ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
05.10.2023Справа № 910/3339/23
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК КАЗКА-8"
про визнання недійсними рішень
Представники учасників справи:
від позивача: ОСОБА_5;
від відповідача: Кобзаренко Ю.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК КАЗКА-8" про визнання недійсними рішень, а саме просить суд:
-визнати недійсними рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК КАЗКА-8" від 14.10.2022, оформлені відповідним протоколом загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК КАЗКА-8";
-визнати недійсними рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК КАЗКА-8" від 14.11.2022, оформлені відповідним протоколом загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК КАЗКА-8".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК КАЗКА-8" від 14.10.2022 та від 14.11.2022 суперечать вимогам Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК КАЗКА-8", а тому підлягають визнанню недійсними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.03.2023 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи позивачу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.03.2023 скасовано, справу № 910/3339/23 передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 910/3339/23 позовну заяву залишено без руху.
30.05.2023 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 відкрито провадження у справі № 910/3339/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.06.2023.
29.06.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
У судовому засіданні 29.06.2023 розгляд справи відкладено на 03.08.2023.
11.07.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та документи на виконання вимог ухвали суду. У поданому відзиві відповідач зазначив, що заявлений позов є необґрунтованим та таким, що не підтверджений належними та допустимими доказами.
25.07.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просив заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
03.08.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла доповнена відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просив заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
03.08.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
У судовому засіданні 03.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 07.09.2023.
Розгляд справи у судовому засіданні 07.09.2023 відкладено на 05.10.2023.
04.10.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів щодо витрат на правничу допомогу.
У судовому засіданні 05.10.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , і веломісць НОМЕР_1 і НОМЕР_2.
У багатоквартирному будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК КАЗКА-8".
14.10.2022 відбулися загальні збори Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК КАЗКА-8" з наступним порядком денним:
1.1.Обрання головою зборів ОСОБА_2 (кв. 98), секретарем зборів ОСОБА_3 (кв. 07) та затвердження порядку денного зборів. Уповноважити голову та секретаря підготувати і підписати протокол цих зборів (проголосувало 100% «за», рішення прийняте).
2.1.Прийняти пропозицію ТОВ «Форвард Київ-Сервіс 10», викладену в листі № 68 від 22.09.2022 про припинення обслуговування будинків ЖК «Казка» з 01.11.2022 по причині відсутності економічної доцільності (проголосувало 57,2% «за», рішення прийняте).
2.2.Уповноважити правління та/або голову правління ОСББ «КК Казка-8» отримати від ТОВ «Форвард Київ-Сервіс 10» технічну документацію на будинок (проголосувало 57,2% («за», рішення прийняте).
3.1.3 01.11.2022 управління будинком здійснює ОСББ «ЖК Казка-8» через свої органи управління. Форма управління - об?єднання, шляхом самозабезпечення (проголосувало «за» 57,2%, рішення прийняте).
4.1.Встановлення переліку осіб, які зобов?язані сплачувати внески та платежі в об'єднання (проголосувало «за» 56,0%, рішення прийняте)
4.2.Затвердження розміру щомісячних внесків і кошпорису ОСББ «ЖК Казка-8», які діятимуть у разі управління будинком шляхом самозабезпечення (проголосувало «за» 52,8%, рішення не прийняте).
4.3.Затвердження розміру щомісячних внесків та кошторису ОСББ «ЖК Казка-8», які діятимуть у разі створення АОСББ «ЖК Казка» та передачі частини функцій з управління будинком АОСББ «ЖК Казка» (проголосувало «за» 52,7%, рішення не прийняте).
4.4.Створення резервного та ремонтного фонду ОСББ «ЖК Казка-8» та затвердження відрахування до цих фондів (проголосувало «за» 56,1%, рішення не шрийняте).
4.5.Встановлення порядку оплати щомісячних внесків співвласниками (проголосувало («за» 56,3%, рішення прийняте).
5.1.Встановлення разового внеску для оплати організаційних витрат на проведення загальних зборів та старту діяльності об'єднання (проголосувало «за» 54,2%, рішення не прийняте).
7.1.Дозволити правлінню ОСББ «ЖК Казка-8» без додаткового погодження із загальними зборами встановлювати сервітути щодо спільного майна багатоквартирного будинку (проголосувало «за» 55,9%, рішення прийняте).
8.1.Про обрання моделі договірних відносин з ПрАТ «АК «Київводоканал». (проголосувало «за» 57,2%, рішення прийняте).
8.2.До дати переходу співвласників на взаємовідносини із ПрАТ «АК «Київводоканал» на умовах індивідуальних договорів, ОСББ «ЖК Казка-8» розраховується з ПрАТ «АК «Київводоканал» коштом власників (проголосувало «за» 57,2%, рішення прийняте).
