номер провадження справи 19/76/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2023 Справа № 908/2773/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Давиденко Ірина Вікторівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АМС 2021” (49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 35, ідентифікаційний код 44594888)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273)
про стягнення 392 272,20 грн.
без виклику учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
01.09.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява від 31.08.2023 (вх. №3002/08-07/23) Товариства з обмеженою відповідальністю “АМС 2021”, м. Дніпро до Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод”, м. Запоріжжя про стягнення 392 272,20 грн., які складаються з 386 093,76 грн. основного боргу за договором поставки № 230425-1 від 25.04.2023, 1 323,95 грн.-3% річних та 4 854,09 грн. пені за неналежне виконання умов договору.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено свої зобов'язання за Договором поставки № 230425-1 від 25.04.2023 щодо оплати поставленого позивачем товару. За порушення грошового зобов'язання відповідачу нарахована пеня та 3% річних. Позовні вимоги заявлено на підставі ст. ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 610, 611, 625, 692, 712, 1087 Цивільного кодексу України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 01.09.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2773/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2773/23 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 19/76/23, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, - надати відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України та заперечень із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 06.09.2023 про відкриття провадження у справі № 908/2773/23 отримана уповноважено особою відповідача 11.09.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 6900121211575).
Відповідачем на підставі ст. ст. 165, 251 ГПК України подано відзив на позовну заяву вих. № 6135 від 26.09.23 (зареєстрований за вх. № 20679/08-08/23 від 28.09.2023) в якому заначено що, між ТОВ «АМС 2021» та ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» укладено Договір поставки № 230425-1 від 25.04.2023. Предметом Договору є постачання товарів, зазначених у специфікації, яка є додатком до Договору. Позивачем проведено постачання товару за Договором згідно видаткових накладних та за якими виник спір щодо оплати товару: № 61 від 16.05.2023 та № 72 від 26.05.2023. Відповідно до п.4.2 Договору, замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 45 банківських днів з дня підписання сторонами видаткової накладної та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. При цьому, замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а у разі, якщо після постачання товару здійснюється будь-яке збільшення суми компенсації його вартості, замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідного розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН. У разі, якщо до закінчення строку оплати поставленого товару, який зазначений у першому реченні п. 4.2 цього Договору, постачальник не здійснив реєстрацію податкової накладної та / або розрахунку коригування до неї в ЄРПН, строк оплати поставленого товару за цим договором продовжується до дати реєстрації постачальником податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН. Доказів направлення відповідачу та отримання відповідачем оригіналів рахунків на оплату товару позивач не надав. Відповідно до товарно-транспортної накладної, яку надав позивач по справі по одній поставці, разом с товаром слідували лише наступні документи: видаткова накладна. В зв'язку з неотриманням відповідачем рахунків на оплату товарів, строк оплати товару за Договром не настав. За таких обставин, не підлягають задоволенню і похідні вимоги про стягнення пені, 3% річних.
28.09.2023 до суду від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн, з відповідними додатками (доказами) на їх підтвердження.
Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/2773/23 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 06.11.2023.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
25.04.2023 між Приватним акціонерним товариством “Запорізький електровозоремонтний завод” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АМС 2021” (Постачальник) був укладений Договір поставки № 230425-1 (Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується у 2023 році поставити (передати у власність) Замовникові товари, зазначені у Специфікації (ях) - додатку (ах) до цього Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього Договору.
Сторонами укладено Додаток № 1 до Договору - Специфікацію № 1, що є невід'ємною частиною договору та в якій визначено найменування, код товарів, його кількість, ціну без ПДВ та інші характеристики (марка, розмір, стандарти).
Пунктом 5.12 Договору передбачено, що підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.
Згідно з п. 5.2 Договору встановлено, що місце та умови поставки товарів: товар постачається за рахунок та транспортом Постачальника на склад Замовника на умовах РDD (згідно ІНКОТЕРМС 2000): Україна, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2.
Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі (п. 4.1 Договору).
За змістом п. 4.2 Договору, Замовник здійснює оплату поставленого товару (поставленої партії товару) протягом 45 (сорок п'ять) банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. При цьому Замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації Постачальником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), а у разі якщо після постачання товару здійснюється будь-яке збільшення суми компенсації його вартості, Замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації Постачальником відповідного розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН. У разі, якщо до закінчення строку оплати поставленого товару, який зазначений у першому реченні п. 4.2 цього Договору, Постачальник не здійснив реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку корегування до неї в ЄРПН, строк оплати поставленого товару за цим Договором продовжується до дати реєстрації Постачальником податкової накладної та/або розрахунку корегування до неї в ЄРПН.
