Справа №195/1667/23
Провадження № 1-кп/195/127/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.10.2023 року с-ще Томаківка
Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши без проведення судового розгляду у судовому засідання в приміщенні суду в с-щі Томаківка в порядку спрощеного провадження, за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження №12023046590000087 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, українця, який має середню спеціальну освіту, неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх осіб, військовослужбовця строкової військової служби за призивом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , який проходить службу на посаді стрільця (помічника гранатометника) НОМЕР_2 окремої механізованої бригади, перебуває у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого відповідно вимог ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.162 Кримінального кодексу України,
ВСТАНОВИВ:
органом досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023046590000087 від 06.09.2023 року, відповідно до обвинувального акту встановлено наступні обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-IX, у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022, строком на 30 діб. Даний Указ затверджено Законом України № 2119-IX від 15.03.2022.
Указом Президента України № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 25.04.2022, строком на 30 діб. Даний Указ затверджено Законом України № 2212-IX від 21.04.2022.
Указом Президента України № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 25.05.2022, строком на 90 діб. Даний Указ затверджено Законом України № 2263-IX від 22.05.2022.
Указом Президента України № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022, строком на 90 діб. Даний Указ затверджено Законом України № 2500-IX від 15.08.2022.
Указом Президента України № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 21.11.2022, строком на 90 діб. Даний Указ затверджено Законом України № 2738-IX від 16.11.2022.
Указом Президента України № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 19.02.2023, строком на 90 діб. Даний Указ затверджено Законом України № 2915-IX від 07.02.2023.
Указом Президента України № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 20.05.2023, строком на 90 діб. Даний Указ затверджено Законом України № 3057-IX від 02.05.2023.
Указом Президента України № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 18.08.2023 строком на 90 діб, тобто до 15 листопада 2023 року. Цей Закон набуває чинності з дня його опублікування.
Водночас, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президентом України видано Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації.
Відповідно до ч. 8 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 10, ст. 11, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, затвердженого Законом України №2105-ІХ від 10.03.2022, громадянин України ОСОБА_3 призваний до Збройних Сил України за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , перебуває у військовому званні «солдат».
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №68 від 09.03.2023 ОСОБА_3 , зарахований до списків особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду стрільця (помічника гранатометника) 53 окремої механізованої бригади, у військовому званні «солдат», де проходить військову службу по теперішній час.
Відповідно до приписів ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» солдат ОСОБА_3 , вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з 09.03.2023 і по теперішній час.
Згідно з вимогами ст. ст. 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обовязком для громадян України; ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, відповідно до ст. 68 Конституції України, зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Будучи на посаді стрільця (помічника гранатометника) військової частини НОМЕР_1 НОМЕР_2 окремої механізованої бригади, тобто військовою службовою особою, солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. ст. 6, 9, 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, віддано служити "Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів начальників, беззастережно, неухильно, точно та у встановлений строк виконувати їх накази, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Незважаючи на це, солдат ОСОБА_3 , усупереч вимог вищенаведеного законодавства, діючи з прямим умислом, та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки бажав та свідомо припускав їх настання, став на злочинний шлях та вчинив кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я особи при наступних обставинах.
Так, у період з 01.09.2023 по 05.09.2023 року стрілець (помічник гранатометника) військової частини НОМЕР_1 НОМЕР_2 окремої механізованої бригади, солдат ОСОБА_3 , перебував у короткостроковому звільнені за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
02 вересня 2023 року близько 21 год. 50 хв. ОСОБА_3 перебував в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , та у останнього виникла словесна сварка з чоловіком громадянином України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Під час цієї суперечки, у ОСОБА_3 , виник злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій кримінальний умисел, направлений на заподіяння легких тілесних ушкоджень, з метою заподіяння шкоди здоров'ю потерпілому, ОСОБА_3 в цей же день, тобто 02.09.2023 року приблизно об 21:55 годині знаходячись у коридорі буд. АДРЕСА_1 , під час сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи умисно, незаконно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, почав махати руками перед обличчям ОСОБА_4 , в результаті чого, шляхом застосування власної фізичної сили, наніс один удар кулаком правої руки в область лівого ока та один удар кулаком правої руки в область лівої щелепи знизу ОСОБА_4 , потім долонями обох рук штовхнув його в груди, від чого останній не втримався, відшагнув назад та при цьому вдарився правим плечем об одвірки вхідних дверей будинку. В результаті своїх умисних дій ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 198-Е від 06.10.2023, тілесні ушкодження у вигляді синців на верхній повіці лівого ока, в області кута лівої дуги нижньої щелепи, на правому плечі; саден на правому плечі, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, на підставі п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. за №6.
Крім того, солдат ОСОБА_3 , усупереч вимог вищенаведеного законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки бажав та свідомо припускав їх настання, став на злочинний шлях та вчинив кримінальне правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина при наступних обставинах.