8.3.Зобов?язати всіх співвласників укласти індивідуальні договори з постачальниками комунальних послуг до 31.12.2022 (проголосувало «за» 57,2%, рішения прийняте).
8.4.Обрати модель організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги з поводження з побутовими відходами - колективний споживач (проголосувало «за» 56,7%, рішення прийняте).
9.1.Вступити до Асоціації «Об'єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельних кооперативів Голосіївського району м. Києва» (проголосувало «за» 54,4%, рішення прийняте).
10.1.Заснувати разом із іншими об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, розташованих у м. Києві за адресою: вул. Академіка Лебедєва, буд 1, Асоціацію об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «ЖК Казка» (проголосувало «за» 54,4%, рішення прийняте).
11.1.Обрання представників від ОСББ «ЖК Казка-8» (проголосувало «за» 56,7%, рішення прийняте).
12.1.Доручити ревізійній комісії делегувати ревізора ОСББ «ЖК Казка-8» для роботи в ревізійній комісій АОСББ «ЖК Казка» (проголосувало «за» 53,7%%, рішення прийняте).
13.1.Про передачу після державної реєстрації АОСББ «ЖК Казка» до АОСББ «ЖК Казка» частин функцій з управління будинком в межах кошторису, затвердженого п. 4.3. (проголосувало «за» 54,4%, рішення прийняте).
14.1.Встановлення порядку дій правління у разі наявності заборгованості у співвласників та платників (проголосувало «за» 55,7%, рішення прийняте)
14.11.2022 о 17:00 відбулися загальні збори ОСББ «ЖК Казка-8» з наступним порядком денним:
1.Організаційні питання (обрання голови, секретаря зборів) (проголосувало «за» 100% присутніх, рішення прийняте).
2.Затвердження Статуту ОСББ «ЖК Казка-8» в новій редакції та надання повноважень на його пілшисання. Затвердження змін у п. 8 Статуту Об'єднання.
3.Надання доручення із внесення змін до відомостей про ОСББ «ЖК Казка-8» в державному реєстрі (проголосувало «за» 62% голосів, рішення прийнято).
14.11.2022 о 18:00 відбулися загальні збори ОСББ «ЖК Казка-8» з наступним порядком денним:
1.1.Обрання голови та секретаря зборів (проголосувало «за» 100% присутніх, рішення прийняте).
2.1.Встановлення переліку осіб, які зобов?язані сплачувати внески та платежі в Об'єднанні (проголосувало «за» 61,8% присутніх, рішення прийняте).
2.2.Затвердити розміри внесків та кошторис ОСББ «ЖК Казка-8», який діє у разі управління будинком, шляхом самозабезпечення (проголосувало «за» 59,8%, рішення прийняте).
2.3.Затвердити розміри внесків та кошторис ОСББ «ЖК Казка-8», який діє у разі створення АОСББ «ЖК Казка» (проголосувало «за» 59,8 %, рішення прийняте).
2.4.Створити резервний фонд та ремонтний фонди ОСББ «ЖК Казка-8» та затвердити відрахування до цих фондів із щомісячного внеску на утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку (проголосувало «за» 61,8%, рішення прийняте).
2.5.Встановити порядок оплати внесків та платежів (проголосувало «за» 61,4%, рішення прийняте).
3.1.Затвердити разовий внесок з оплати організаційних витрат на проведення загальних зборів та старту діяльності Об'єднання (проголосувало «за» 61,8%, рішення прийняте).
4.1.Дозволити правлінню ОСББ «ЖК Казка-8» встановлювати сервітути на користь операторів і провайдерів телекомунікацій (проголосувало «за» 61,8%, рішення прийняте).
5.1.Обрано співвласника ОСОБА_4 до складу ревізійної комісії (проголосувало «за» 61,8%, рішення прийняте).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК КАЗКА-8" від 14.10.2022 та від 14.11.2022 суперечать вимогам Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК КАЗКА-8", а тому підлягають визнанню недійсними.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Зазначений Закон визначає об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
За приписами частини 4 статті 4 вищевказаного Закону основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Отже, вищезазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №462/2646/17.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
За приписами частини 2 статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно з ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
У мотивувальній частині наведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.
Отже, з огляду на наведені положення законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
До господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.