Товар поставлений без письмової заявки замовника, оплаті за цим договором не підлягає.
До рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару) (п.4.3 Договору).
Відповідно до п. 10.1 цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі - до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 386 093,76 грн, який відповідачем не оплачений, а саме:
- за видатковою накладною № 61 від 16.05.2023 на суму 280 583,16 грн;
- за видатковою накладною № 72 від 26.05.2023 на суму 105 510,60 грн.
На підтвердження вказаних вище обставин, позивачем надано копії зазначених вище видаткових накладних, які містять підписи сторін та їх печатки, копію товарно-транспортної накладної, копії податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію в ЄРПН, копію довіреності № 1691 від 04.05.2023 на отримання представником ПАТ “Запорізький електровозоремонтний завод” від ТОВ “Київ - Атом ЛТД” за Договором та виставленим для сплати рахунком № 219 від 26.04.2023 на суму 386 093,76 грн.
Позивач 07.08.2023 надіслав на адресу відповідача претензію № 1 вих. № 07/08-23 від 04.08.2023 про оплату поставленого товару за Договором, з додатками а саме: копія Договору постачання № 230425-1 від 25.04.2023, копія додатку № 1 до Договору, копія рахунку № 219 від 26.04.2023, копія видаткової накладної № 61 від 16.05.2023, копія видаткової накладної № 72 від 26.05.2023, копія податкової накладної № 7 від 16.05.2023 та копія податкової накладної № 21 від 25.05.2023 з квитанціями.
Направлення даної претензії № 1 відповідачу підтверджується описом вкладення, поштовою накладною та фіскальним чеком від 07.08.2023, копії яких містяться в матеріалах справи.
Матеріали справи не містять відповіді відповідача на вказану вище претензію.
Невиконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого товару стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як встановлено судом вище, позивачем 16.05.2023 та 26.05.2023 було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними № 61 та № 72.
Копії видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, підписані представниками сторін без заперечень та зауважень, та скріплені печатками підприємств.
Судом встановлено, що сам факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару останнім не заперечувався.
За змістом п. 4.2 Договору, Замовник здійснює оплату поставленого товару (поставленої партії товару) протягом 45 (сорок п'ять) банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.
Судом встановлено, що за видатковою накладною № 61 від 16.05.2023 на суму 280 583,16 грн. кінцева дата сплати є 18.07.2023 та за видатковою накладною № 72 від 26.05.2023 на суму 105 510,60 грн., кінцева дата сплати - 28.07.2023.
Доказів виконання зобов'язання щодо оплати заявленої до стягнення суми основного боргу за поставлений товар відповідач суду не надав.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 386 093,76 грн - заборгованості за поставлений товар є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, що строк оплати за спірними видатковими накладними не настав, у зв'язку з тим, що позивач не надав доказів направлення відповідачу та отримання ним оригіналів рахунків на оплату товару, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з п. 4.3 Договору встановлено, що до рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує обставин наявності у нього як видаткових накладних, так і товарно-транспортних накладних, які підписані уповноваженим представником відповідача та скріплені відповідними печатками відповідача і, які в силу умов пункту 4.3 Договору, є додатками до рахунку на оплату товару.
За змістом п. 5.5 Договору, право власності на товар, зазначений у специфікації (ях) - додатку до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом.
Пунктом 5.12 Договору сторонами узгоджено, що підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.
Як встановлено судом, спірні видаткові накладні містять посилання на Договір поставки № 230425-1 від 25.04.2023, підписані представником Замовника на підставі довіреностей на отримання цінностей. Найменування товару, асортимент та інші характеристики товару, що був поставлений за цими видатковими накладними та прийнятий Замовником без зауважень, визначені у Специфікації № 1 до Договору поставки.
Обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем (постачальником) рахунку-фактури на оплату вартості здійсненої поставки партії товару.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 02.07.2019 у справі № 918/537/18 про те, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов'язку з оплати поставленого товару.
Хоча в Договорі й зазначено, що оплата здійснюється в т.ч. після отримання Замовником рахунку на оплату товарів, однак, за змістом статті 692 ЦК України така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов'язання, який пов'язується з датою підписання сторонами видаткової накладної, яка є підтвердженням одержання товару Замовником.
