Справа № 206/2860/22
Провадження № 1-кп/206/45/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.10.2023 м. Дніпро
Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самарського районного суду міста Дніпропетровська обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041700000359 від 02.08.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Самарського районного суду міста Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041700000359 від 02.08.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Прокурором 31.10.2023 подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтовано тим, що у провадженні Самарського районного суду міста Дніпропетровська перебувають матеріали кримінального провадження № 12022041700000359 від 02.08.2022, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.08.2022, приблизно о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_5 , разом зі своїм знайомим ОСОБА_6 в приміщенні літньої кухні, за адресою: АДРЕСА_1 , розпивали спиртні напої.
Цього ж вечора, приблизно о 20 годині 35 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановлено не було, знаходячись в приміщенні літньої кухні, що за адресою: АДРЕСА_1, у ОСОБА_5 з ОСОБА_6 , в ході розмови, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виникла сварка. Під час якої у ОСОБА_5 раптово виник злочинний умисел, направлений на заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_6 ..
Так, 01.08.2022 року, приблизно о 21 годині 40 хвилин, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, розуміючи небезпеку настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_6 на відстань витягнутої руки, взяв двома руками з підлоги дерев'яний стілець, та стоячи навпроти потерпілого, наніс останньому множинні удари вказаним стільцем в область тулубу, внаслідок чого вказаний стілець розламався. Після чого, доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_5 , взяв обома руками дерев'яний табурет, який знаходився поруч з диваном, та стоячи навпроти ОСОБА_6 , наніс останньому множині удари в область тулубу та голови.
Умисними діями ОСОБА_5 , потерпілому ОСОБА_6 згідно висновку судово-медичної експертизи № 3878 від 16.08.2022 були заподіяні наступні тілесні ушкодження: прямі переломи 7, 8 ребер праворуч по передній паховій лінії; переломи 4-12 ребер ліворуч від задньої пахової допаравертебральної лінії, із розривам міжреберних м'язів, розривами пристінкової плеври та ушкодженням нижньої частки лівої легені по задній поверхні (у вигляді 3-х розриви тканини) з лівобічним гемотораксом (об'ємом близько 1000 мл), прямі переломи 6-го ребра ліворуч по лопатковій лінії та 10, 11 ребер ліворуч по задній паховій лінії, масивні крововиливи у м'які тканини передньої, бічних та задньої поверхні грудної клітини із переходом на ліву поперекову ділянку, лінійні переломи остистих відростків 9-11 грудних хребців, лінійний косо-горизонтальний перелом тіла лівої лопатки, крововиливи у оточуючі м'які тканини навколо ділянок переломів, розривів плеври і міжреберних м'язів, численні смугасті синці та садна грудної клітини; крововиливи у м'які покрови голови з внутрішньої сторони у лобній та потиличній ділянках ліворуч, садна обличчя, ділянок правого плечового та ліктьового суглобів, правої кисті, правої гомілки, синці обличчя, лівої верхньої кінцівки, правої кисті, лівої поперекової та ділянки крижі, правого колінного суглобу та лівої гомілки; смугастий синець задньої поверхні лівого плеча, смугасті садна та забійна - рвані рани лівого передпліччя та лівої гомілки.
В результаті отриманих тілесних ушкоджень, потерпілий ОСОБА_6 , помер в автомобілі швидкої медичної допомоги.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 3878 від 16.08.2022, смерть ОСОБА_6 настала закритої тупої травми грудної клітини у вигляді чисельних двобічних переломів ребер, остистих відростків грудних хребців, перелому лівої лопатки, із розривами міжреберних м'язів, розривами пристінкової плеври та ушкодженням нижньої частки лівої легені, лівобічним гемотораксом, масивними крововиливами у м'які тканини грудної клітини, яка ускладнилася розвитком шоку.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_5 , які виразились в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, кваліфікуються за ч.2 ст.121 КК України.
