телеграмами, факсограмами), укладенням додаткових угод.
У разі не можливості досягти згоди, Сторони мають право звернутися до суду згідно діючого законодавства України для вирішення даного питання.
Розділом 9 Договору сторони передбачили, що Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили. Строк виконання зобов'язань за цим Договором у такому разі відкладається на період існування таких обставин.
Сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна у триденний термін письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин.
Достатнім доказом дії обставин непереборної сили є довідка Торгово-промислової палати України.
Цей Договір набуває чинності з 01.10.2018 і діє в частині поставки теплової енергії в гарячій воді до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків за спожиту теплову енергію - до їх повного здійснено (п.10.1 Договору).
Пунктом 11.4 Договору передбачено пролонгацію Договору.
Договір підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками сторін.
На виконання умов Договору, Позивач в період з листопада 2019 року по січень 2022 року передав у власність Відповідача теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 22603,91 грн. у підтвердження чого позивачем надано рахунки за період з листопада 2019 по січень 2022 року.
Вважаючи порушеним своє право, КВП «Краматорська тепломережа» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу за поставлену теплову енергію у сумі 22603,91 грн., пені в сумі 22603,91 грн, процентів річних в розмірі 1493,25 грн та інфляційних втрат в сумі 7775,41 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» та умовами Договір № 25 купівлі продажу (постачання) теплової енергії від 01.10.2018.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з частиною 6 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частина 7 статті 276 ГК України).
Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що у період з листопада 2019 року по січень 2022 року передав у власність Відповідача теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 22603,91 грн. у підтвердження чого позивачем надано рахунки за період з листопада 2019 по січень 2022 року.
Згідно з пунктом 6.4 Договору, оплата повинна виконуватись відповідно до встановленого тарифу до 15 числа наступного місяця за звітний розрахунковий період у продовж якого була спожита теплова енергія.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 54476,48 грн з яких: основна заборгованість у розмірі 22603,91 грн, пеня в сумі 22603,91 грн, 3% річних в розмірі 1493,25 грн та інфляційних втрат в сумі 7775,41 грн.
У процесі розгляду справи сторонами повідомлено про оплату відповідачем 11.09.2023 року основної заборгованості в сумі 22 603,91 грн. за платіжною інструкцією № 298.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За приписами ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
Враховуючи, що кошти в розмірі 22 603,91 грн сплачені відповідачем після звернення позивача до суду із позовом у цій справі, провадження у справі в частині вимог про стягнення 22 603,91 грн підлягає закриттю за відсутністю предмета спору. Витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача.
За таких обставин предметом розгляду у даній справі є спір на суму 31875,57 грн. з яких: пеня в сумі 22603,91 грн, 3% річних в розмірі 1493,25 грн та інфляційних втрат в сумі 7775,41 грн.
Щодо заявленої до стягнення пені в сумі 22603,91 грн нарахованої за період з 18.01.2023 по 18.07.2023, суд зазначає наступне.
В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з пунктом 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частинами четвертою та шостою статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.2.6 Договору встановлено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, в терміни, передбачені п.6.3 Договору, Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі 0,1 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної заборгованості, Закон України №686-ХІV від 20.05.1999. Пеня (неустойка) нараховується Теплопостачальною організацією за останні шість місяців на момент звернення з позовом.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року).
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16, від 10.04.2018 у справі № 916/804/17 та від 10.09.2020 року в справі № 916/1777/19.
При цьому об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначає, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені з урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позивачем невірно здійснено останній з огляду на те, що у договорі сторони визначили чітко пеню в розмірі 0,1 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, загальна сума якої не може бути більшою 100% загальної заборгованості.
Здійснивши власний розрахунок пені нарахованої на суму 22603,91 грн за період з 18.01.2023 по 18.07.2023, суд дійшов висновку про часткове задоволення пені у розмірі 4113,91 грн в іншій частині слід відмовити.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1493,25 грн та інфляційних втрат в сумі 7775,41 грн, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що останні здійснено невірно.
Разом з тим, перевіривши надані представником позивача розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, за розрахунком суду вийшло більше ніж заявлено позивачем.
Оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 1493,25 грн та інфляційних втрат в сумі 7775,41 грн підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.
Щодо заперечень відповідача щодо нарахованих 3 % річних у сумі 1 493,25 грн., пені у сумі 22 603,41 грн., інфляції у сумі 7 775,41 грн., а всього 31 827,57 грн., суд зазначає наступне.
Розділом 9 Договору сторони передбачили, що Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили. Строк виконання зобов'язань за цим Договором у такому разі відкладається на період існування таких обставин.
Сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна у триденний термін письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин.
Достатнім доказом дії обставин непереборної сили є довідка Торгово-промислової палати України.
Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача із заявою про настання для відповідача підстав непереборної сили.
Окрім того основна заборгованість у відповідача перед позивачем виникла до введення в країні воєнного стану.
Оскільки інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а лише пеня, суд не вбачає підстав для зменшення пені до 95%.
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Провадження у справі №905/973/23 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 22603,91 грн - закрити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦСЕРВІС АДС" (03126, місто Київ, вулиця Академіка Білецького, будинок 9-В, офіс 23, код ЄДРПОУ 33955530) на користь Комунального виробничого підприємства "КРАМАТОРСЬКА ТЕПЛОМЕРЕЖА" Краматорської міської ради (84301, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок 2Б, код ЄДРПОУ 00131133) пеню у розмірі 4113 (чотири тисячі сто тринадцять) грн. 91 коп., 3% річних у розмірі 1493 (одна тисяча чотириста дев'яносто три) грн. 25 коп. інфляційні втрати у розмірі 7775 (сім тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 41 коп. та судовий збір у розмірі 1773 (одна тисяча сімсот сімдесят три) грн 02 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
6. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2023.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