ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
06.11.2023Справа № 910/13340/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія "Ліберті Україна"», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса», м. Київ
про стягнення 243 891,60 грн,
Без повідомлення (виклику) сторін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія "Ліберті Україна"» (далі - ТзОВ «Компанія "Ліберті Україна"»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (далі - ТзОВ «Дієса»/відповідач) про стягнення 243 891,60 грн, у тому числі: 216 957,32 грн - основного боргу, 24 461,10 грн - пені, 1 508,33 грн - 3% річних та 964,85 грн - інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором №02062021 від 02.06.2021.
Крім того, на підставі п. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивачем заявлено вимогу про зазначення в рішенні суду про нарахування пені та 3% річних на розмір заборгованості ТзОВ «Дієса» до моменту виконання рішення суду.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.08.2023 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
18.09.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТзОВ «Дієса» заперечує проти задоволення позову, мотивуючи тим, що строк оплати за поставлений товар не настав, оскільки позивачем не надано відповідачу всіх документів, передбачених п. 2.9. договору №02062021 від 02.06.2021.
25.09.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
11.10.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення Господарським судом міста Києва заяви ТзОВ «Дієса» про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство у справі №910/15087/23.
Так, пунктом 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Дослідивши подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у цій справі та матеріали справи, суд дійшов висновку, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у справі №910/13340/23, що має наслідком відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження до вирішення Господарським судом міста Києва заяви ТзОВ «Дієса» про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство у справі №910/15087/23.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
02.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія "Ліберті Україна"» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дієса» (далі - покупець) укладено договір №02062021, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця товари народного споживання, а саме електропобутові товари (побутові холодильники, морозильники, машини і прилади для механізації побутових робіт, побутові прилади для очищення, зволоження, кондиціювання повітря, електроосвітлювальну арматуру і електролампи, електронагрівальні прилади, провідникові вироби і т.д. і т.п.), телерадіотовари (електропрогравальну, звукозаписувальну апаратуру, апаратуру для відеозапису та відтворення зображення і звуку, носії для запису звуку, платівки, телевізійні приймачі, частини, вузли, а також деталі до них і т.д. і т.п.), комп'ютерну техніку (комп'ютерну техніку та її комплектуючі, носії інформації, очищаючі засоби), а покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Товар поставляється партіями. Номенклатура партії товару, його кількість і ціна встановлюються за погодженням сторін на підставі заявки покупця на поставку відповідної партії товару, і вказуються у розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які є специфікацією у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України (п. 2.1. договору).
Згідно з умовами п. 2.2. та п. 2.3. договору покупець направляє постачальнику заявку із зазначенням номенклатури, кількості та очікуваного терміну поставки. Заявка на поставку відповідної партії товару може направлятися всіма доступними засобами зв'язку (телефоном (усна телефонограма), факсом, електронною поштою, поштовим зв'язком та ін.). Постачальник протягом 3-х (трьох) календарних днів з моменту отримання заявки виставляє покупцю рахунок-фактуру. Виставлення постачальником рахунку-фактури вважається підтриманням постачальником заявки покупця. Якщо дозволяють технічні можливості постачальника, рахунок-фактура повинен містити посилання на номер та дату цього договору. У разі, якщо протягом 3-х (трьох) календарних днів з моменту отримання заявки рахунок-фактура не виставлена, заявка вважається незатвердженою постачальником і не підлягає виконанню, при цьому ніяких штрафних санкцій до нього не застосовується. Протягом 7-ми календарних днів з моменту затвердження заявки покупця постачальник здійснює безпосередню поставку відповідно до документів і розпоряджень покупця. Рахунок-фактура направляється постачальником покупцеві факсом, електронною поштою, або іншими засобами зв'язку, які дозволяють покупцеві отримати письмовий документ (копію документа).
В п. 2.9. договору сторони погодили, що постачальник разом із товаром зобов'язується передати покупцеві наступні документи:
- оригінал рахунку-фактури із зазначенням товару, кількості, ціни за одиницю та вартості всієї партії товару. Рахунок-фактура, який виставляється постачальником, якщо дозволяють технічні можливості постачальника, повинен містити посилання на номер та дату укладення цього договору;
- товарно-транспортну накладну або інший рівнозначний транспортний документ;
- видаткову накладну (при розбіжностях у фактичній кількості прийнятого товару з кількістю товару, зазначеного у супровідній документації, невід'ємною частиною видаткової накладної є акт приймання товару, складений за формою, погодженою сторонами в додатку №1 до договору);
- копію декларації відповідності та/або сертифіката відповідності продукції вимогам технічних регламентів (по кожному найменуванню товару). При наступних поставках таких найменувань товару допускається надання додатків до товаросупровідних первинних документів, що містять відомості про реєстрацію декларації (реєстраційний номер, дата видачі, інформація про термін дії, орган видачі), паспорт якості, санітарно-гігієнічне свідоцтво, екологічні висновки, якщо такі документи потрібні до певного виду товару відповідно до законодавства України;
- інформацію про продукцію (гарантійний талон від виробника на кожну одиницю товару; інструкцію з експлуатації українською мовою на кожну одиницю товару; документи, які підтверджують якість товару та інші документи, необхідні відповідно до чинного законодавства України.
В п. 3.2. договору сторони погодили, що загальна ціна цього договору визначається, виходячи із вартості фактично поставленого постачальником покупцеві товару та складається із сум, зазначених у видаткових накладних, підписаних обома сторонами. Орієнтовна вартість товару за цим договором складає 990 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 165 000,00 грн.
