Єдиний унікальний номер 725/8808/23
Номер провадження 2/725/1055/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2023
Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді - Галичанського О.І.,
при секретарі судових засідань- Симик І.М.,
за участю сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою : АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою : АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом
В обґрунтування своїх заявлених позовних вимог вказує, що 03 травня 2008 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Віньковецького районного управління юстиції Хмельницької області, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис за №6.
Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 , який проживає разом з позивачем.
Вказує, що між ним та відповідачкою суттєво погіршилися стосунки. Як наслідок кожен став жити окремим життям. Неодноразові спроби зберегти сім'ю позитивного результату не дали. Подальше фактичне спільне проживання та збереження шлюбу неможливі .
Також стверджує, що він самостійно виховує і утримує сина. З відповідачкою ОСОБА_2 не проживає більше 6-ти місяців. Відповідачка ОСОБА_2 переїхала проживати до своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 .
Посилаючись на норми матеріального права, просить суд розірвати шлюб між ним та відповідачкою ; неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після розірвання шлюбу залишити проживати разом із ним на його самостійному вихованні та утриманні.
Позивач у судовому засіданні просив задовільнити позов. Вказав , що з дружиною спільно не проживають.Обізнаний про її плани поїхати за кордон працювати. Син ОСОБА_4 проживає разом з ним та перебуває на його утриманні. Від надання строку на примирення відмовився.
Відповідачка у судовому засіданні вказала , що не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 . Додатково пояснила , що спільний з позивачем син ОСОБА_4 проживає разом з батьком. Вказала , що планує виїхати за кордон, а тому син вирішив проживати разом з батьком і вона не заперечує проти цього. Відмовилась від надання строку на примирення.
Допитаний у судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_3 вказав , що дійсно проживає разом із батьком без матері близько 6 останніх місяців. Батько повністю займається його вихованням та утриманням.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, заслухавши пояснення сторін , приходить до висновку що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ч.ч.1,4 ст. 206 цього ж Кодексу - позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд приймає до уваги визнання позову відповідачкою , оскільки воно не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Судом встановлено , що 03.05.2008 року між позивачем та відповідачкою зареєстровано шлюб .
Матеріали справи не містять відомостей про те, що сторони підтримують між собою подружні стосунки .
Відповідно до ст.ст. 110-112 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідачка не заперечує проти цього, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
При таких обставинах, суд вважає, що сім'я у сторін остаточно розпалась і зберегти її не можливо, а тому шлюб підлягає розірванню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються батьками неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормами ч 1, ч. 2 ст. 161 СК України передбачено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей (ч. 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Право на свободу вибору місця проживання кожному гарантоване ст. 33 Конституції України.
Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі "М.С. проти України" наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
Принцип статті 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що випливає як зі змісту статті 141 Сімейного кодексу України. Так зі змісту Конвенції про права дитини, тим більш, що поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, рівно як і батько дитини, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини батьки можуть реалізувати свої права шляхом домовленості між собою щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.
Враховуючи всі обставини справи в сукупності, з огляду на визначений Декларацією прав дитини принцип, діючи винятково в інтересах дитини, враховуючи вік дитини , приймаючи до уваги особисті якості матері та батька, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, інші обставини, суд вважає, що неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , слід залишити проживати разом із батьком ОСОБА_1 на його самостійному вихованні та утриманні, що відповідає волевиявленню сторін і інтересам дитини, про що вона заявила в судовому засіданні.
На підставі наведеного вище, враховуючи положення ст. 264 ЦПК України, відповідно до якої під час ухвалення рішення суд , окрім іншого вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити , керуючись ст.ст.110,112,114, 161 Сімейного кодексу України, ст.ст.76,81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити .
Шлюб, зареєстрований 03 травня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Віньковецького районного управління юстиції Хмельницької області,актовий запис №6, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.
Неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити проживати разом із батьком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на його самостійному вихованні та утриманні.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці О. І. Галичанський