Справа № 188/1678/23
Провадження № 1-кс/0186/403/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" листопада 2023 р. м.Першотравенськ.
Слідчий суддя Першотравенського міського суду Дніпропетровської області - ОСОБА_1 ,
секретар - ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
слідчого - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12023041530000160 від 07 вересня 2023 року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання, з визначенням застави, відносно підозрюваного:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.м.т.Глибоке, Глибоцького району, Чернівецької області, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , звання - солдат, посада - електрик-дизелист, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , на обліку у лікарів психіатра та нарколога неперебуваючого, раніше несудимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286-1, ч.1 ст.263 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
02 листопада 2023 року в провадження Першотравенського міського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого СВ ВП №4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12023041530000160 від 07 вересня 2023 року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного - ОСОБА_6 .
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286-1 та ч.1 ст.263 КК України, тобто порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження; незаконному носінні, зберіганні, придбанні, вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу, за які передбачене покарання у виді від 3 до 8 років позбавлення волі, в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, тобто можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, підтверджується тим, що відносно підозрюваного мається обґрунтована підозра у вчинені тяжкого злочину, за який передбачена міра покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
Крім того, підозрюваний, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вжити заходи до зміни місця свого проживання або іншим чином переховуватися від органу досудового розслідування, з метою уникнення відповідальності за інкримінований йому злочин.
Наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: незаконно впливати на свідків, підтверджується тим, що ОСОБА_6 може перешкоджати явці до слідчого або суду свідків, з метою зміни показів або відмовитись від них, намагаючись у такий спосіб уникнути покарання.
Неможливо виключити і той факт, що переважна кількість свідків по провадженню, проходять службу в одному підрозділі, при цьому, органом досудового розслідування вчиняються дії на встановлення та проведення допиту в якості свідків інших осіб, які можуть повідомити про протиправну діяльність ОСОБА_6 , тобто, тим самим підозрюваний - ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, маючи всі необхідні засоби та можливості, може скористатися відсутністю постійного контролю за його діями, вчинити тиск на свідків або вчиняти інші дії, направлені на приховування своєї злочинної діяльності.
Крім того, необхідно врахувати, що ОСОБА_6 має, як військовослужбовець військової частини, доступ до вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, а тому необхідно взяти до уваги ризик, що підозрюваний - ОСОБА_6 , перебуваючи на службі, може скористатися вказаною можливістю для подальшої погрози життю або здоров'ю свідків по кримінальному провадженню.
Наявність ризиків, передбачених п.п. 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, підтверджується тим, що підозрюваний, будучи військовослужбовцем, маючи в користуванні вогнепальну зброю та боєприпаси, має можливість продовжувати злочинні діяння та вчиняти нові злочини.
Вказані обставини підтверджують той факт, що підозрюваний може вживати заходи, з метою перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, шляхом повідомлення органу досудового розслідування недостовірних відомостей та інше.
Також, підозрюваний - ОСОБА_6 , має постійне місце проживання, одружений, вказані дані, що характеризують обвинуваченого, не спростовують і не зменшують ризики, передбачені ст.177 КПК України. Ці обставини існували і на момент вчинення інкримінованого йому злочину, у вчиненні якого він підозрюється, жодним чином не виступили стримуючим фактором в його поведінці.
Ухвалою слідчого судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2023 року до підозрюваного - ОСОБА_6 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів з 15:45 години 08 вересня 2023 року по 15:45 годину 06 листопада 2023 року.
У зв'язку з тим, що ризики, передбачені п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час існують та не припинилися з часом, слідчий просить слідчого суддю продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного - ОСОБА_6 , строком на 60 днів, визначивши місцем тримання в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ).
06 листопада 2023 року захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з клопотанням про зміну запобіжного заходу підозрюваному - ОСОБА_6 , з тримання під вартою на особисте зобов'язання, встановивши обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; визначити підозрюваному розмір застави - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Клопотання обґрунтоване тим, що ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України перестали існувати, що дає можливість змінити запобіжний захід на менш суворий, кваліфікація злочину саме по ч.2 ст.286-1 КК України є передчасною, враховуючи відсутність медичної експертизи, яка б підтверджувала заподіяння потерпілій саме тяжких тілесних ушкоджень. Також, є необґрунтованою підозра у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, так як ручна граната, типу Ф-1 була знайдена підозрюваним, який є військовослужбовцем, він мав намір добровільно передати її до правоохоронних органів, що було ним і зроблено добровільно під час особистого огляду. Підозрюваний проходить військову службу по мобілізації, може бути більш корисним на військовій службі, аніж на гауптвахті, має стійкі соціальні зв'язки: дружину, дорослих дітей, з місця вчинення злочину не втік, добровільно надав всі необхідні пояснення, має медичні захворювання - грижу спини, відшкодовує шкоду потерпілій.