У вчиненні кримінального правопорушення обвинувачується: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
02.08.2022 ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України.
Причетність ОСОБА_5 до скоєння кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами: протоколами допиту свідків, протоколами пред'явлення особи для впізнання, зібраними матеріалами по кримінальному провадженню в цілому.
02.08.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Ухвалою слідчого судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 04.08.2022 року застосовано до підозрюваного
ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29.09.2022 включно.
16.09.2022 року відносно ОСОБА_5 складено обвинувальний акт, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, який відповідно до положень, передбачених ст. 291 КПК України направлено до Самарського районного суду м. Дніпропетровська для розгляду по суті.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27.09.2022 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 продовжено на 60 днів.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22.11.2022 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 продовжено до 20.01.2023.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10.01.2023 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 продовжено до 10.03.2023 включно.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07.03.2023 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 продовжено до 05.05.2023 включно.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2023 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 продовжено до 25.06.2023 включно.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31.05.2023 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 продовжено до 29.07.2023 включно.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26.07.2023 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 продовжено до 24.09.2023 включно.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07.09.2023 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 продовжено до 05.11.2023 включно.
На даний час виникає необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 60 днів, з огляду на зібрані під час проведення досудового розслідування докази.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі, строком до десяти років , тому є підстави вважати, що ОСОБА_5 усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органів внутрішніх справ, прокуратури та суду. Окрім цього, ОСОБА_5 не має стійких соціальних зв'язків, він не одружений, не працевлаштований, постійного джерела доходу не має.
Крім того, ОСОБА_5 будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та маючи не зняті і не погашену встановленому законом порядку судимості, вчинив новий тяжкий корисливий злочин.
Отже, під час судового провадження встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме:
- про наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 усвідомлює, що він обвинувачується у скоєнні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, тому є підстави вважати, що він усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органів внутрішніх справ, прокуратури та суду;
- про наявність ризику передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 , може незаконно впливати на потерпілого, свідків оскільки останньому відомі їх анкетні дані у вказаному кримінальному провадженні та місце мешкання потерпілого;
- про наявність ризику передбаченого у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 , будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимості, обвинувачується у вчиненні нового умисного тяжкого злочину.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
На підставі викладеного, беручи до уваги те, що на теперішній час заявлені ризики не зменшились та продовжують існувати, з урахуванням реальної наявності вказаних вище ризиків, вважаю, що з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, можливо досягти сприятливого процесуального результату лише при застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобігання вищезазначеним ризикам застосування більш м'яких запобіжних заходів не доцільно.
Враховуючи вищевикладене, застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як найтяжчого запобіжного заходу, слід розглядати як крайню необхідність, оскільки всі інші, більш м'які запобіжні заходи, не зможуть запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, прокурор просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шістдесят днів.
В той же день захисником обвинуваченого, адвокатом ОСОБА_4 подано клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 206/2680/22 було задоволено клопотання прокурора Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мого підзахисного ОСОБА_5 строком на 60 діб.
Вважає, що на даний час, обраний її підзахисному у вигляді тримання під вартою вичерпав себе та виникла потреба у зміні запобіжного заходу на більш м'який виходячи з такого.
У своїх рішеннях Європейський Суд з Прав Людини стосовно застосування ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканність) Європейської Конвенції з прав і основоположних свобод людини, яка ратифікована державою Україна та є невід'ємною частиною її законодавства, яка співвідноситься з нормами ст. ст. 176-183 КПК України, називає чотири причини, з яких терміни попереднього ув'язнення можуть бути продовжені або може бути обрана превентивний запобіжний захід, якщо є обґрунтована підозра в тому, що особа вчинила правопорушення, у наступних випадках: A) Небезпека, що особа буде переховуватися; Б) Небезпека втручання в процес встановлення істини у справі; B) Необхідність запобігання вчиненню нових злочинів; Г) Необхідність підтримки громадського порядку. В ході судового розгляду з боку сторони обвинувачення суду не надано жодного доказу існування зазначених ризиків.
