номер провадження справи 24/199/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.10.2023 Справа № 908/2410/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцової К.Ю., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2410/23
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926)
до відповідача: Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”(вул. Діагональна, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 00186542)
про стягнення 4843978,25 грн.
за участю представників:
від позивача: Садова А.В., довіреність № 104 від 22.05.2023
від відповідача: Маньчин О.О., довіреність № 18-40 від 28.12.2022
СУТЬ СПОРУ:
До Господарського суду Запорізької області звернулось Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” з позовом до Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” про стягнення пені в сумі 3305319,71 грн, трьох процентів річних у сумі 207518,90 грн, інфляційних витрат в сумі 1331139,64 грн.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2023 позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 11, 15, 16, 625, 525, 526, 530 ЦК України та вказує на те, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 затверджено мирову угоду від 17.07.2020 у справі №908/3966/15, укладену між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та АТ «Запорізький завод феросплавів» (далі Відповідач) (надалі - мирова угода). Однак відповідачем було порушено умови мирової угоди щодо своєчасної оплати боргу згідно графіку платежів за березень - листопад 2022 року. У зв'язку з порушенням відповідачем графіку платежів позивачем нарахова пеню за період з 01.04.2022 по 27.12.2022 на суму 3 305 319,71 грн., три проценти річних в період з 01.04.2022 по 27.12.2022 в сумі 207 518,90 грн. та інфляційних втрат в період з 01.04.2022 по 27.12.2022 у розмірі 1 331 139,64 грн. Просить суд позов задовольнити.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2410/23 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/199/22. Підготовче судове засідання призначено на 25.08.2023 о 12 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 25.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження до 30.10.2023, відкладено підготовче засідання на 25.09.2023.
28.08.2023 відповідачем подано суду клопотання про зменшення пені, 3% річних та інфляції на 95% від заявленої позивачем суми, в обґрунтування якого вказує на те, що починаючи з березня 2022 року підприємство дійсно не проводило оплату за мировою угодою. Але в грудні 2022 року всі наявні на той час борги за мировою угодою було погашено АТ «ЗФЗ» у повному обсязі. Починаючи з лютого 2022 року АТ «ЗФЗ». як велике електрометалургійне підприємство, зіштовхується з об'єктивними зовнішніми факторами, які унеможливлюють нормальну діяльність підприємства. Саме через зазначені підстави АТ «ЗФЗ» у 2022 вимушено допустило прострочення оплати за встановленим мировою угодою графіком платежів. Про всі ці обставини АТ «ЗФЗ» повідомляло ПАТ «Запоріжжяобленерго». Такі обставини є об'єктивними, не залежать від волі відповідача та свідчать про відсутність вини АТ «ЗФЗ» в простроченні платежів, передбачених мировою угодою. Звернув увагу на захоплення та фактичне знищення підприємств, основних покупців феросплавної продукції, закриття морських шляхів постачання продукції та сировини, обмеження залізничного транспорту, збільшений витрати за залізничні перевезення, постійне зростання вартості електроенергії та супутніх послуг, наявність проблем з можливістю зарахування грошових коштів від контагентів-нерезидентів через санкції Євросоюзу. Незважаючи на наведені обставини АТ «ЗФЗ» спромоглося не припинити повністю виконання власних зобов'язань за мировою угодою з позивачем і в грудні 2022 року погасило позивачеві заборгованості за графіком платежів. Наведені обставини, які в переважній більшості є загальновідомими та підтверджуються даними з офіційних джерел, свідчать, що затримка виконання з боку підприємства мирової угоди у справі №908/3966/15 відбувалося не через небажання відповідача сплачувати наявну заборгованість, а через надскладні обставини, у яких опинилося підприємство під час дії воєнного стану. Також звернув увагу на істотну зміну обставин, якими сторони керуватися під час укладання мирової угоди по справі № 908/3966/15. В жовтні 2022 року АТ «ЗФЗ» отримало висновок Запорізької торгово-промислової палати про істотну зміну обставин № 03.4/290 від 07.10.2022, який надано ПАТ «Запоріжжяобленерго» з детальними поясненнями тих обставин, які зумовили порушення.