Рахунок на оплату є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за переданий товар, та за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, встановленим у статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки рахунком не фіксується господарська операція чи дозвіл на її проведення. При цьому банківські платіжні реквізити сторін наведені у розділі ХІV Договору поставки, а також містяться у самих видаткових накладних, за якими здійснено постачання товарів.
Відповідач отримані партії товару не повернув, жодних претензій не висловив, від поставленого товару не відмовився. Тобто, товар був поставлений Постачальником та прийнятий Замовником без заперечень щодо недоліків за кількістю, якістю та без застережень щодо відсутності необхідних товаросупровідних документів.
З огляду на викладене, відсутність доказів направлення позивачем рахунків на оплату та їх отримання відповідачем, а також письмових заявок Замовника не спростовують факту постачання цього товару саме на умовах Договору та отримання його відповідачем.
Крім того, судом вбачається, що до позовної заяви позивачем надано копії податкових накладних та відповідних квитанцій, що є підтвердженням реєстрації цих накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на весь поставлений товар.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що отримання відповідачем товару є підставою виникнення у останнього зобов'язання оплатити отриманий товар, згідно умов чинного законодавства, на підставі оформлених належним чином видаткових накладних.
Крім того, позивач 07.08.2023 надіслав на адресу відповідача претензію № 1 вих. № 07/08-23 від 04.08.2023 про оплату поставленого товару за Договором, з додатками а саме: копія Договору постачання № 230425-1 від 25.04.2023, копія додатку № 1 до Договору, копія рахунку № 219 від 26.04.2023 на суму 386 093,76 грн., копія видаткової накладної № 61 від 16.05.2023, копія видаткової накладної № 72 від 26.05.2023, копія податкової накладної № 7 від 16.05.2023 та копія податкової накладної № 21 від 25.05.2023 з квитанціями.
Направлення даної претензії № 1 відповідачу підтверджується описом вкладення, поштовою накладною та фіскальним чеком від 07.08.2023, копії яких містяться в матеріалах справи.
Таким чином, твердження відповідача, що строк оплати за спірними видатковими накладними не настав, у зв'язку з тим, що позивач не надав доказів направлення відповідачу та отримання ним оригіналів рахунків на оплату товару, спростовується вищевикладеним та матеріалами справи.
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару за Договором поставки № 230425-1 від 25.04.2023, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена позивачем обґрунтовано.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нараховані 3 % річних за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 230425-1 від 25.04.2023 в загальному розмірі 1323,95 грн., які розраховані окремо по кожній накладній.
З розрахунку вбачається, що кінцевий строк оплати за видатковою накладною № 61 від 16.05.2023 позивач визначив 16.07.2023, період нарахування 3% річних - 16.07.2023 по 31.08.2023; за видатковою накладною № 72 від 26.05.2023 кінцевий строк -28.07.2023, період нарахування 3% річних - 28.07.2023 по 31.08.2023.
Розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, судом перевірений та визнається не правильним, оскільки як встановлено судом вище, за видатковою накладною № 61 від 16.05.2023 на суму 280 583,16 грн. (кінцева дата сплати - 18.07.2023, з 19.07.2023 починається прострочення); за видатковою накладною № 72 від 26.05.2023 на суму 105 510,60 грн. (кінцева дата сплати 28.07.2023, з 29.07.2023 починається прострочення).
Згідно перерахунку суду, здійсненого за допомогою інформаційної системи «Законодавство», за кожною окремо поставкою з урахуванням строків оплати встановлених судом, суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних в загальній сумі 1309,56 грн. Суд відмовляє у стягненні 14,39 грн. - 3% річнихі, у зв'язку з необґрунтованістю позову в цій частині.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4 854,49 грн., розрахунок здійснено окремо по кожній накладній.
Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.2.1 Договору встановлено, що Замовник за даним договором несе відповідальність: у разі порушення строків оплати отриманого товару Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки.
З розрахунку позивача вбачається, що кінцевий строк за видатковою накладною № 61 від 16.05.2023 визначено 16.07.2023, період нарахування пені - 16.07.2023 по 31.08.2023; за видатковою накладною № 72 від 26.05.2023 кінцевий строк -28.07.2023, період нарахування пені - 28.07.2023 по 31.08.2023.
Розрахунок пені, здійснений позивачем, судом перевірений та визнається не правильним, оскільки як встановлено судом вище, за видатковою накладною № 61 від 16.05.2023 на суму 280 583,16 грн. (кінцева дата сплати 18.07.2023, з 19.07.2023 починається прострочення); за видатковою накладною № 72 від 26.05.2023 на суму 105 510,60 грн. (кінцева дата сплати 28.07.2023, з 29.07.2023 починається прострочення).
