Суддя Шевченко С. В.
Справа № 644/2302/22
Провадження № 2/644/69/23
03.11.2023
РІШЕННЯ
іменем України
23 жовтня 2023 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі судді Шевченка С.В., за участю секретаря с/з Кузьміної Ю.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання неукладеним договору позики та визнання недійсним договору іпотеки,
учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник відповідачки - адвокат Бєлєвцова О.О.,
УСТАНОВИВ:
У поданому до суду позові, відповідно до його кінцевої редакції, ОСОБА_1 просив визнати неукладеним договір позики грошей від 27.12.2021, визнати недійсним іпотечний договір від 27.12.2021, стягнути з відповідачки 4000 доларів США.
В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 27.12.2021 між ним та відповідачкою ОСОБА_2 були підписані договір позики грошей у сумі 327 360 грн та договір іпотеки, як забезпечення виконання зобов'язання за першим договором. Однак фактично він не отримував від відповідачки вказаної суми грошових коштів, оскільки метою укладення цих договорів було забезпечення майнових інтересів ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_3 на частку у праві власності на квартиру, яка належала ОСОБА_4 , з якою позивач мав намір укласти договір довічного утримання.
ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_4 , яка була його сусідкою по під'їзду в будинку АДРЕСА_1 , виявляла бажання щоб він здійснював догляд за нею, однак подружжя ОСОБА_5 , які також мешкали у даному під'їзді і були знайомі як з ним, так і з ОСОБА_4 , викрали правовстановлюючі документи на квартиру ОСОБА_4 , які були необхідні для укладення договору довічного утримання, і погоджувались їх віддати лише за умови, що він виплатить їм половину вартості квартири ОСОБА_4 у сумі 15000 доларів США. У зв'язку з такими обставинами він звертався до органів поліції, проте у нього заяву про злочин не прийняли, а через слабкий стан здоров'я ОСОБА_4 він не хотів повідомляти останню про такі обставини, тому був змушений погодитись на умови Сталінських, проте, так як всієї суми у нього не було, він передав 27.12.2021 ОСОБА_2 3000 доларів США у якості виплати першої частини з 15000 доларів США, а у якості гарантії виплати решти суми в розмірі 12000 доларів США він та ОСОБА_2 домовились укласти договір позики на вказану суму та договір іпотеки, предметом якого була належна йому на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому він передав ОСОБА_2 ще 1000 доларів США на виконання досягнутих домовленостей.
Відсутність факту передачі грошей за оспорюваним договором позики позивач вважає підставою для визнання такого договору неукладеним, що, у свою чергу, дає підстави для визнання іпотечного договору недійсним та стягнення з відповідачки 4000 доларів США, як безпідставно отриманих.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та обставини, якими вони обґрунтовуються, у повному обсязі.
Відповідачка подала відзив, у якому заперечувала проти позову. В обґрунтування своїх заперечень вона посилалась на те, що про дійсність укладеного договору позики від 27.12.2021 року свідчить його нотаріальне посвідчення в ході якого ОСОБА_1 підтвердив факт отримання грошових коштів до підписання договору, більш того, на підтвердження реальності намірів виконання грошового зобов'язання уклав договір іпотеки, об'єктом якого стала належна позивачу квартира. Посилання позивача на обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, відповідачка вважає надуманими і такими, що не відповідають дійсності, у тому числі щодо отримання нею 4000 доларів США, оскільки умовами договору позики було встановлено, що єдиним доказом сплати боргу є нотаріально засвідчений підпис позикодавця на заяві про проведення з ним фінансових розрахунків і отримання усієї суми позики, яку він мав надати позичальнику у день повернення грошових коштів. В цілому відповідачка посилається на те, що позовні вимоги є безпідставними і такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не прибула. За клопотанням позивача суд визнавав явку відповідачки в судове засідання обов'язковою для дачі пояснень по суті обставин, викладених у відзиві на позов, проте остання подала до суду заяву, в якій вказала, що підтримує раніше викладені заперечення проти позову та просить проводити судовий розгляду у її відсутність за наявними у справі доказами, так як вона перебуває за межами міста Харкова.
За клопотанням позивача ухвалою суду від 26.01.2023 були вжиті заходи забезпечення позову у виді арешту квартири АДРЕСА_3 .
В ході розгляду справи судом встановлено, що 27.12.2021 між ОСОБА_1 , як позичальником, та ОСОБА_2 , як позикодавцем, було укладено нотаріально посвідчений договір позики грошей у розмірі 327 360 грн, що, як визначено у договорі, дорівнювало 12000 доларів США. Пунктом 2 вказаного договору визначено, що грошові кошти ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_2 у повному обсязі до укладення та підписання договору. В забезпечення виконання умов договору позики, того ж дня сторони уклали іпотечний договір, предметом якого була належна ОСОБА_1 на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Велика Палата Верховного Суду від 26.10.2022 № 227/3760/19-ц (14-79цс21) дійшла таких висновків.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
З урахуванням наведеного вище, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача ОСОБА_1 про визнання договору позики від 27.12.2021 неукладеним, а як наслідок, відсутні й підстави для визнання недійсним іпотечного договору від 27.12.2021.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення зі ОСОБА_2 4000 доларів США також не підлягають задоволенню виходячи з таких мотивів.
В постанові КГС ВС від 02.07.2020 у справі N 906/456/19 суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Між тим позивачем ОСОБА_1 не було доведено перед судом відсутності правової підстави для набуття ОСОБА_2 грошових коштів, тим більш за наявності між сторонами договору позики.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 79, 81, 89, 263-264 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складання повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Повний текст судового рішення складений 03.11.2023.
Суддя С.В. Шевченко