Справа № 405/7988/23
провадження № 1-кс/405/3625/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.11.2023 м. Кропивницький
слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому клопотання старшого слідчого ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 жовтня 2023 року №12023120000001217, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю м. Райчіхінськ Амурської області РФ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
ВСТАНОВИВ:
старший слідчий ВРОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 за погодженям з прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування
Прокурор та слідчий у судовому засіданні просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід - тримання під вартою, посилаючись на обґрунтування пред'явленої підозри, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що викладені у клопотанні та неможливість їх запобіганню, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Підозрюваний та захисник у судовому засіданні надали пояснення згідно яких заперечували щодо задоволення клопотання. підозрюваний вказав, що його сукупний дохід 20 тис. грн. на місяць.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думку прокурора, слідчого, захисника та підозрюваного, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023120000001217 від 05.10.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 маючи не зняту та непогашену в законному порядку судимість, на шлях виправлення не став та скоїв умисний злочин проти громадського порядку з корисливих мотивів.
Так, за невстановлені досудовим розслідуванням час і обставин, ОСОБА_5 , в порушення п. п. 1, 2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2471-XII від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», з подальшими змінами та доповненнями, згідно яких зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху, віднесені до майна, яке не може перебувати у власності громадян, та «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою КМУ від 17.10.1992 р. № 576 і «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, а також статті 1 Закону України № 2114-IX від 03.03.2022 «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», Порядку отримання вогнепальної зброї і боєприпасів до неї цивільними особами, які беруть участь у відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав, затвердженого Наказом МВС України № 175 від 07.03.2022, що регулює порядок поводження з цими предметами, незаконно придбав та зберігав вогнепальну зброю і вибухові пристрої без передбаченого законом дозволу, а саме:
- предмет схожий на автомат «АКС-74У»;
- предмет схожий на корпус гранати типу «РГД-5»;
- предмет схожий на корпус гранати типу «Ф-1»;
- два предмети схожі на підривачі гранат типу «УЗРГМ», які в подальшому незаконно носив при собі.
З метою викриття та припинення даної злочинної діяльності, працівниками УСР в Кіровоградській області ДСР НПУ, у відповідності до ст. 271 КПК України, проведено негласну слідчу (розшукову) дію - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки. В результаті чого отримано докази причетності ОСОБА_5 до незаконного придбання, зберігання, носіння та збуту вогнепальної зброї і вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
У відповідності до проведеного, на підставі постанови прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 18.10.2023 № 09/2-2550т, та згідно протоколу про його результати від 30.10.2023, працівниками УСР в Кіровоградській області ДСР НПУ задокументовано факт незаконного збуту останнім вогнепальної зброї та вибухових пристроїв.
Так, 30 жовтня 2023 року, в період часу з 15:10 год. по 15:39 год., ОСОБА_5 , в заздалегідь обумовленому ним місці, а саме біля залізничного вокзалу розташованого по вулиці Поповича, 1, у м. Кропивницькому, незаконно збув особі, під зміненими анкетними даними ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , предмет схожий на корпус гранати типу «РГД-5», предмет схожий на корпус гранати типу «Ф-1», два предмети схожі на підривачі гранат типу «УЗРГМ», які ймовірно відносяться до вибухових пристроїв, та предмет схожий на автомат «АКС-74У», отримавши, у якості оплати, грошові кошти в загальній сумі 19 000 грн, банкнотами, які раніше були оглянуті та вручені ОСОБА_8 для проведення оперативної закупки.
Згідно висновку експерта від 31.10.2023 № СЕ-19/112-23/10751-БЛ предмет, схожий на автомат, являється нарізною вогнепальною зброєю - 5,45-мм (5,45х39 мм) укороченим автоматом Калашникова (АКС-74У), промислового виготовлення, виробництва Іжевського машинобудівного заводу (СРСР), в якого саморобним способом видалено серійний номер, який придатний для стрільби.
Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 вчинив придбання, зберігання, носіння та збут вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.
31.10.2023 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України (а.к. 25026).
Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом (ст. 2 КК України).
Щодо обґрунтованості підозри:
Слідчий суддя приходить до висновку, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. Його причетність до оголошеної підозри підтверджується показаннями свідка ОСОБА_9 та результатами проведення впізнання особи за його участі; результатами проведення НСРД у формі контролю за вчиненням злочину від 30.10.2023; висновком експерта від 31.10.2023 № СЕ-19/112-23/10751-БЛ; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; іншими матеріалами провадження.