Відповідно до п. 3.5. договору покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки відповідної партії товару, але в кожному разі, не раніше дати отримання повного комплекту документів на товар (партію товару), зазначеного в п. 2.9. цього договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок.
Згідно із п. 7.4. договору за прострочення оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення, але не більше 20% від вартості поставленої партії товару.
Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 02.06.2025 (п. 9.1. договору).
Отже, з матеріалів справи вбачається, що у період з 04.01.2023 по 22.06.2023 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 436 118,76 грн, проте відповідач поставлений товар оплатив частково в сумі 220 259,20 грн, внаслідок чого у ТзОВ «Дієса» утворилась заборгованість перед ТзОВ «Компанія "Ліберті Україна"» в сумі 202 156,82 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Крім того, 04.07.2023 згідно видаткової накладної №ЛУ-0015668 позивач поставив відповідачу товар на суму 14 800,50 грн, проте останній за поставлений товар не розрахувався.
Таким чином, у ТзОВ «Дієса» утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 216 957,32 грн.
24.07.2023 ТзОВ «Компанія "Ліберті Україна"» надіслало на адресу відповідача претензію за вих. № 225-23 щодо сплати заборгованості у розмірі 216 957,32 грн, яка виникла за договором №02062021 від 02.06.2021.
Згідно із поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №0504590872294, відповідач цю претензію отримав 31.07.2023, проте відповіді не надав, заборгованість не погасив.
За таких обставин, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар, ТзОВ «Компанія "Ліберті Україна"» просить суд стягнути з ТзОВ «Дієса» борг у розмірі 216 957,32 грн, а також пеню у сумі 24 461,10 грн, 3% річних у сумі 1 508,33 грн та інфляційні втрати у розмірі 964,85 грн, нараховані на суму боргу по кожній видатковій накладній за період з 07.03.2023 по 15.08.2023. Крім того, просить суд на підставі п. 10 ст. 238 ГПК України здійснити нарахування пені та 3% річних на розмір заборгованості до повного виконання рішення суду.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
У відповідності до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Отже, судом вище встановлено, що 02.06.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір №02062021, відповідно до якого у період з 04.01.2023 по 04.07.2023 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 450 919,26 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків та видатковими накладними.
Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого у ТзОВ «Дієса» виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 216 957,32 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Статтею 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Так, відповідно до п. 3.5. договору покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки відповідної партії товару, але в кожному разі, не раніше дати отримання повного комплекту документів на товар (партію товару), зазначеного в п. 2.9. цього договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок.
Судом не приймаються до уваги доводи відповідача, що строк оплати за поставлений товар не настав, оскільки позивачем не передано повний пакет документів, передбачений п. 2.9. договору, з огляду на таке.
На підтвердження своїх доводів про ненадання позивачем документів, передбачених п. 2.9. договору, відповідачем не надано суду жодних доказів. Більше того, з матеріалів провадження вбачається, що ТзОВ «Дієса» прийняло поставлений товар згідно із видатковими накладними без будь-яких зауважень, а матеріали справи не містять претензій або вимог ТзОВ «Дієса» до позивача про надання документів, передбачених п. 2.9. договору.
Отже, за змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку, що ТзОВ «Дієса» порушило умови договору №02062021 від 02.06.2021 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 216 957,32 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 24 461,10 грн, 3% річних у сумі 1 508,33 грн та інфляційні втрати у розмірі 964,85 грн, нараховані на суму боргу по кожній видатковій накладній за період з 07.03.2023 по 15.08.2023,.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, згідно із п. 7.4. договору за прострочення оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення, але не більше 20% від вартості поставленої партії товару.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином шести місяців.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що в останньому позивачем допущено арифметичну помилку.
Так, за розрахунком суду обґрунтованою до стягнення є сума інфляційних втрат у розмірі 152,32 грн, що має наслідком часткове задоволення цієї вимоги.
Водночас, позивачем на підставі п. 10 ст. 238 ГПК України заявлено вимогу про зазначення у рішенні суду про нарахування пені та 3% річних на розмір заборгованості ТзОВ «Дієса» до моменту виконання рішення суду.
Так, відповідно до п. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Ураховуючи наведені положення та приймаючи до уваги наявність у ТзОВ «Дієса» заборгованості перед ТзОВ «Компанія "Ліберті Україна"» в сумі 216 957,32 грн, суд задовольняє вимогу останнього про зазначення у резолютивній частині рішення про нарахування пені та 3% річних за відповідною формулою, до моменту виконання рішення суду.
Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія "Ліберті Україна"» задовольнити частково.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 45; ідентифікаційний код 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія "Ліберті Україна"» (04073, місто Київ, вулиця Куренівська, будинок 2-Б; ідентифікаційний код 31991183) 216 957 (двісті шістнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн 32 коп. - основного боргу, 24 461 (двадцять чотири тисячі чотириста шістдесят одну) грн 10 коп. - пені, 1 508 (одну тисячу п'ятсот вісім) грн 33 коп. - 3% річних, 152 (сто п'ятдесят дві) грн 32 коп. - інфляційних втрат та 3 625 (три тисячі шістсот двадцять п'ять) грн 81 коп. - судового збору.
Нараховувати на підставі п. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України пеню за формулою: С * р% * Д, де С - сума основного боргу, р% - подвійна облікова ставка НБУ, Д- кількість днів прострочення та 3% річних за формулою: СхЗхД/365/100, де С- сума основного боргу, Д- кількість днів прострочення, до моменту виконання рішення суду.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.В. Бондарчук