29.08.2023 відповідачем поданий суду відзив на позовну заяву, в якому останній не визнає позовні вимоги, вважаємо що наразі існують суттєві та об'єктивні обставини для звільнення АТ «ЗФЗ» від відповідальності за порушення строків оплати заборгованості за мировою угодою у справі №908/3966/15 через обставини, в яких фактично опинилося підприємство після початку повномасштабного вторгнення російської федерації. Такі обставини за своєю суттю є форс-мажорними обставинами, тобто обставинами непереборної сили, на які АТ «ЗФЗ» не має можливості впливати та не має можливості усунути. Також звертає увагу на те, що розрахунок пені є невірним та таким, що суперечить умовам затвердженої судом мирової угоди та здійснило контррозрахунок оскільки позивачем здійснено розрахунок пені виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені. Позивачем не враховано прямо передбачений мировою угодою (п. 14) розмір пені - 0.5% річних (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення за весь період прострочення до дня фактичної сплати. Сума пені, яка є правильною та обгрунтованою становить 36020,68 грн. Просить суд відмовити ПАТ «Запоріжжяобленерго» у задоволенні позову.
31.08.2023 позивачем подана суду відповідь на відзив.
08.09.2023 відповідачем подані суду заперечення на відповідь на відзив.
22.09.2023 відповідачем подана заява про розстрочення виконання рішення суду на 12 календарних місяців рівними щомісячними платежами.
25.09.2023 позивачем подана заява про зменшення розмірі позовних вимог в частині стягнення пені до 34586,50 грн, яка нарахована за період з 01.04.2023 по 27.12.2022.
Заява подана відповідно до вимог ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом та задоволена.
Таким чином предметом спору є стягнення з відповідача 34586,50 грн пені за період з 01.04.2022 по 27.12.2022, три проценти річних в період з 01.04.2022 по 27.12.2022 в сумі 207 518,90 грн. та інфляційних втрат в період з 01.04.2022 по 27.12.2022 у розмірі 1 331 139,64 грн.
У зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, 25.09.2023 позивач подав суду клопотання про повернення судового збору у розмірі 49061,00 грн з Державного бюджету України.
Також, 25.09.2023 позивачем подані суду заперечення на клопотання відповідача про зменшення пені, 3% річних та інфляції. Просить суд відмовити у задоволенні клопотання.
Ухвалою суду від 25.09.2023 відкладено підготовче засідання на 30.10.2023.
19.10.2023 позивачем подані суду заперечення на заяву відповідача про розстрочення виконання рішення.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 30.10.2023 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
За приписами ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
З'ясувавши у представників сторін, що всі докази надані, відповідно до ч. 2. ст. 185 ГПК України, судом оголошено про закінчення підготовчого засідання та початок судового розгляду справи по суті.
Позивач підтримав вимоги у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Просить суд, позов задовольнити.
Відповідач свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву. Підтримав клопотання про зменшення пені, 3% річних та інфляції та заява про розстрочення виконання рішення суду.
В засіданні 30.10.2023 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 затверджено мирову угоду між Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926) та Акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, код ЄДРПОУ 00186542).
Відповідно до п. 6 мирової угоди АТ «ЗФЗ» підтверджує вимоги ПАТ «Запоріжжяобленерго» по оплаті залишку заборгованості згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2018 по справі 908/3966/15 у сумі 93 384 520,14 грн. та зобов'язується і гарантує сплатити заборгованість відповідно до графіку.
У пункті 10 мирової угоди сторонами обумовлено, що кожен черговий платіж має бути здійснений Сторонами не пізніше останнього числа місяця, в якому він (платіж) підлягає перерахуванню згідно з графіками, які наведені в пунктах 6, 7 цієї Мирової угоди. Якщо останній день строку виплати грошових коштів припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Сторони підтверджують право кожної із Сторін на дострокове виконання зобов'язань за цією Мировою угодою, зокрема, на дострокову сплату грошових коштів, передбачених пунктами 6, 7 цієї Мирової угоди. У такому випадку дострокове виконання зобов'язань буде вважатися належним виконанням цієї Мирової угоди.
Однак відповідачем було порушено умови мирової угоди. Своєчасно не було сплачено чергові платежі згідно графіку платежів за березень -листопад 2022 року.