Враховуючи, що підстав для не визначення розміру застави у слідчого судді не було, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, просить визначити розмір застави - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали заявлене клопотання про продовження строку тримання під вартою до підозрюваного, просили суд його задовільнити, продовживши відносно підозрюваного міру запобіжного заходу - тримання під вартою, строком на 60 днів. З клопотанням захисника не погодилися, просять відмовити в його задоволенні.
Підозрюваний та його захисник заперечували проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримали клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання та визначення розміру застави.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор та захисник обґрунтовують доводи своїх клопотань, слідчий суддя дійшла до наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286-1 та ч.1 ст.263 КК України, по даним фактам проводиться досудове розслідування.
Обставини вчинення інкримінованих підозрюваним кримінальних правопорушень та обґрунтованість підозри, викладені слідчим у письмовому вигляді в клопотанні, висвітлювалися слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу відносно нього.
Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Кавала проти Туреччини» (заява №28749/18) зазначив, що особа може бути затримана відповідно до пункту 1 (с) статті 5 Конвенції лише в рамках кримінального провадження з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення.
Для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий не потрібно, щоб поліція отримала достатньо доказів для пред'явлення обвинувачення або для арешту, або під час перебування заявника під вартою.
Також не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або, навіть, притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом із тим, «обґрунтованість» підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у пункті 1 (с) статті 5. Слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано «розумним», залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої пунктом 1 (с) статті 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину. Термін «обґрунтованість» також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовільнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.
Таким чином, вивчивши подане клопотання та додані до нього докази, а також враховуючи тривалість проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, вважаю, що повідомлена ОСОБА_6 підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286-1 та ч.1 ст.263 КК України є обґрунтованою для даної стадії кримінального провадження.
07 вересня 2023 року ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, а 28 вересня 2023 року - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Ухвалою слідчого судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2023 року до підозрюваного - ОСОБА_6 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів з 15:45 години 08 вересня 2023 року по 15:45 годину 06 листопада 2023 року.
Постановою керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони від 30 жовтня 2023 року продовжено строк досудового розслідування даного кримінального провадження до трьох місяців, тобто до 07 грудня 2023 року включно.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя встановила, що доводи, викладені в клопотанні, є обґрунтованими, а ризики, передбачені п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, об'єктивно існують.
Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 та 8 років - відповідно, враховуючи тяжкість покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у можливості незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, обгрунтовується тим, що ОСОБА_6 може перешкоджати явці до слідчого або суду свідків, з метою зміни ними показів або відмовитися від них, намагаючись у такий спосіб уникнути покарання, оскільки переважна кількість свідків у даному кримінальному провадженні проходить службу в одному підрозділі з підозрюваним, при цьому, органом досудового розслідування вчиняються дії зі встановлення та проведення допиту в якості свідків інших осіб, які можуть повідомити про протиправну діяльність ОСОБА_6 , тобто, тим самим, підозрюваний, перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, маючи всі необхідні засоби та можливості, може скористатися відсутністю постійного контролю за його діями, вчинити тиск на свідків або вчиняти інші дії, направлені на приховування своєї злочинної діяльності.
Крім того, враховую, що ОСОБА_6 має, як військовослужбовець військової частини, доступ до вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, а тому необхідно взяти до уваги ризик, що підозрюваний - ОСОБА_6 , перебуваючи на службі, може скористатися вказаною можливістю для подальшої погрози життю або здоров'ю свідків по кримінальному провадженню.
Ризики, передбачені п.п. 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які полягають у тому, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти нові злочини, обґрунтовуються тим, що підозрюваний, будучи військовослужбовцем, маючи в користуванні вогнепальну зброю та боєприпаси, має можливість продовжувати злочинні діяння та вчиняти нові злочини. Вказані обставини підтверджують той факт, що підозрюваний може вживати заходи, з метою перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, шляхом повідомлення органу досудового розслідування недостовірних відомостей та інше.
Також, враховую, що підозрюваний - ОСОБА_6 , має постійне місце проживання, одружений, вказані дані, що його характеризують, не спростовують і не зменшують ризики, передбачені ст.177 КПК України. Ці обставини існували і на момент вчинення інкримінованих йому злочинів, у вчиненні яких він підозрюється, та жодним чином не виступили стримуючим фактором в його поведінці.
