ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
01.11.2023Справа № 910/11899/23
За заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Суддя Мандичев Д.В.
секретар судового засідання Улахли О.М.
Представники учасників:
від боржника - не з'явилися,
керуючий реструктуризацією - Приходько Д.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернулася до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.07.2023 прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду. Підготовче засідання суду призначено на 13.09.2023.
12.09.2023 до суду надійшло клопотання боржника про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.09.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення № 71421 від 18.09.2023 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1815 від 12.07.2017). Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 01.11.2023.
28.09.2023 до суду надійшло повідомлення по справі від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.
11.10.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло повідомлення по справі від Головного управління ДПС у м. Києві.
16.10.2023 до суду надійшла заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника на суму 260 000,00 грн.
16.10.2023 до Господарського суду м. Києва надійшла заява керуючого реструктуризацією про продовження процесуальних строків на подання відомостей про результати розгляду вимог кредиторів та проведення інвентаризації.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.10.2023 прийнято заяву ОСОБА_2 про визнання кредитором боржника на суму 260 000,00 грн., розгляд якої відбудеться у попередньому засіданні 01.11.2023.
17.10.2023 до суду надійшла заява ОСОБА_3 з грошовими вимогами до боржника на суму 530 556,32 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.10.2023 прийнято заяву ОСОБА_3 про визнання кредитором боржника на суму 530 556,32 грн., розгляд якої відбудеться у попередньому засіданні 01.11.2023.
31.10.2023 до суду надійшло нормативно-документальне обґрунтування керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Д.В. щодо розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника.
У судове засідання, призначене на 01.11.2023, з'явився керуючий реструктуризацією. Представники боржника та заявлених кредиторів у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
У відповідності до ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 14 днів з дня постановленої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутись не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Статтею 133 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів за зобов'язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Так, за наслідками дослідження заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника, визнанню кредитором фізичної особи ОСОБА_1 підлягають:
ОСОБА_3
Заява ОСОБА_3 про визнання кредитором боржника на суму 530 556,32 грн. надійшла до суду 17.10.2023, тобто у строк, визначений ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, та обґрунтована наступним.
07.06.2017 між ОСОБА_3 (надалі - Позикодавець, Кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник, Боржник) укладено Договір позики, за умовами якого Позикодавець надав Позичальнику позику у сумі 656 000,00 грн., що за офіційним курсом Національного Банку України на момент укладення Договору позики (26,24 грн. за 1 долар США) еквівалентно 25 000,00 доларів США, а Позичальник зобов'язався повернути позику у строк до 09.01.2018 включно.
У відповідності до умов Договору позики, Позикодавець передав Позичальнику суму позики в день його підписання, шляхом передачі готівки.
За умовами п.2.3. Договору позики, підтвердженням отримання позики Позичальником є розписка видана Позикодавцю.
Згідно з п.2.7. Договору позики, підтвердженням повернення позики є передача розписки Позикодавцем Позичальнику про одержання виконання зобов'язання по цьому Договору в повному обсязі.
Пунктом 2.8. Договору позики встановлено, що підтвердженням часткової сплати суми позики є передача розписки Позикодавцем Позичальнику про одержання часткового виконання зобов'язання.
09.02.2018 між Кредитором та Боржником укладено Додаткову угоду №1 до Договору позики від 07.06.2017 про наступне.
Відповідно до п.1. Додаткової угоди №1 сторони погодили продовжити строк дії Договору позики від 07.06.2017 до 19.03.2018 року.
Згідно з п. 2 Додаткової угоди №1, сторони однозначно усвідомлюють та заявляють, що умови цієї Додаткової угоди не є новацією та не припиняють зобов'язань Позичальника за Договором шляхом виникнення нового зобов'язання.
Пунктом 4 Додаткової угоди №1 встановлено, що інші умови Договору залишаються без змін і діють у частині, що не суперечать цій Додатковій угоді.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором позики 15.02.2018 між Кредитором (за умовами Договору - Іпотекодержатель) та Боржником (за умовами Договору - Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шуст Г.Д. та зареєстрований в реєстрі за №362.
