справа № 208/7800/23
№ провадження 2-а/208/58/23
РІШЕННЯ
Іменем України
25 жовтня 2023 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі: головуючого, судді Сушкової Л.І., за участю секретаря судового засідання Дарчук М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янське адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, третя особа інспектор старший лейтенант поліції Прохоренко Максим Володимирович про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовною заявою до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, третя особа інспектор старший лейтенант поліції Прохоренко Максим Володимирович про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного, в якій просив суд визнати протиправною і скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серія ЕАС №7488628. винесену інспектором старшим лейтенантом поліції Прохоренко Максимом Володимировичем, повністю та справу про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 посилається на те, що Інспектор старший лейтенант поліції Прохоренко М.В. 09 серпня 2023 року виніс постанову про накладення адміністративного стягнення серія ЕАС №7488628.
Під час винесення постанови від 09 серпня 2023 року Відповідачем не дотримано вимоги статей 33, 245, 247, 278, 279,280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, зазначена постанова не містить всебічних, повних і об'єктивних обставин справи, не з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Таким чином, при розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в моїх діях є ознаки адміністративного правопорушення.
Приймаючи оскаржувану постанову від 09 серпня 2023 року, Відповідач керувався лише власним передчасним помилковим висновком, не підтвердженим і не обґрунтованим жодним доказом, відео з нагрудної камери 471037 інспектор старший лейтенант Прохоренко М.В. і сам не дивився і йому відмовився показати, посилаючись на технічні складнощі із таким процесом.
З вказаною постановою позивач не згоден, оскільки вважає, що жодних доказів допущення ним порушень Правил ПДР не було, в постанові не зазначено та до постанови не надано, тому просив суд задовольнити його позов.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2023 суддею визначено суддю Сушкову Л.І., яка ухвалою від 23.08.23 року прийняла позов до свого провадження та призначила справу до розгляду в спрощеному провадженні.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, свої позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ГУНП у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, надав суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову. У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що 09.08.2023 поліцейським Управління винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.121 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., в якій зазначено про те, що останній керував транспортним засобом ЗАЗ 8ЕК8, д.н.з. НОМЕР_1 , в Дніпропетровській обл., Дніпровському р-н., на а/д М-30, 958км, обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3. «в» Правил дорожнього руху України.
Оскаржувана постанова повністю відповідає вимогам, встановленим, п. 5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, відповідно до яких постанова про накладення адміністративного стягнення, по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5).
Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України і є особами, незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення, віднесеному до їх компетенції, та у встановлений законодавством спосіб відреагували на виявлене правопорушення.
Процедура розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, була зафіксована на нагрудний відеореєстратор відповідача, але відеозапису з дня правопорушення не було збережено у зв'язку з закінченням термінів зберігання відеозаписів у відповідному підрозділі Управління патрульної поліції згідно внутрішніх нормативних документів та технічної можливості, відео.
Третя особа по даній справі - інспектор роти 1 батальйону 3 управління патрульної поліції Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Прохоренко М.В. в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Категорія адміністративного позову ОСОБА_1 підпадає під правила розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, відповідно та при дотриманні норм матеріального і процесуального права, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається зі спірної постанови про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 09.08.2023 року серії ЕАС №7488628, інспектором роти 1 батальйону 3 управління патрульної поліції Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Прохоренко М.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП відносно позивача по даній справі ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., в якій вказано, що останній керував транспортним засобом ЗАЗ 8ЕК8, д.н.з. НОМЕР_1 , в Дніпропетровській обл., Дніпровському р-н., на а/д М-30, 958 км, обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3. «в» Правил дорожнього руху України.
Позивач не був згоден з даною постановою, вважаючи, що вона винесена із порушенням вимог ст. 247, 254, 268, 278, 279, 280 КУпАП.
Відповідач навпаки зазначив у відзиві на позовну заяву про те, що Оскаржувана постанова повністю відповідає вимогам, встановленим, п. 5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України і є особами, незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення, факт вчинення адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, було зафіксовано на нагрудний відеореєстратор відповідача, але відеозапису з дня правопорушення не було збережено у зв'язку з закінченням термінів зберігання відеозаписів.
Втім, критично ставлячись до того, що постанова є безспірним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки на підтвердження порушення позивачем ПДР України, а відповідно, й наявності у позивача складу адміністративного правопорушення, інспектором не надано жодних належних та достатніх доказів.
Відповідачем не було доведено належними, достатніми та допустимими доказами, що позивач порушив вимоги ПДР України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст.283і284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п.3 ч. 3 ст. 2 КАС України), суд констатує, що працівником Департаменту патрульної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху.
Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).
Доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху, втім не надано ані відеозапису скоєння правопорушення, ані зазначено свідків правопорушення, інших доказів вчинення позивачем правопорушення.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказах, висновків експертів, показів свідків.
Виходячи із норм викладених в ч.1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Статтею 251 КУпАП передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем в порушення вимог ст. 77 КАС України не надано доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 121 КУпАП недоведеним.
Суд вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
З викладеного слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.
При цьому, суд вважає за необхідне дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно п. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, із врахуванням того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять достатніх доказів порушення позивачем правил дорожнього руху України, про які йдеться в постанові, суд приходить до висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
Відтак, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, третя особа інспектор старший лейтенант поліції Прохоренко Максим Володимирович про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», Законом України від 08.07.2011 "Про судовий збір", ст.ст. 247, 258, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 139, 241-256, 257, 263 КАС України, суддя,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, третя особа інспектор старший лейтенант поліції Прохоренко Максим Володимирович про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити.
Постанову серії ЕАС №7488628 від 09.08.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП, винесену інспектором роти 1 батальйону 3 управління патрульної поліції Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Прохоренко М.В. - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
Суддя Сушкова Л. І.