Ст. 178 КПК України (обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу) в пункті 4 передбачає встановлення судом міцності соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини і утриманців, а пункт 6 - репутацію підозрюваного, обвинуваченого.
Її підзахисний має батьків похилого віку, постійне місце мешкання та реєстрації, є учасником бойових дій та інвалідом другої групи. На даний час, внаслідок відсутності відповідного щорічного лікування, в нього загострилося важке хронічне захворювання яке загрожує його життю.
В ході судового слідства суду не надано жодних доказів передбачуваного ухилення від явки в суд її підзахисного і перешкоджання ходу судового слідства по цій підставі. (Рішення Європейського Суду у справі Мацнеттер проти Австрії).
З приводу запобігання спробам мого підзахисного незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню, вважала за потрібне зазначити наступне:
- даними про те, що особа може незаконно впливати на свідків, в цьому кримінальному провадженні, можуть бути відомості, що свідчать про те, що ця особа вчиняє спроби змусити зазначених осіб дати неправдиві показання чи висновки, знищувати предмети, документи які можуть бути речовими доказами, іншим чином фальсифікувати докази. Жодних даних з цього приводу сторона обвинувачення за весь час розгляду справи суду не надала, (справа Клоотт проти Бельгії). Такі дані у справі відсутні, оскільки цих фактів не було і бути не могло, оскільки її підзахисний був затриманий майже одразу після події, тому не мав навіть гіпотетичної можливості зробити це.
В ході досудового розслідування та судового слідства стороною обвинувачення не добито жодних доказів, що ОСОБА_5 планує вчинити новий злочин, (справа І. А. проти Франції N 28213/95). Такі дані у справі відсутні, оскільки її підзахисний не планував і не планує вчиняти жодних злочинів.
В ході досудового розслідування та судового слідства стороною обвинувачення не встановлено жодних конкретних фактів, які переконливо б мотивували тримання під вартою її підзахисного з метою підтримання громадського порядку, і що обрання йому запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі дійсно порушить громадський порядок в конкретний період часу і в конкретному місці.
Зважаючи на наведене та враховуючи той факт, що її підзахисний перебуває під вартою більше року, вважає, що обраний Самарським районним судом м. Дніпропетровська запобіжний захід у вигляді тримання під вартою втратив свою актуальність.
У рішенні ЄСПЛ «Нечипорук і Ионкало проти України» зазначено, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами.»
ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення §3 ст.5 конвенції, коли національні суди продовжували тримання заявника під вартою... використовуючи стереотипні формули без розгляду особливих фактів» (див., наприклад, рішення від 2.04.2015 у справі «Орловський проти України», заява №12222/09).
Особливість рішення про тримання під вартою (як і будь-якого рішення про застосування тимчасових заходів) полягає в тому, що з часом його легітимність зменшується і наближається до нуля, що вимагає періодичного перегляду обґрунтованості тимчасового заходу. Установлений законом строк чинності рішення є відображенням цієї закономірності.
Але це не означає, що до цього часу обґрунтованість рішення залишається незмінною: вона поступово слабне. На будь-якому етапі, поки рішення залишається формально чинним, воно може бути поставленим під сумнів з погляду його обґрунтованості.
Ризики дійсно можуть продовжувати існувати, але цей висновок має бути результатом нової оцінки нових обставин. Адже навіть за незмінності інших обставин є одна, яка завжди змінюється, - це час перебування під вартою. І вона завжди має братися до уваги. У кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, має діяти презумпція на користь звільнення.
Отже, тягар доведення обставин, що свідчать на користь тримання під вартою, завжди несе держава.
Будь-які обставини, щодо доведеності або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення.
