Справа № 192/1159/22
Провадження № 2-о/192/6/23
Ухвала
Іменем України
25 жовтня 2023 року
Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Ковальчук Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Фєтісової Ю.О.,
представника заявниці - адвоката Снігура А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Солоному Солонянського району Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною заявою, яка після відкриття провадження уточнювалась, просить встановити факт проживання однією сім'єю її, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Стародніпровське Солонянського району Дніпропетровської області, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Шаулиха Тальнівського району Черкаської області, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період часу з 1 січня 2011 року по теперішній час.
Заява обґрунтовується тим, що у 2009 році ОСОБА_1 познайомилась з ОСОБА_4 , вони почали зустрічатися та з січня 2011 року почали фактично проживати разом. До 02 березня 2022 року заявниця разом з ОСОБА_5 , донькою заявниці - ОСОБА_6 та онуками проживали, як одна сім'я, вели спільне господарство, мали спільні витрати, купували майно для спільного користування, брали участь у витратах на утримання житла, сплачували комунальні послуги, виїжджали на сумісний відпочинок. В цей період сумісного проживання, як подружжя, ними за спільні кошти був придбаний гараж. Регулярний характер дій з приводу участі обох людей у повсякденному побуті свідчить про наявність у них спільного побуту, взаємних прав та обов'язків та фактичне спільне проживання.
Згідно з довідкою № 1/1327 від 02.05.2022, виданою начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , 1968 р.н., з 02.03.2022 призваний на військову службу за мобілізацією. З цього часу заявниця спілкувалася з ним кожного дня по телефону, однак останній раз він був на зв'язку 09.03.2022, після чого ніяких даних про його місцезнаходження немає. У зв'язку з цим Заявниця звернулась до Національної поліції із відповідною заявою, однак жодних даних про місцезнаходження ОСОБА_7 на цей час немає. Дані обставини підтверджуються копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань. У наданні будь-якої інформації, яка надається дружині або близьким родичам, заявниці відмовлено. Таку саму відповідь заявниця отримала від співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У заяві представник заявниці посилається на ст. 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 12.07.2017 № 2505-VIII (далі - Закон № 2505-VIII), відповідно до якої близькими родичами та членами сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, є чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
У заяві зазначається, що згідно зі ст. 6 Закон № 2505-VIII визначено права близьких родичів та членів сім'ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов'язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім'ї таких осіб.
Також, у заяві ОСОБА_1 вказується, що члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
Громадяни, громадські об'єднання, юридичні особи приватного права, які беруть участь у розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, мають право отримувати від державних органів інформацію про особу, зниклу безвісти за особливих обставин, маршрут та територію, на яких доцільно проводити розшук, іншу інформацію, яка може сприяти ефективному розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, крім даних, які отримано в результаті слідчих дій чи оперативно-розшукової діяльності.
Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд встановлює факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Будь-якого іншого підтвердження діючим законодавством України не передбачено. Без встановлення цього факту заявниця позбавлена можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 6 Закону № 2505-VIII.
Факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу для заявниці юридичне значення, оскільки відсутній інший спосіб виникнення та реалізації її прав, як дружини військовослужбовця, який безвісно зник під час дії воєнного стану в Україні, встановити цей факт в позасудовому порядку вона не має можливості (а.с. 115 - 119).
Представник заявниці у судовому засіданні заяву підтримав.
Інші учасники справи у судове засідання не прибули, відкласти розгляд справи не просили.
Дніпровському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), Дніпровському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерству оборони України та ОСОБА_3 судові повістки направлялись Укрпоштою, Дніпровському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - в електронному вигляді до електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а ОСОБА_2 - SMS-повідомленням за номером телефону, який вона повідомила суду.
Від Міністерства оборони України до суду надійшло клопотання про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, у клопотання зазначається, що заява (уточнена) надійшла на адресу Міністерства України та в заяві зазначено, що члени сім'ї військовослужбовця, які безвісти зникли, мають право на соціальний захист. Міністерство оборони наполягає, що зазначена заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки заява про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу пов'язана з визнанням права на виплати, передбачені законодавством про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, що і зазначено у заяві та рішення суду буде направлено до Міністерства оборони України. Також Міністерство оборони України посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (а.с. 160).
Заслухавши представника заявниці, суд дійшов таких висновків.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ч. 1 ст. 315 ЦПК Украйни).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК Украйни).
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК Украйни).
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.
У справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33 - 35 зазначеної постанови від 30 січня 2020 року зазначила про таке: «33. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. 34. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.»
Визначаючи, чи пов'язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Частиною 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п. 1 ч. 1 цієї статті).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 , її вимоги пов'язані з визнання за нею певного соціально-правового статусу з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_4 , отримання інформації про нього, набуття прав члена сім'ї особи зниклої безвісти за особливих обставин для реалізації прав, пов'язаних з його розшуком, а також набуття права на соціальний захист як член сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
Суд зазначає, що такий соціально-правовий статус має правове значення у публічно-правових відносинах, за своїм предметом та можливими правовими наслідками вимоги заявниці пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Наведене узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (провадження №61-13369св22). Окрім того, у цій постанові зазначається, що Верховний Суд, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнає недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, зважаючи на викладені обставини та правила, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд вважає, що у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду потрібно відмовити та провадження у справі закрити.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України,
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Закрити провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Роз'яснити ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повна ухвала складена 06 листопада 2023 року.
Суддя Н.В. Ковальчук