Справа № 626/2278/22
Провадження № 2/626/379/2023
РІШЕННЯ
Іменем України
24.10.2023 року м. Красноград Красноградський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Дудченко В.О.
за участю секретаря Зінченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краснограді, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРДСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «КАРДСЕРВІС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обгрунтування позову позивач зазначив, що 23.11.2016 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір (кредитної лінії) №161123-001, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 8100,14 грн., на оплату товарів/послуг, що купуються позичальником за рахунок кредитної лінії у продавця «ТОП ГРУП ТК». Відповідно до п.п. 2.1 кредитного договору, строк дії договору становить з 23.11.2016 по 23.05.2017 р. ТОВ «КАРДСЕРВІС» надав кредит ОСОБА_1 у строки та на умовах обумовлених у кредитному договорі. Відповідач не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості, яка у відповідності до розрахунку позивача станом на 14.06.2022 року становить 23460,67 грн., з яких 8100,00 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 17114,52 грн. - плата за користування кредитом; 4050,00 грн.- строкова заборгованість за штрафами.
Вказаний позов ТОВ «Кардсервіс» надійшов до Красноградського районного суду Харківської області 25.11.2022 року.
30.01.2022 року Красноградським районним судом Харківської області було ухвалено заочне рішення про задоволення позову.
21.06.2023 року ухвалою Красноградського районного суду Харківської області заочне рішення по цивільній справі №626/2278/22 від 30.01.2023 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРДСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача ТОВ «Кардсервіс» в судове засідання не з'явився, надав клопотання, в якому позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі, справу просив розглядати за відсутністю представника товариства.
Відповідач в судове засідання не з'явився, від нього надійшла письмова заява, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності та просив відмовити в позові на підставі доводів зазначених в заяві про перегляд заочного рішення. В даній заяві відповідач зазначав, що відповідно до кредитного договору відповідач зобов'язався повернути кредит та здійснити плату за його користування до 23 травня 2017 року. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в грудні 2022 року. В зв'язку з цим відповідач вважає, що сплила позовна давність звернення до суду, а саме сплила 24 травня 2020 року, що є підставою для відмови в позові.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, встановив наступне.
Позивач зазначає, що 23.11.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кардсервіс» укладено Кредитний договір (кредитної лінії) №161123-011.
Відповідно до п.1.1. Кредитного договору, Кредитодавець надає Позичальникові кредит у формі кредитної лінії у розмірі 8100,14 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит.
Відповідно до п.1.2. Кредитного договору, кредит надається позичальнику шляхом покупки товарів/послуг, що купуються позичальником за рахунок кредитної лінії у продавця «ТОП ГРУП ТК».
Відповідно до п.1.3. Кредитного договору, в якості забезпечення за цим кредитом товари, які були придбані позичальником за рахунок кредитної лінії. Ціна придбаних товарів приймається сторонами, як оціночна вартість застави.
Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, кредитодавець видає позичальнику кредит строком з 23.11.2016 року по 23.05.2017 року.
Виходячи із позовної заяви, позивач зазначає що сума заборгованості станом на 14.06.2022 року становить 23460,67 грн., яка складається з :
-8100,00 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту;
-17114,52 грн. - плата за користування кредитом;
-4050,00 грн.- строкова заборгованість за штрафами.
Відповідачем заявлено, що позивачем пропущено строк позовної давності, в зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач вважає, що строк позовної давності сплив 24 травня 2020 року, так як відповідно до кредитного договору відповідач зобов'язався повернути кредит та здійснити плату за його користування до 23 травня 2017 року. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в грудні 2022 року, тобто після спливу трирічного строку.
Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до положень статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом статей 256, 267 ЦК України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.
У постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що, виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що строк дії договору з 23.11.2016р по 23.05.2017 р.
Згідно графіку платежів розділу 5 цього договору, їх слід вносити в період з 23.12.2016 р. по 23.05.2017 р.
Відповідач вносив платежі 23.12.2016 року в сумі 1080,00 грн, 23.01.2017 року в сумі 1080,00 грн., 24.02.2017 року в сумі 1080,00 грн., 22.03.2017 року в сумі 1080,00 грн., 09.12.2021 року в сумі 1022,32 грн., 08.02.2022 року в сумі 1676,53 грн., згідно виписки операцій по договору (а.с.6).
Із позовом позивач звернувся 25.11.2022р.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони право на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається з матеріалів справи строк кредитування був встановлений до 23.05.2017 року, строк перебігу позовної давності почався с наступного дня. Але відповідно до виписки операцій по договору відповідачем було здійснено останній платіж за кредитом 08.02.2022 року в сумі 1676,53 грн.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Так як відповідачем було здійснено останній платіж за кредитом 08.02.2022 року в сумі 1676,53 грн., тому відповідачем було перервано строк позовної давності і перебіг позовної давності почався заново.
Але відповідач не заперечує, що він отримав кредит та користувався ним.
Судом встановлено, що 23.11.2016 р. між сторонами укладено кредитний договір № 161123-001, за умовами якого позивач кредитодавець надав грошові кошти (кредит) відповідачу як позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач зобов'язався повернути кредит в строк до 23.05.2017 р., сімома платежами згідно графіку, та сплатити проценти. Загальна вартість кредиту складає 10530,00 грн., що складається з загального розміру кредиту - 8100,00 грн. та плати за користування кредитом - 2430,00 грн. (а.с. 8).
Згідно із ст. 1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 525 ЦK України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.
За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.
Зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до змісту ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно з яким позивач надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористався кредитними коштами, але свої зобов'язання за договором не виконав.
Відповідач просить стягнути плату за користування кредитом станом на 14 червня 2022 року.
Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Тобто право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Така позиція висловлена в постанові Верховного Суду №14-10цс18.
Строк дії договору встановлено до 23 травня 2017 року.
Отже відповідач мав право на нарахування відсотків за користування кредитом лише до 23 травня 2017 року, тобто у межах погодженого сторонами строку кредитування, в межах строку дії договору. Подальше нарахування процентів є безпідставним.
З урахуванням викладеного, суд вважає безпідставним нарахування позивачем відповідачу заборгованості за процентами після спливу строку кредитування, тобто після 23 травня 2017 року.
Проте, вказана обставина не позбавляє позичальника обов'язку повернути позивачеві фактично отримані ним кредитні кошти в межах загальної вартості кредиту, що зазначена п. 5 кредитного договору № 161123-001.
Загальна вартість кредиту складає 10530,00 грн., що складається з загального розміру кредиту - 8100,00 грн. та плати за користування кредитом - 2430,00 грн.
Перевіривши розрахунок позивача, суд, враховує, що відповідачем сплачено за кредитним договором за період з 23.11.2016 року по 14.06.2022 року 7018,85 гривень, зазначена сума підлягає зарахуванню в заборгованість за тілом кредиту і прострочена заборгованість за кредитним договором складає 3511,15 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі: 3511,15 грн.*100 % / 23460,67 грн.= 14,97%; 2481*14,97% / 100 % = 371,41 грн. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 371,41 грн.
Керуючись ст.ст. 4-5, 12, 76-83, 141 ЦПК України суд,
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРДСЕРВІС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРДСЕРВІС» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Є.Коновальця, буд.36/Д, 01133, код ЄДРПОУ 395851837) заборгованість за кредитним договором №161123-001 від 23.11.2016 року в сумі 3511 (три тисячі п'ятсот одинадцять) грн 15 коп та судові витрати у розмірі 371 (триста сімдесят одну) грн. 41 коп., а всього 3882 (три тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн 56 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Харківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя