06.11.2023
справа №642/6450/23
провадження №1-кс/642/3500/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2023 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_6 погоджене прокурором про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нехворощ, Бердичівського району Житомирської області, українця, громадянина України, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді: оператора 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшло вищезазначене клопотання. Як вбачається з матеріалів, Другим СВ (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023170020002570, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника.
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Нехворощ, Бердичівського району Житомирської області, українець, громадянин України, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді: оператора 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №49/1сс від 26.02.2022 старшого солдата ОСОБА_4 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та призначено на посаду номера обслуги 3 гранатометного відділення протитанкового взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №93 від 30.03.2023 старшого солдата ОСОБА_4 призначено на посаду оператора 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24.02.2022 (№2102-ІХ), відповідно до пункту № 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» по всій території України введено військовий стан, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, який у подальшому продовжено указом Президента України №259/2022 з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року на 30 діб.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 25 травня 2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2738-IX від 16.11.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, який діє на теперішній час.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, який діє на теперішній час.
Указом Президента України № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 строком на 90 діб, який діє на теперішній час.
Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України старший солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника.
Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, За своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.
Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати.
Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Однак, старший солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби в складі 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 02.11.2023 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.
Так, 02.11.2023 приблизно о 08.40 годин начальником штабу- першим заступником командира 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_7 вишикувано військовослужбовців взводу протитанкових ракетних комплексів 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і старшого солдата ОСОБА_4 в пункті тимчасової дислокації підрозділу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 з метою доведення усного наказу на підставі бойового розпорядження від 02.11.2023 №9/453 командира 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Під час шикування начальником штабу- першим заступником командира 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_7 в усному порядку доведено усний наказ на підставі бойового розпорядження №9/453 від 02.11.2023 командира 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 до військовослужбовців про те, що з метою посилення оборони 4 механізованої роти, недопущення прориву противника з напрямку Першотравневе ур. Загоруйківка, подальшого виконання завдань щодо відсічі збройної агресії з боку російської федерації, реагування на зміни в обстановці висунутися на взводний опорний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 4 механізованої роти з метою посилення оборони.
Будучи невдоволеним наказом щодо висунення на взводний опорний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 4 механізованої роти з метою посилення оборони, старший солдат ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати наказ та здійснювати висунення на взводний опорний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 4 механізованої роти з метою посилення оборони 4 механізованої роти, недопущення прориву противника з напрямку Першотравневе АДРЕСА_3 , подальшого виконання завдань щодо відсічі збройної агресії з боку російської федерації, реагування на зміни в обстановці.
Після чого, у зв'язку з відкритою відмовою старшого солдата ОСОБА_4 від виконання усного наказу щодо висунення на взводний опорний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 4 механізованої роти, доведеного начальником штабу- першим заступником командира 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_7 на підставі бойового розпорядження від 02.11.2023 №9/453 командира 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_4 залишено в пункті дислокації 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
02.11.2023 військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було фактично затримано в порядку ст. 208, 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме у непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника вчиненого в умовах воєнного стану.
02.11.2023 із дотриманням норм ст.ст. 40, 276-278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме у непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника вчиненого в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності, зокрема:
Повідомленням про виявлення кримінального правопорушення від 02.11.2023 за фактом відмови від виконання наказу військовослужбовця ОСОБА_4 . Наказом про призначення службового розслідування за фактом відмови від виконання наказу старшим солдатом ОСОБА_8 показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 з приводу невиконання наказу військовослужбовцем ОСОБА_4 ; проведеним оглядом відеозапису відмови військовослужбовця ОСОБА_4 від виконання наказу; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Водночас в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 проходить військову службу на посаді оператора 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , однак вказані факти недостатньо свідчать про можливість належного виконання процесуальних обов'язків покладених на підозрюваного, у тому числі щодо забезпечення його явки до суду та правоохоронних органів, оскільки зазначені обставини існували на час вчинення злочинів, які йому інкримінуються, та не стали для нього стримуючим фактором, а тому не можуть бути достатніми для спростування наявності ризику переховування його від правосуддя. А тому ОСОБА_4 усвідомивши можливість отримання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від органів досудового слідства та суду, здійснювати вплив на свідків, командування військової частини, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що може привести до перешкоджання встановлення істини по справі, а тому наявні ризики для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 .
Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів та караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, що вказує на підвищену суспільну небезпеку як самого діяння та і особи обвинуваченого.
Оскільки КПК України не містить визначення обґрунтованої підозри, за роз'ясненням вказаного поняття слід звернутися до практики ЄСПЛ. За загальною практикою Європейського суду з прав людини, що склалась з рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30.08.1990 року, п. 32, Series A, № 182, термін «обґрунтована підозра» у вчиненні правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У справі «Ердагоз проти Туреччини» висловлено позицію, що факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тим, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
Окрім того, на підтвердження обґрунтованості підозри, наявні фактичні обставини кримінального провадження дають можливість об'єктивно пов'язати обвинуваченого із вчиненням кримінального правопорушення (Рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року).
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Така потреба обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:
п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховуватися від органу досудового розслідування або суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 являється військовослужбовцем, місцезнаходження військової частини в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область враховуючи проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того вказані обставини створять складності явки або запізнення підозрюваного до органу досудового розслідування та суду.
Крім того підозрюваний ОСОБА_4 вчиняючи вказаний злочин підірвав боєготовність та боєздатність 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати свідка у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні,
а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_4 , незаконно впливати, свідка, у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.
п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення особливо тяжкого злочину. Крім цього останній може продовжити вчиняти злочин у якому підозрюється.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те що підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов'язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_4 , може чинити тиск на свідків.