Строк оплатиСума заборгованості згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2018 по справі № 908/3966/15 грн.Фактично сплачено№ та дата платіжної інструкції
ДатаСума, грн
Березень 2022 року1 903 569,3926.12.20221 903 569,39380753 від 26.12.2022
Квітень 2022 року1 903 569,3926.12.20221 903 569,39380753 від 26.12.2022
Травень 2022 року1 903 569,3926.12.20221 903 569,39380753 від 26.12.2022
Червень 2022 року1 903 569,3926.12.20221 903 569,39380753 від 26.12.2022
Липень 2022 року1 903 569,3926.12.20221 903 569,39380753 від26.12.2022
Серпень 2022 року1 903 569,3926.12.20221 903 569,39380753 від 26.12.2022
Вересень 2022 року1 903 569,3926.12.20221 903 569,39380753 від 26.12.2022
Жовтень 2022 року1 903 569,3926.12.2022611 663,13380753 від 26.12.2022
28.12.20221 291 906,26389806 від 28.12.2022
Листопад 2022 року1 903 569,3928.12.20221 903 569,39389806 від 28.12.2022
Згідно п. 13 мирової угоди, під невиконанням умов цієї Мирової угоди Сторони розуміють нездійснення чергового платежу протягом 30 календарних днів після настання терміну платежу в розмірі, передбаченому графіками сплати платежів, які визначено в пунктах 6, 7 цієї Мирової угоди.
Пункт 14 мирової угоди передбачає відповідальність сторін за порушення строків оплати - у разі порушення строків сплати платежів винна Сторона зобов'язана сплатити на користь іншої Сторони 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі 0,5% річних (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення за весь період прострочення до дня фактичної сплати.
У зв'язку з порушенням відповідачем графіку платежів позивачем було нарахова пеню у розмірі 34586,50 грн пені за період з 01.04.2022 по 27.12.2022, три проценти річних в період з 01.04.2022 по 27.12.2022 в сумі 207 518,90 грн. та інфляційних втрат в період з 01.04.2022 по 27.12.2022 у розмірі 1 331 139,64 грн, що є предметом спору даній справі.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 192 ГПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України “Про виконавче провадження”. У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (ст. 193 ГПК України).
Суд зазначає, що мирова угода - це договір, який укладається сторонами у добровільному порядку, з метою припинення спору у певній судовій справі, на умовах погоджених сторонами та затверджується судом. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених ними умовах.
Мирова угода є одним із способів вирішення господарського спору, яка може стосуватися лише прав та обов'язків сторін щодо предмету позову. На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі: укладається у формі та на умовах, передбачених самими сторонами, проте на умовах, що не суперечать діючому законодавству; підлягає затвердженню господарським судом; не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта.
Враховуючи те, що умови мирової угоди укладеної між ПАТ “Запоріжжяобленерго” та АТ “Запорізький завод феросплавів”, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб, Господарський суд Запорізької області ухвалою від 06.08.2020 у справі №908/3966/15 затвердив її.
Судом встановлено, що затверджена мирова угода в частині внесення платежів за березень - листопад 2022 року виконана відповідачем всупереч строків, встановлених у мировій угоді, відповідачем здійснено оплату лише 26.12.2022 та 28.12.2022.
Відповідачем вказаний факт не заперечується.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Позивачем за неналежне виконання відповідачем умов мирової угоди нараховано пеню у розмірі 34586,50 грн за період з 01.04.2022 по 27.12.2022, 3% річних у розмірі 207518,90 грн за період з 01.04.2022 по 27.12.2022 та інфляційні втрати у розмірі 1331139,64 грн. За період з 01.04.2022 по 27.12.2022.
Приписами ст. 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В п. 14 мирової угоди сторони обумовили, що у разі порушення строків сплати платежів винна Сторона зобов'язана сплатити на користь іншої Сторони 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі 0,5% річних (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення за весь період прострочення до дня фактичної сплати.
Таким чином, заявляючи вимоги щодо сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством та умовами мирової угоди правом.
Перевіривши розрахунки заявлених до стягнення сум, наданих позивачем, судом встановлено, що вони виконані правильно.
Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.
Водночас, формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11).
Отже, проценти та інфляційні нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.
Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Оскільки проценти та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, суд не має правових підстав для їх зменшення, тому відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання в цій частині.
Отже вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляції судом задовольняються у повному обсязі.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд зазначає наступне.
За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Проте, наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан обох сторін та соціальна значущість підприємств також мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Суд оцінює чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Судом взято до уваги той факт, що відповідач вчиняв дії, спрямовані на виконання зобов'язання, збитки кредитора від такого прострочення не можуть вважатися суттєвими.
Також судом взято до уваги, що 24.02.2022, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, строк дії якого на даний час продовжено.
Введення воєнного стану в Україні вплинуло на всіх суб'єктів господарської діяльності.
Одночасно суд враховує, що негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов'язання, компенсуються, окрім пені, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини 2 статті 625 ЦК України.
Оцінивши в сукупності вказані обставини, суд дійшов висновку про можливість зменшення нарахованого розміру пені до суми 17293,25 грн., таке зменшення суд вважає оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.
Враховуючи вищезазначене, суд частково задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 17293,25 грн.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними, проте з урахуванням зменшення розміру пені, позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 23598,68 грн покладаються на відповідача.
Відповідачем заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення суду у даній справі на 12 календарнихз місяців рівними щомісячними платежами, яке мотивоване зокрема тим, що АТ “ЗФЗ” протягом всього 2022 року значно зменшило обсяги виробництва та реалізації готової продукції. Починаючи з середини листопада 2022 підприємство працює в умовах повної зупинки виробництва будь-якої товарної продукції. Виробничі потужності заводу законсервовані. Персонал підприємства знаходиться на простої. На підтвердження цього додано звіти про виробництво промислової продукції за 2021-2022 р.р. та накази про режим роботи АТ “ЗФЗ” за періоди лютий 2022 -серпень 2023 року. Основними покупцями феросплавної продукції виробництва АТ “ЗФЗ”, із резидентів України, у тому числі, були такі підприємства як ПрАТ “МК “АЗОВСТАЛЬ” та ПрАТ “ММК ім. Ілліча”. Станом на сьогодні за поставлену у 2022 році феросплавну продукцію на адресу ПрАТ “МК “АЗОВСТАЛЬ” та ПрАТ “ММК ім. Ілліча” утворилась дебіторська заборгованість у розмірі - 292 290 827,99 грн, яка не погашена, оскільки боржники фактично, як об'єкти, знищенні, або захоплені військовими рф (окупація), що не уможливлює ведення ними господарської діяльності. Близько 50% виготовленої АТ “ЗФЗ” феросплавної продукції експортувалось за кордон. До моменту настання форс-мажорних обставин основним видом транспортування феросплавної продукції був морський транспорт. але через порушення логістичних ланцюгів експорт продукції виробництва АТ “ЗФЗ” суттєво зменшився. У зв'язку із повномасштабною війною, яку російська федерація розв'язала 24 лютого 2022 року і веде проти України та Українського народу з порушенням норм міжнародного права, завдаючи ракетні удари по всій території України та вчиняючи злочини проти нашого суспільства, Міністерством інфраструктури України прийнято наказ від 28 квітня 2022 року № 256 "Про закриття морських портів". Неможливість нормального відвантаження продукції залізничним транспортом є і збільшення тарифу на залізничні перевезення. Також наявні проблеми з можливістю зарахування грошових коштів від контрагентів-нерезидентів через санкції Євросоюзу. Наведене негативно впливає на господарську діяльність та відповідно на фінансовий стан АТ “ЗФЗ” також у 2023 року. Загальна сума втрат підприємства у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року (2022 р.) сягає майже 666 059, 00 тис. грн.(330 286,00 тис. грн. - сукупний дохід за шість місяців 2022 р. + 335 773,00 тис. грн. - сума збитків за шість місяців 2023 р.). Збитковість господарської діяльності АТ “ЗФЗ” станом на півроку 2023 р. (від'ємне значення чистого прибутку) також підтверджується “Звітом про власний капітал зі 1 півріччя 2023 р.” та “Балансом (Звітом про фінансовий стан) на 30.06.23 р.”.
Позивач заперечив проти заяви АТ “Запорізький завод феросплавів” про розстрочення виконання судового рішення.
Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Положенням ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч. 4, 5 ст.331 ГПК України).
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.
При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, при прийнятті рішення про надання розстрочки та відстрочки суд має враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.
Тобто, можливість надання відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочення виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Проаналізувавши доводи відповідача щодо надання розстрочення виконання судового рішення по справі та надані в обґрунтування вказаного клопотання докази, зважаючи на ті аргументи, які викладені відповідачем в підтвердження скрутного фінансового становища, суд констатує існування об'єктивних обставин, які ускладнюють виконання рішення.
Військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (з подальшим продовженням), відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”.
Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 засвідчено форс-мажорні обставини та зазначено, що з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення вони є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності.
За наявності кризової ситуації в економіці України через запровадженням воєнного стану на території України арешт коштів боржника не є доцільним, оскільки може призвести до зупинки господарської діяльності підприємства, що не направлене на виконання судового рішення.
Судом прийнято до уваги, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру”. А у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги доводи відповідача та надані ним документи; реалії сьогодення (станом на дату постановлення рішення введено та продовжує діяти режим воєнного стану), періодичність та тривалість повітряних тривог через обстріли чи загрозу таких обстрілів з боку збройних формувань російської федерації у т.ч. території м. Запоріжжя та частини території Запорізької області, що безпосередньо впливає на безпекову ситуацію в м. Запоріжжі та на режим роботи підприємства відповідача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення по справі № 908/2410/23, а саме: розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023 в частині стягнення з відповідача на користь ПАТ “Запоріжжяобленерго” 34586,50 грн пені, 207518,90 грн 3% річних та 1331139,64 грн інфляційних втрат - на 6 (шість) календарних місяців з оплатою рівними частинами щомісячно, а саме:
до 30 листопада 2023 року - 262207,51 грн.
до 30 грудня 2023 року - 262207,51 грн.
до 30 січня 2024 року - 262207,51 грн.
до 28 лютого 2024 року - 262207,51 грн.
до 30 березня 2024 року - 262207,51 грн.
до 30 квітня 2024 року - 262207,51 грн.
Крім того, як свідчать матеріали справи, позивачем за подання позову про стягнення 4843978,25 грн. сплачено судовий збір у розмірі 72659,68 грн (платіжна інструкція №5730 від 14.07.2023).
Судом прийнято до розгляду заяву позивача за вих. №001-33/2055 від 25.09.2023 про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача суму 1573245,04 грн.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
25.09.2023 позивачем подана суду клопотання за вих. № 33-33/160 від 25.09.2023 про повернення судового збору у розмірі 49061,00 грн
Враховуючи, що за подання позову про стягнення заборгованості у розмірі 4843978,25 грн сплачено судовий збір у сумі 72659,68 грн, а за зменшеними позовними вимогами судовий збір становить 23598,68 грн, відповідно, поверненню позивачеві з державного бюджету України підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 49061,00 грн, про що має бути постановлена відповідна ухвала.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” до суми 17293,25грн.
Стягнути з акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, код ЄДРПОУ 00186542) на користь публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926) - 17293 (сімнадцять тисяч двісті дев'яносто три) грн 25 коп. пені, 207518 (двісті сім тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 90 коп. 3% річних, 1331139 (один мільйон триста тридцять одна тисяча сто тридцять дев'ять) грн. 64 коп. інфляційні втрати.
Розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023 у справі №908/2410/23 з оплатою рівними частинами щомісячно протягом 6 календарних місяців, а саме:
до 30 листопада 2023 року - 262207,51 грн.
до 30 грудня 2023 року - 262207,51 грн.
до 30 січня 2024 року - 262207,51 грн.
до 28 лютого 2024 року - 262207,51 грн.
до 30 березня 2024 року - 262207,51 грн.
до 30 квітня 2024 року - 262207,51 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, код ЄДРПОУ 00186542) на користь публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926) - 23598 (двадцять три тисячі п'ятсот дев'яносто вісім) грн 68 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Повернути публічному акціонерному товариству “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926) з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого платіжною інструкцією № 5730 від 14.07.2023, у розмірі 49061,00 грн, про що постановити відповідну ухвалу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 03.11.2023.
Суддя Т.А. Азізбекян