Оцінюючи обґрунтованість зазначених ризиків, виходжу також з наступного.
Так, у справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 року в справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 року в справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 року в справі «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 року в справі «Летельєр проти Франції»).
ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте, й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
У відповідності до вимог ст.178 КПК України слідчий суддя враховує вагомість доказів обґрунтованості підозри ОСОБА_6 , тяжкість покарання за вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання від трьох до семи та восьми років позбавлення волі, відповідно, конкретні обставини вчинених злочинів, їх підвищену суспільну небезпеку, вік та стан здоров'я ОСОБА_6 , який є працездатним, військовослужбовцем, а також дані про особу підозрюваного, який утриманців не має, позитивно характеризується за місцем служби, не перебуває на спеціальних обліках, під час дорожньо-транспортної пригоди перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується відповідним лікарським висновком, має постійне місце проживання та сталі соціальні зв'язки, частково відшкодував потерпілій спричинену шкоду.
Відповідно до приписів ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Враховуючи дані щодо особи підозрюваного, зазначені вище, приходжу до висновку, що дійсно існують ризики того, що перебуваючи на свободі, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші злочини.
Врахувавши обставини справи, слідчий суддя схиляється та приймає за дійсні доводи слідчого та прокурора про те, що застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможуть запобігти вищевказаним ризикам.
Зазначені висновки засновані перед усім на тому, що підозрюваний, відповідно до даного клопотання, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.286-1 та ч.1 ст.263 КК України, а також слідчим та прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Вказані обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу, як особисте зобов'язання.
Тому в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання слід відмовити.
Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст.194 КПК України, і зобов'язалися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу, не знайшлося, застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу, як особиста порука не виявляється можливим.
Крім того, вказані запобіжні заходи не можливо обрати відносно підозрюваного, оскільки вони не виключать фактор щодо обізнаності органом досудового розслідування про постійне місцезнаходження підозрюваного, а тому, останній, користуючись даним фактором, може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тим самим зашкодивши проведенню досудового розслідування.
Передбачений ст.181 КПК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Беручи до уваги наведені вище обставини, а саме те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , за місцем реєстрації на даний час не проживає, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, в тому числі і цілодобового, не можливе, оскільки, хоча підозрюваний і повинен буде перебувати у визначеному судом місці у визначений час, однак, не можливо виключити той фактор, що підозрюваний у нічний час, користуючись відсутністю контролю за його діями, може залишати своє помешкання, користуючись даною можливістю, впливати на свідків, що певним чином може відобразитися на об'єктивності досудового розслідування, в разі впливу (погрози, умовляння, підкупу тощо) на останніх, тому вважаю, за неможливе застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Вирішуючи питання продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч.3 ст.183 КПК України, відповідно до яких, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
В той же час, слідчий суддя уважно ставиться до того, що вказані ризики з плином часу зменшуються, а продовжуване тримання підозрюваного під вартою потребує більшого обґрунтування і що сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання.
Однак, при цьому, враховую, що у рішенні від 26 січня 1993 року у справі
«W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховую вимоги ч.3 ст.183 КПК України, відповідно до яких, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, відповідно до якої суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте, був порушений нею; щодо злочинів, передбачених статтями 255-255-3 КК України; щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.
Згідно ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - відповідно.
Такою сумою застави визначаю вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 214 720 гривень, який не є завідомо непомірним для ОСОБА_6 , з покладанням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
За змістом ч.ч.1,2 ст.197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.
Враховуючи характеризуючи дані підозрюваного, те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, вважаю за необхідне продовжити застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 32 дні, у межах строку досудового розслідування, тобто до 07 грудня 2023 року включно.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 176-187, 193-199, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання слідчого СВ відділення поліції №4 Синельниківського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного - ОСОБА_6 , - задовільнити.
Продовжити тримання підозрюваного - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою строком на 32 (тридцять два) дні - з 14:35 години 06 листопада 2023 року по 14:35 годину 07 грудня 2023 року включно, визначивши місцем тримання в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ).
В задоволенні клопотання захисника підозрюваного - адвоката - ОСОБА_4 , про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання - відмовити.
Визначити заставу в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Підозрюваний (обвинувачений) або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У випадку внесення застави, вважати, що ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді застави та покласти на нього наступні обов'язки: не відлучатися з військової частини НОМЕР_1 , за місцем проходження військової служби, без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту внесення застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що, якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора та суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Слідчий суддя: ОСОБА_1 .
Ухвала оголошена, копію ухвали отримав «06» листопада 2023 року о «_____» годині «____» хвилин.
__________________ ОСОБА_6 .