Згідно перерахунку суду, здійсненого за допомогою інформаційної системи «Законодавство», за кожною окремо поставкою з урахуванням строків оплати встановлених судом, суд встановив, що загальний розмір пені складає 4905,51 грн., що перевищує заявлену позивачем до стягнення суму. Оскільки, суд не наділений повноваженням виходити за межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом в заявленій сумі 4854,49 грн.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст. ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень на позовну заяву, судом визнані безпідставними та недоведеними.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення 386 093,76 грн. основного боргу, 4854,49 грн. пені та 1309,56 грн. - 3% річних. В іншій частині в задоволені позову відмовляється.
На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.
Крім того, позивачем в позовній заяві визначено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн., та вказану суму позивач просить стягнути з відповідача заявою, яка надійшла до суду 28.09.2023.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 4, ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 20 000,00 грн, позивачем додано до матеріалів справи в копіях: Договір № 224 про надання правничої (правової) допомоги від 07.09.2022, укладений з Адвокатським об'єднанням «СМАРТ ЮРИСТ», ордер серії АЕ № 1223381 від 31.08.2023, Додаток № 3 до Договору від 28.08.2023, акт № 3 приймання-передачі наданих послуг від 08.09.2023, рахунок № 351 від 08.09.2023, звіт про надану правничу допомогу від 08.09.2023.
Відповідно до звіту від 08.09.2023 про надану правничу допомогу, підписаному сторонами, витрачено часу - 08 год. 00 хв., на даному етапі справи було зроблено:
- здійснено аналіз отриманих від клієнта документів - 1 год.;
- надано правової кваліфікації обставин справи - 30 хв.;
- визначено нормативно-правової підстави вимоги - 30 хв.;
- здійснено моніторинг судових рішень - 30 хв.;
- визначено судову практику застосування правових норм для визначення правової позиції - 30 хв.;
- підготовлено позовну заяву до ПрАТ «ЗЕРЗ» про стягнення суми боргу за поставлений товар та про стягнення штрафних санкцій - 5 год.;
- подано до Господарського суду Запорізької області позовну заяву до ПрАТ «ЗЕРЗ» про стягнення суми боргу за поставлений товар та про стягнення штрафних санкцій.
Господарський суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Судом здійснено детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих Адвокатським об'єднанням послуг, перелік який наведений у звіті про надану правничу допомогу, що є невід'ємною частиною Акту приймання-передачі наданих послуг та встановлено, що включення до переліку таких послуг як аналіз отриманих від клієнта документів, надання правової кваліфікації обставинам справи, визначення нормативно-правової підстави вимоги, моніторинг судових рішень, визначення судової практики застосування правових норм для визначення правової позиції не містить будь-якого правового підґрунтя, оскільки вказані послуги мають включатися до робіт зі складання позовної заяви, крім того, включення до переліку такої послуги як подача до Господарського суду Запорізької області позовної заяви не є наданням професійної правничої допомоги.
Відповідна справа є нескладною, її розгляд відбувався в порядку спрощеного провадження, позовні вимоги ґрунтуються на 2 видаткових накладних, позовна заява не міститься складних розрахунків.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожен має право на професійну правничу допомогу; у випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу; для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура; забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом; витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", унормовано види адвокатської діяльності, а саме серед іншого: - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Таким чином, суд вважає, що обґрунтованою та співмірною вартістю витрат позивача на професійну правничу допомогу є сума 7 000 грн. 00 коп., яка підлягає стягненню з Приватного Акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод».
При цьому, враховуючи часткове задоволення позову, суд задовольняє вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу частково, в сумі 6999 грн. 75 коп. В іншій частині заяви суд відмовляє.
Керуючись ст., ст. 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АМС 2021” (49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 35, ідентифікаційний код 44594888) 386 093 (триста вісімдесят шість тисяч дев'яносто три) грн. 76 коп. основного боргу, 1309 (одна тисяча триста дев'ять) грн. 56 коп. - 3% річних та 4854 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 49 коп. пені.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АМС 2021” (49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 35, ідентифікаційний код 44594888) 5 883 (п'ять тисяч вісімот вісімдесят три) грн. 86 коп. витрат зі сплати судового збору та 6 999 (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 75 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 06.11.2023.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.