Зазначеним Договором іпотеки забезпечено виконання зобов'язання Іпотекодавця повернути Іпотекодержателю, на виконання умов Договору позики від 07.06.2017, з усіма додатками і доповненнями у вигляді Додаткових угод, позику в сумі 656 000,00 грн., що за офіційним курсом Національного Банку України на момент укладення Договору позики (26,24 грн. за 1 долар США) еквівалентно 25 000,00 доларів США в строк до 19.03.2018 включно без нарахування відсотків за користуванням позикою.
Відповідно до п.1.2. Договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов'язань за Основним договором Іпотекодавець передає в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 .
За умовами п.2.1. Договору іпотеки, ринкова вартість Предмета іпотеки у відповідності до Звіту про оцінку майна, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство експертної оцінки України» 15.02.2018 року, становить 664 724,00 грн.
Сторони домовилися, що вартість Предмета іпотеки становить 664 724,00 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.
Правовідносини, що виникли між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 регулюються приписами параграфом 1 Глави 71 Цивільного кодексу України.
За приписами статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За викладеною в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 740/2904/17-ц правовою позицією договір позики, укладений у письмовій формі, є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (справа № 6-63цс13), 2 липня 2014 року (справа № 6-79цс14), 11 листопада 2015 року (справа № 6-1967цс15).
Крім того, наявність оригіналу розписки у кредитора свідчить про невиконання боржником свого обов'язку, в тому числі і щодо повернення боргу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.02.2011 у справі №6-2573св10. Якщо кредитор відмовляється повернути боргову розписку або видати свою розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).
Зобов'язання за Договором позики від 07.06.2017 виконане Боржником частково, а саме: протягом 2020-2022 років сплачено суму позики у розмірі 12 544,50 доларів США, що підтверджується відповідними розписками, долученими заявленим кредитором, про одержання часткового виконання зобов'язання.
Таким чином, залишок заборгованості ОСОБА_1 за Договором позики складає 12 455,50 доларів США.
Відповідно до ч. 1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 3.1 Договору позики визначено, що якщо Позичальник прострочив виконання грошового зобов'язання у строк, визначений п. 1.1 цього Договору, то на вимогу Позикодавця він зобов'язаний сплатити сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Враховуючи, що Боржник прострочила виконання грошового зобов'язання, то до сплати також підлягають три проценти річних від простроченої суми за період з 21.03.2018 по 12.09.2023, що становлять 2 048,50 доларів США.
Згідно з приписами частини 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства склад і розмір грошових вимог кредиторів визначається в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Станом на 13.10.2023 (дата направлення заяви із кредиторськими вимогами до боржника) офіційний курс НБУ був 36,3931 грн. за 1 долар США.
З огляду на викладене, здійснивши перерахунок заявленої кредитором заборгованості у розмірі 14 504,00 доларів США у національній валюті, суд зазначає, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором позики від 07.06.2017 з урахуванням 3 % річних становить 527 845,52 грн.
Згідно з ч. 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.
Згідно з п 2.1 Договору іпотеки від 15.02.2018, укладеного в якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Договором позики від 07.06.2017, вартість предмету іпотеки визначена сторонами в розмірі 664 724,00 грн.
Відповідно до cтатті 572 ЦК України, у силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Частинами п'ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.
Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Згідно ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави.
Такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладений 15.05.2018 в постанові у справі №902/492/17, оскільки з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства (з 21.10.2019) порядок визначення забезпечених вимог було конкретизовано законодавцем в ч. 2 ст. 45 Кодексу та визначено, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду № 905/2028/18 від 17.06.2020 року.
Згідно з повідомленням керуючого реструктуризацією заявлені ОСОБА_3 грошові вимоги визнаються у повному обсязі, збоку боржника будь-яких доказів її погашення або спростування суду не надано.
З огляду на викладене, ОСОБА_3 підлягає визнанню кредитором боржника на суму 527 845,52 грн. - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.
Поряд з вищеописаною заборгованістю внесенню до реєстру вимог кредиторів боржника підлягають судові витрати кредитора у розмірі 5 368,00 грн.