Водночас, військовослужбовці 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , як і сам ОСОБА_4 , озброєні штатною та груповою зброєю і боєприпасами, що сприяє безперешкодному доступу до них з боку ОСОБА_4 , який на теперішній час, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та може використати зброю з метою перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином або скоїти новий злочин із застосуванням зброї.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, пов'язана з тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину - злочину проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), м'якість застосування якого створить в очах суспільства та інших військовослужбовців уяву безкарність та свавілля.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до сторони обвинувачення та суду не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Разом з тим, ОСОБА_4 , являється військовослужбовцем і повинен проходити військову службу за місцем дислокації військової частини, що фактично унеможливить поручителем з числа цивільних осіб забезпечити належне виконання покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України. Водночас, поручителі з числа командування 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 не зверталися із письмовим зобов'язанням щодо поручительства та виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , а тому обрання відносно нього вказаного запобіжного заходу створить передумови вчинення тиску на свідків у вказаному кримінальному провадженні. Крім цього підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою, зокрема домашнього арешту, немає, оскільки ОСОБА_4 , незважаючи на наявність у нього постійного місця проживання, підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину. Тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_4 , обставини, за яких він був скоєний, вказують на існування цілком реальних ризиків, що застосування до підозрюваного іншого,
окрім як тримання під вартою, запобіжного заходу надасть йому можливість впливати на свідків, експертів.
Крім того, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Зазначені ризики та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів підтверджується наявними матеріалами кримінального провадження.
За таких обставин застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.
З метою запобігання вищевказаним ризикам необхідно обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_4 , має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, понятих у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється, його вік, стан здоров'я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_4 , для запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Крім цього, слід звернути увагу, що тяжкість вчинення вказаного злочину викликає саме ту реакцію суспільства і наслідки, що, застосування до ОСОБА_4 , менш суворих запобіжних заходів, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства, не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам та не в змозі в повній мірі забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного і унеможливити настання ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_4 , перебуваючи на волі або при обранні судом стосовно нього більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі не буде позбавлений можливості чинити тиск на свідків, понятих, які вже надали органу досудового розслідування викриваючи показання та брали участь у проведенні слідчих дій, з метою змусити їх відмовитись від цих показань в суді. Запобігання настання вказаним ризикам без обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є неможливим.
У разі обрання судом стосовно ОСОБА_4 , більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі, останній зможе реалізувати дії, зазначені у п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, це може призвести до втрати доказів для доведення вини ОСОБА_4 в суді, що призведе до уникнення особою кримінальної відповідальності за скоєння тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення).
В свою чергу, це створить в очах військовослужбовців уяву безкарність та свавілля, а в очах суспільства уяву неспроможність правоохоронних органів захистити пересічних громадян.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Враховуючи викладене, в ході досудового розслідування встановлено, наявність вищевказаних ризиків, таким чином, з метою забезпечення належного проведення усіх необхідних процесуальних дій для забезпечення повного, всебічного, об'єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, наявна обґрунтована необхідність щодо обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.
Прокурор вимоги клопотання підтримав.
Підозрюваний та його адвокат в судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечували, пославшись, що він не має бажання переховуватись від органу досудового слідства та суду, просив обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі. Ризики не обґрунтовані.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що подане клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та як передбачено ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; вчиняти інші кримінальні правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачений КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, який є тяжким злочином.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності, зокрема:
Повідомленням про виявлення кримінального правопорушення від 02.11.2023 за фактом відмови від виконання наказу військовослужбовця ОСОБА_4 . Наказом про призначення службового розслідування за фактом відмови від виконання наказу старшим солдатом ОСОБА_8 показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 з приводу невиконання наказу військовослужбовцем ОСОБА_4 ; проведеним оглядом відеозапису відмови військовослужбовця ОСОБА_4 від виконання наказу; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Слідчий суддя, перевіривши надані матеріали, заслухавши сторін кримінального провадження, вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як ризики, які дають достатнi пiдстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, варто розцінювати те, що ОСОБА_4 згідно ч. 5 ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, у разі визнання його винуватим йому може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, за віком та станом здоров'я підозрюваного відсутні протипоказання для застосування до нього такого запобіжного заходу як тримання під вартою; у разі не застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 через тяжкiсть вчиненого ним кримінального правопорушення та покарання, яке може йому загрожувати, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню iншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
На підставі викладеного встановлено наявність обставин, передбачених пунктами 1 та 2 частинами ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Застосування iнших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Крім того, починаючи з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України ОСОБА_12 №64/2022 в Україні введено воєнний стан. Однак, ОСОБА_4 незважаючи на теперішню складну ситуацію в країні, розуміючи те, що він вчиняє злочин в перiод військового стану, будучи військовослужбовцем, вчинив тяжкий злочин.
На підставі викладеного, з метою забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, є всі підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Саме такий випадок і має місце у даній справі, оскільки в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності Збройних сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків передбачених цим Кодексом наслідків передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюються ОСОБА_4 суд приходить до висновку про необхідність визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України в розмiрi двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб (2684 грн. х 20), а саме - в сумі 53 680 гривень. При цьому в разі внесення застави необхідно покласти на підозрюваного ОСОБА_4 ряд обов'язків.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 376 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_6 погоджене прокурором про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою умовах ДУ «Харківського слідчого ізолятора», строком на 60 діб, а саме до 31.12.2023 включно.
Визначити суму застави у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 53 680 гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області, протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатись з постійного місця несення військової служби, яке буде визначено його командуванням, без дозволу слідчого, прокурора або суду/не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 5) утримуватись від спілкування зі свідками, понятими, експертами.
Термін дії ухвали до 31.12.2023.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1