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини ( надалі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Слідчий суддя також зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованості підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv.UnitedKingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Таким чином, наявні матеріали на думку слідчого судді свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 263 КК України.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, яке відповідно статті 12 КК України належать до тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачено покарання у виді позбавленняволі на строк відтрьох до семи років.
У відповідності до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів.
Щодо ризиків передбачених ст. 177 КПК України:
метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Перевіряючи доводи прокурора та слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого підозрюваному правопорушення, на даний час існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_5 може ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду шляхом залишення постійного місця проживання, маючи при цьому всі можливості та засоби, немає стійких соціальних зв'язків у вигляді постійного місця роботи, та постійного місця проживання, тому в будь-який час має можливість залишити межі Кіровоградської області. Усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, у разі ухвалення обвинувального вироку, ОСОБА_5 , може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, оскільки за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Таким чином, слідчий суддя вважає, що наведені у клопотанні слідчого обставини у сукупності дають достатні підстави вважати наявним та обґрунтованим ризик переховування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні.
Оцінюючи обґрунтованість даного ризику, слідчий суддя виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Так, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
За таких обставин, оскільки допит свідків на стадії судового розгляду у цьому кримінальному провадженні ще не здійснено, то слідчий суддя погоджується з тим, що доведеним є ризик незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_5 на свідків в даному кримінальному провадженні, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Також, слідчим у клопотанні про продовження запобіжного заходу та прокурором у судовому засіданні з розгляду даного клопотання доведено наявність ризику передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України: підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. На даний час протиправні дії, підозрюваного викриті з причин, що не залежали від його волі, у зв'язку із чим останній може вчинити протиправні дії на продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Таким чином, під час розгляду клопотання, слідчий суддя встановив наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3,5 ч.1 ст. 177 КК України.
Разом з тим, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження оцінив в сукупності всі обставини: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; рід занять, майновий стан підозрюваного; відомості щодо складу його сім'ї та вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, як того вимагають положення ст.178 КПК України.
Отже, прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри пред'явленої ОСОБА_10 та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства» запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обирається за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України і його належної поведінки.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, коженмає право на свободу та особистунедоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявностіобґрунтованоїпідозри у вчиненні нею правопорушення абоякщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, суд приходить до переконання, що враховуючи: характер кримінального правопорушення, його тяжкість, обізнаність підозрюваного про коло свідків у справі, резонанс справи є всі підстави для висновку, що в даному випадку суспільний інтерес перевалює над презумпцією невинуватості і виправдовує такий спосіб втручання в особисту свободу особи, як застосування тримання під вартою.
Разом з тим, слідчий суддя, оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_5 та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя та неможливість запобігання наявному ризику шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною 5 статті 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangourasv. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Аналізуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження слідчого судді у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 його суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність утриманців, стан здоров'я, інші дані про його особу, як того вимагають вимоги ч.4 ст.182 КПК України, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також те, що утримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя приходить до висновку про визначення підозрюваному ОСОБА_5 як альтернативу, застави в розмірі, що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням у разі внесення застави обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, в саме.
Саме такий розмір застави та зазначені вище обов'язки у разі її внесення, на думку слідчого судді, не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, тяжкості злочинів, що інкримінуються підозрюваному, і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку підозрюваного під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання підозрюваним обов'язків (вказаний висновок відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009).
Таким чином, застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою за вказаних обставин справи, серйозністю висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, характеризуючи даних на підозрюваного, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому усі наведені обставини у їх сукупності, не дають достатніх підстав застосувати відносно нього більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, строком на 60 днів.
З урахуванням зазначеного клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.176-197 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто з 15 год. 36 хв. 30.10.2023 до 15 год. 36 хв. 28.12.2023.
Визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 217 720 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок: отримувач ТУ ДСА України в Кіровоградській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26241445, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA458201720355279001000002505. Призначення платежу: забезпечення виконання рішення згідно статті 182 КПК України по справі
№12023120000001217 від 05.10.2023.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 - з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 в строк до 28.12.2023 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні та слідчого судді, суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Управління Державної міграційної служби у Кіровоградській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Строк дії ухвали визначити до 15 год. 36 хв. 28.12.2023.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_11