02.09.2023 року близько 21:30 год. ОСОБА_3 перебував за своїм фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього свідомо виник кримінальний умисел спрямований на порушення недоторканності житла, шляхом незаконного проникнення до приміщення житлового будинку та території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якому проживає та яким фактично володіє ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Реалізуючи свій кримінальний умисел на порушення недоторканності житла, а саме: на незаконне проникнення до житла та території вказаного домоволодіння особи, ОСОБА_3 , в той же день, тобто 02 вересня 2023 року, приблизно о 21 годині 45 хвилин, скориставшись тимчасовою відсутністю фактичного власника ОСОБА_5 та всупереч її волі, а так само без її дозволу, за відсутності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, за відсутність будь-яких причин для порушення недоторканості житла та території домоволодіння особи, діючи умисно, незаконно, протиправно, шляхом вільного доступу, відкривши руками металевий гачок, відкрив металеву хвіртку, вторгся на огороджену суцільним парканом територію домоволодіння АДРЕСА_1 .
Продовжуючи свою кримінальну діяльність ОСОБА_3 , послідовно реалізовуючи свій кримінальний умисел на незаконне проникнення до житла особи - житлового будинку, розташованого за вищевказаною адресою, усвідомлюючи, що порушує його недоторканність, перебуваючи на території вищевказаного домоволодіння підійшов до вхідних дерев'яних дверей житлового будинку, де встановив, що вони не зачинені на замок, та шляхом вчинення фізичних дій, власною рукою тримаючи дверну ручку відчинив вхідні дерев'яні двері житлового будинку, після чого зайшов в середину приміщення житлового будинку, тобто незаконно проник до житла, яке перебуває у фактичному користуванні потерпілої ОСОБА_5 , чим грубо порушив ст. 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи.
Умисні дії громадянина ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження та порушення недоторканності житла, а саме - незаконне проникнення до житла особи.
Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
До обвинувального акту прокурором долучено клопотання про розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України.
Згідно із заявою громадянина ОСОБА_3 від 20 жовтня 2023 року щодо визнання ним своєї винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, складеної та підписаної за участю захисника адвоката ОСОБА_6 , обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 162 Кримінального кодексу України та погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, викладеними в обвинувальному акті. Громадянин ОСОБА_3 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Потерпіла ОСОБА_5 також склала заяву 20 жовтня 2023 року, в якій зазначила, що згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згодна на розгляд справи обвинувального акту у спрощеному провадженні та ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження, їй роз'яснено зміст встановлених у результаті досудового розслідування обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені у результаті досудового розслідування обставин.
Потерпілий ОСОБА_4 також склав заяву 20 жовтня 2023 року, в якій зазначив, що згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згоден на розгляд справи обвинувального акту у спрощеному провадженні та ознайомлен з обмеженням права на апеляційне оскарження, йому роз'яснено зміст встановлених у результаті досудового розслідування обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені у результаті досудового розслідування обставин.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Враховуючи викладене, оскільки громадянин ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, подав заяву, складену у присутності захисника щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням із обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 Кримінального процесуального кодексу України не здійснюється.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом», п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 року, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпції щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Вєренцов проти України»).
Вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, про винуватість громадянина ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження та порушення недоторканності житла - незаконне проникнення до житла особи.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності із ст.ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно із ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставинами, що пом'якшують покарання громадянина ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставиною, що обтяжують покарання громадянина ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю, т.я. потерпілий ОСОБА_4 є інвалідом ІІІ групи.
Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, які в силу вимог ст. 12 КК України відносяться до кримінальних проступків, особливості й обставини його вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; особу обвинуваченого, який раніше не судимий в силу вимог ст. 89 КК України, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, його відношення до вчиненого, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкцій ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 162 КК України у виді штрафу, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Суд вважає, що виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та не становитиме особистий надмірний тягар для особи.
Цивільний позов у кримінальному проваджені відсутній.
Процесуальні витрати - відсутні.
Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Керуючись ст. 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
визнати винним громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України та призначити покарання:
- за ч.1 ст. 125 КК України - у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок;
- за ч.1 ст. 162 КК України - у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) гривень 00 копійок.
На підставі вимог ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити громадянину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) гривень 00 копійок.
Речові докази по кримінальному провадженню:
-СD-R-диск Ахеnt 700 mb, на який скопійовано відеозапис слідчого експерименту від 04.10.2023 року за участю потерпілого ОСОБА_4 , який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження (а.с.28);
-СD-R-диск Ахеnt 700 mb, на який скопійовано відеозапис слідчого експерименту від 04.10.2023 року за участю потерпілої ОСОБА_5 , який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження (а.с.40).
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя: ОСОБА_1
31.10.2023