Справа№ 953/6985/22
н/п 1-кп/953/556/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" листопада 2023 р. м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю прокурора - ОСОБА_2 ,
потерпілої - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220000001849 від 13.12.2021 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сенькове Куп'янського району Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітніх дітей 2016 та 2022 року народження, працює на посаді колійного майстра у АТ «Укразалізниця», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України,
УСТАНОВИВ:
13 грудня 2021 року близько 06 години 10 хвилин ОСОБА_4 , керуючи автомобілем ВАЗ 21041, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїжджій частині по вул. Сватівська у м. Куп'янськ Харківської області зі сторони вул. Цукрозаводська в напрямку м. Сватове Луганської області. Рухаючись по вказаній вулиці біля будинку № 40, ОСОБА_4 , не маючи технічної можливості запобігти дорожньо-транспортній події, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка перетинала проїжджу частину справа наліво по ходу руху транспортного засобу в недозволеному для цього місці. У результаті дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з висновком експерта № СЕ-19/121-22/15176-ІТ від 24 листопада 2022 року у даній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ 21041, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.2, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України. У даному випадку водій автомобіля ВАЗ 21041, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 не мав технічної можливості запобігти вказаній дорожньо-транспортній події, діючи відповідно до вимог Правил дорожнього руху України. У вказаній дорожній ситуації, що склалася, у діях водія автомобіля ВАЗ 21041, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , не вбачається невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебували б у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події.
Разом з тим 13 грудня 2021 року близько 06 години 10 хвилин ОСОБА_4 , керуючи автомобілем ВАЗ 21041, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Сватівська біля будинку № 40 у м. Куп'янськ Харківської області, здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_7 , та після здійснення наїзду на потерпілу, грубо порушивши вимоги п.п. 2.10 а), б), в), г), д), е), є) Правил дорожнього руху України та усвідомлюючи, що в результаті наїзду на потерпілу ОСОБА_7 вона перебувала у небезпечному для життя стані та була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, та що ОСОБА_4 сам своїми діями поставив потерпілу у небезпечний для життя стан, нехтуючи моральними і правовими нормами, зник з місця дорожньо-транспортної пригоди, залишивши потерпілу ОСОБА_7 в небезпеці без будь-якої допомоги.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-17/391-КПт/21 від 24 січня 2022 року причиною смерті ОСОБА_7 стала закрита тупа поєднана травма голови, живота, хребтового стовпа у поперековому відділі з повним розривом оболонок і спинного мозку, розривом печінки, яка визвала травматичний і спінальний шок, як травма несумісна з життям.
Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи № 08-22/2022 від 26 жовтня 2022 року смерть ОСОБА_7 після спричинення травми голови настала через короткий проміжок часу, що вимірюється хвилинами, тому на збереження її життя не могло вплинути надання чи ненадання медичної допомоги, а також допомоги з боку сторонніх осіб.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 135 КК України як завідоме залишення без допомоги потерпілої ОСОБА_7 , яка перебувала в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, у разі, коли він сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними та не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб, а також форму вини, наслідки кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, визнає їх доказаними у судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати у повному обсязі докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачуваного, дослідженням матеріалів експертиз та вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Перед встановленням такого порядку дослідження доказів судом було з'ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів у частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз'яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.
За таких обставин суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, в обсязі пред'явленого обвинувачення доведена повністю.
Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він раніше судимий, одружений, має на утримання двох неповнолітніх дітей 2016 та 2022 року народження, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, яке полягає у тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого ним кримінального правопорушення, у скоєному щиросердечно розкаявся, критично оцінює свою протиправну поведінку, засуджує її, вибачився перед потерпілою у залі судового засідання, а також добровільно відшкодував потерпілій матеріальну шкоду.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд не встановив.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При призначенні покарання суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, характер діяння, ступінь вини обвинуваченого, наявність пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставини, а також, дані про особу обвинуваченого, ставлення до скоєного, враховуючи також ту обставину, що обвинувачений у судовому засіданні попросив вибачення у потерпілої, яке суд розцінює як дійове каяття, а також враховує його вік та стан здоров'я, репутацію, майновий стан обвинуваченого, який є офіційно працевлаштованим, раніше не судимий.
З урахуванням вищезазначених обставин, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 135 КК України.
При цьому, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючої вину обставини, визнання обвинуваченим своєї вини, а також положення диспозитивності кримінального судочинства, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням.
На думку суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчиненні ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.
Під час досудового розслідування до ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням суми застави у розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 74 430 (сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять) гривень, яка була внесена ОСОБА_8 .
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого, судом не встановлено, тому внесена заставодавцем застава підлягає поверненню.
Цивільний позов не заявлявся.
Питання щодо витрат, пов'язаних із проведенням експертиз по кримінальному провадженню, суд вирішує на підставі ст. 124 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15 грудня 2021 року накладений арешт на майно, суд скасовує вказаний арешт та вирішує питання про речові докази в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 370, 371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою накладення адміністративних стягнень і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
У разі направлення судом засудженого для відбування призначеного покарання, зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення з 13 грудня 2021 року по 08 лютого 2022 року включно.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін, після набрання вироку законної сили запобіжний захід у вигляді застави - скасувати.
На підставі ч. 11 ст. 182 КПК України після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_8 суму 74 430 (сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять) гривень, внесену в якості застави 08 лютого 2022 року на депозитний рахунок територіального управління ДСА України в Харківській області, розрахунковий рахунок НОМЕР_2 з призначенням платежу: застава за ОСОБА_4 10.10.1988, справа 953/23858/21, н/п 1-КС/953/1025/22, платіж за власні кошти ОСОБА_8 .
Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15 грудня 2021 року.
Речові докази:
- автомобіль ВАЗ 21041, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вважати повернутим ОСОБА_9 як власнику.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України витрати на залучення експерта для проведення автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/121-22/223-ІТ від 18 лютого 2022 року у розмірі 2745 грн 92 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України витрати на залучення експерта для проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-22/15176-ІТ від 24 листопада 2022 року у розмірі 2265 грн 36 коп.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1