Відтак на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Суд звертає увагу на те, що завданням правосуддя є захист охоронюваних законом прав та інтересів осіб.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Наслідком прийняття судового рішення має бути реальне поновлення прав та/або інтересів особи, які були порушені.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Позивач в свою чергу, у поданих до суду письмових поясненнях зазначив, що вимоги Верховного Суду щодо необхідності доведення для позивача, а для суду - з'ясування того, чи порушують неіснуючі рішення права та охоронювані законом інтереси позивача як співвласника квартири багатоквартирного будинку, який начебто не погоджується з цими неіснуючими рішеннями, позбавлені всякого сенсу. Більш того, вимоги суду, які полягають тільки в дослідженні впливу неіснуючих рішень виключно на права та інтереси позивача, не є коректними в тому сенсі, що визначений судом перелік предметів дослідження, якими є права та інтереси громадян, відповідно до чинного законодавства не є вичерпним, оскільки крім захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду також і для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, що в цілому відповідає наведеним вище положенням ч. 2 ст. 4 ГПК України.
Отже, звертаючись з позовом до суду, позивач жодним чином не обґрунтовує порушення прав і законних інтересів позивача (в чому вони проявились) та не зазначає, яким чином у разі задоволення поданого позову буде відновлено порушене право позивача, відновлення якого, не буде зачіпати прав інших співмешканців.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.05.2019 у справі № 686/8227/17 щодо застосування статей 15, 16 Цивільного кодексу України у правовідносинах, пов'язаних з діяльністю Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та визнанням недійсними рішень Об'єднання, вирішуючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку суд повинен установити наявність порушених прав позивача внаслідок порушення процедури скликання та проведення зборів, тобто не тільки недотримання норм закону під час скликання і проведення зборів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Саме позивачу необхідно доводити в суді, що рішення не відповідає інтересам співвласників, зокрема, порушує його права.
Згідно із позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні Першого сенату КСУ від 5 червня 2019 року у справі № 3-391/2018(6048/18) за конституційною скаргою ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА», зокрема, в п. 2.2 мотивувальної частини цього Рішення визначено «Неодмінним елементом принципу верховенства права є юридична визначеність, яка вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини (абзац дев'ятий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018).
Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване. Юридичною визначеністю обумовлюється втілення легітимних очікувань, тобто досягнення бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки.»
Отже, у світлі судової практики законні сподівання та інтерес позивача, пов'язані із реалізацією прав співвласників будинку на участь в управлінні, використанні та утриманні спільного майна, є охоронюваним об'єктом.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 910/1255/20.
В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.
Пункт 4 статті 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов'язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Згідно з положеннями статей 2, 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Розділом V Статуту ОСББ визначено наступні права співвласника: брати участь в управлінні об'єднанням у порядку, визначеному Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» і Статутом об'єднання; обирати та бути обраним до складу статутних органів об'єднання; знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об'єднання; вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність асоціації.
Також, означеним розділом Статуту ОСББ, який кореспондується із ст. 14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.
Однак, жодних доказів, як обґрунтувань порушенням будь-яких прав позивача, як власника квартири АДРЕСА_1 , і веломісць НОМЕР_1 і НОМЕР_2 матеріали справи не містять.
При цьому, надаючи оцінку балансу інтересів у контексті наведеного, суд також зазначає, що відповідно до положень Статуту ОСББ, які кореспондуються із ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», загальні збори скликаються і проводяться правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.
Водночас, інтереси окремого власника квартири можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку, тому суд має враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого ОСББ, відповідно здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.
Таким чином, заявлені позовні вимог не спрямовані як на відновлення порушених або оспорюваних прав позивача, так і не спрямовані на можливе запобігання порушення прав позивача, оскільки жодних як доказів, так і обґрунтувань означеного, матеріали справи не містять, як і не містять обставин щодо неможливості реалізації позивачем своїх прав, як власником квартири.
У постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18 та від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19 зазначено, що відсутність порушення прав та інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не доведено наявності суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судом відхиляються доводи позивача щодо порушення порядку повідомлення позивача про проведення загальних зборів 14.10.2022 та 14.11.2022, оскільки в матеріалах справи наявні копії згрупованих відправлень, які свідчать про направлення на адресу позивача повідомлень про проведення загальних зборів 14.10.2022 та 14.11.2022, що передбачено п. 5 розділу ІІІ Статуту ОСББ.
Кількість осіб, яка була присутня на загальних зборах зафіксована у списку співвласників багатоквартирного будинку Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК КАЗКА-8", які зареєструвалися для участі в загальних зборах 14.10.2022 та 14.11.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК КАЗКА-8" про визнання недійсними рішень задоволенню не підлягають.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.У позові ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК КАЗКА-8" про визнання недійсними рішень - відмовити повністю.
2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 31.10.2023
Суддя С. В. Стасюк