Щодо заявленої заборгованості у розмірі 2 710,80 грн. - суд прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у її визнанні, здійснивши перерахунок заборгованості у порядку, визначеному ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
ОСОБА_2
Заява ОСОБА_2 із грошовими вимогами до боржника на суму 260 000,00 грн. надійшла до суду 16.10.2023, тобто у строк, встановлений ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, та обґрунтована наступним.
05.01.2019 року між ОСОБА_2 (надалі - Позикодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) укладено Договір позики (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Позикодавець, в порядку і на умовах, встановлених Договором, передає Позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 570 000,00 грн., а Позичальник зобов'язується прийняти кошти та повернути їх в порядку і строки, встановлені умовами Договору.
Згідно з пунктом 2.1 Договору позика передана Позикодавцем Позичальнику готівкою, в день підписання Договору, що сторонами не заперечується.
За пунктом 2.2 Договору Позичальник зобов'язується повернути суму позики 05.01.2022.
Відповідно до пункту 2.4 Договору підтвердженням повернення позики є передача Позикодавцем розписки Позичальнику про одержання виконання зобов'язання по Договору в повному обсязі.
Як зазначає заявлений кредитор, ОСОБА_1 повернуто грошові кошти у розмірі 310 000,00 грн., що свідчить про часткове виконання зобов'язання щодо повернення позики та наявність грошової заборгованості у розмірі 260 000,00 грн. Обставини часткового повернення коштів боржником підтверджуються розписками від 22.12.2020, 25.12.2021 та 11.12.2022, долученими ОСОБА_2 до поданої заяви.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.
Правовідносини, що виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 регулюються приписами параграфом 1 Глави 71 Цивільного кодексу України.
За приписами статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За викладеною в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 740/2904/17-ц правовою позицією договір позики, укладений у письмовій формі, є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (справа № 6-63цс13), 2 липня 2014 року (справа № 6-79цс14), 11 листопада 2015 року (справа № 6-1967цс15).
Крім того, наявність оригіналу розписки у кредитора свідчить про невиконання боржником свого обов'язку, в тому числі і щодо повернення боргу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.02.2011 у справі №6-2573св10. Якщо кредитор відмовляється повернути боргову розписку або видати свою розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).
Таким чином, залишок заборгованості ОСОБА_1 за Договором позики складає 260 000,00 грн.
Згідно з повідомленням керуючого реструктуризацією заявлені вимоги ОСОБА_2 визнані у повному обсязі, збоку боржника, у свою чергу, будь-яких заперечень або доказів погашення заявленої заборгованості суду не надано.
З огляду на викладене, ОСОБА_2 підлягає визнанню кредитором боржника на суму 260 000,00 грн. з віднесенням до другої черги задоволення вимог кредиторів.
Поряд з вищеописаною заборгованістю внесенню до реєстру вимог кредиторів боржника підлягають судові витрати кредитора у розмірі 5 368,00 грн.
Враховуючи зазначене, суд вважає за доцільне закінчити попереднє засідання.
Керуючись ст. ст. 45, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Визнати кредитором у справі № 910/11899/23 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 :
- ОСОБА_3 з грошовими вимогами на суму 533 213,52 грн., з яких 5 368,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 527 845,52 грн. - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника;
- ОСОБА_2 з грошовими вимогами на суму 265 368,00 грн., з яких 5 368,00 грн. - вимоги, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 260 000,00 грн. - вимоги другої черги.
2. Зобов'язати керуючого реструктуризацією сформувати реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
3. Встановити дату проведення зборів кредиторів: 13.11.2023.
4. Керуючому реструктуризацією боргів боржника у строк до 21.11.2023 подати до Господарського суду м. Києва план реструктуризації боргів боржника.
5. Визначити дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 22.11.23 о 10:40 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 7.
6. Відмовити ОСОБА_3 у визнанні кредитором боржника на суму 2 710,80 грн.
7. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили в порядку ч.ч. 4, 5 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства та може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє провадження у справі про банкрутство.
Повний текст ухвали складено 06.11.2023
Суддя Д.В. Мандичев