Відповідно до вимог ст. 197 КПК України, суд продовжив ОСОБА_5 , запобіжних захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Стаття 12 КК України поділяє злочини на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі. Але знов таки, наразі можливо казати про тяжкість можливо скоєного злочину. Обвинувального вироку суду ще не має та і навіть не зрозуміло, чи було скоєно злочин взагалі. А ч.5 ст.17 КПК України каже: «Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою»
Зважаючи на відсутність будь яких доказів існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, та з урахуванням особи мого підзахисного, який має стійкі соціальні зв'язки, родину, перебуває під вартою більше року, вважає, що на даний момент не вбачається відповідних і достатніх підстав для подальшого утримання обвинуваченого під вартою.
Враховуючи наведене вище захисник обвинуваченого просила змінити її підзахисному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на інший у вигляді домашнього арешту.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив задовольнити клопотання у повному обсязі та продовжити ОСОБА_5 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Щодо клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту прокурор заперечував та просив відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 заперечувала щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 та просила задовольнити клопотання подане нею про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, захисника, обвинуваченого, суд дійшов до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена ч.2 ст. 121 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 перебуває під вартою більше року, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується 05 листопада 2023 року, однак судове провадження по даному кримінальному провадженню не закінчено, привід всіх свідків до судового засідання стороною обвинувачення не здійснено, прокурором доказів продовження існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, не надано.
За змістом закону домашній арешт, як запобіжний захід полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного, обвинуваченого шляхом його ізоляції в житлі через заборону залишати житло цілодобово або у певний період доби. Його може бути застосовано лише до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
На даний час, суд вважає, що прокурором не надано та не доведено існування нових ризиків, щодо обвинуваченого ОСОБА_5 ..
Обвинуваченому ОСОБА_5 інкримінується кримінальне правопорушення, яке за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжкого і як наслідок за собою тягне позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Відповідно до ч.1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, тобто передбачений обов'язок підозрюваного знаходитись у своєму житлі цілодобово забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та незаконного впливу на свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні даного клопотання підлягають врахуванню обставини, визначені ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України для обрання запобіжного заходу, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України.
Згідно з ч.1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. У відповідності до ч.6 вказаної статті строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Враховуючи ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_5 , знаходиться під вартою тривалий час, ризики, які обґрунтовують тримання обвинуваченого під вартою, передбачені ст.177 КПК України зменшились, та не виправдовують обрання найтяжчого запобіжного заходу тримання під вартою, крім того, суд враховує стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_5 , який хворіє та потребує лікування, має батьків похилого віку, постійне місце мешкання та реєстрації, є учасником бойових дій та інвалідом другої групи, тому приймаючи до уваги наявність постійного місця проживання, є достатні підстави для зміни стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, шляхом заборони залишати житло в якому він постійно проживає цілодобово, з покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 177, 178, 181, 183, 194, 199, 331, 372 КПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12022041700000359 від 02.08.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.121 КК України - відмовити.
Клопотання захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на цілодобовий домашній арешт - задовольнити.
Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за місцем його фактичного проживання, за адресою: АДРЕСА_2 з забороною покидати місце проживання у період часу - цілодобово, із застосуванням електронних засобів контролю на строк два місяці, тобто до 29.12.2023 включно.
Покласти на підозрюваного обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
-не відлучатись із місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу прокурора або суду;
-утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною судом, або спілкуватися з нею, а саме свідками та потерпілим, ескпертами;
-з'являтися за викликом прокурора чи суду;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
Обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно звільнити з-під варти в залі суду.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю передати для виконання ВП № 4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.
ВП № 4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області негайно поставити на облік та застосувати електронний засіб контролю до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомити про це суд.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники ВП № 4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вручити копію цієї ухвали обвинуваченому негайно після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Строк дії ухвали судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим. Продовження цього строку можливе у порядку, переліченому ст. 199 КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її дію.
Вручити копію ухвали прокурору, начальнику ВП № 4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, обвинуваченому, захиснику обвинуваченого негайно після її оголошення.
Ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1