Справа № 212/7673/23
2-н/212/1597/23
УХВАЛА
про відмову у видачі судового наказу
06 листопада 2023 року м. Кривий Ріг
Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ваврушак Н.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей,-
ВСТАНОВИВ:
03 жовтня 2023 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Статтею 167 ЦПК України регламентовано, що суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п'яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п'ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.
На виконання вимог ч.5 ст.165 ЦПК України, судом 05 жовтня 2023 року направлений запит до Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради про реєстрацію місця проживання боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
31 жовтня 2023 року до суду надійшла відповідь з Центру адміністративних послуг «Віза» виконавчого комітету Криворізької міської ради, відповідно до якої за відомостями Реєстру Криворізької міської територіальної громади відсутня інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 .
За положеннями частини 9 ст.165 ЦПК у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Крім того, статтею 181 СК України та Пленумом ВСУ № 3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено при відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно із ч. 5 ст. 183 СК України той з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Таким чином, право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів має той з батьків дитини, з яким дитина проживає у визначеному Законом порядку.
Приписами п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України визначено: до заяви про видачу судового наказу додаються: інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
З поданої заявником заяви про видачу судового наказу та копій документів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, не вбачається відсутності спору, оскільки не додано належних доказів які б підтверджували, що неповнолітні діти проживають з заявником. Тобто у цьому випадку, підлягає встановленню право заявника на отримання аліментів, і це не може вирішуватись у наказному провадженні.
Надана заявником копія акту про проживання дітей разом із нею не може бути прийнята судом як належний, допустимий та достовірний доказ, оскільки допит свідків, а саме: осіб, які підписали вказаний акт, у наказному провадженні не передбачено.
Так, суд встановив, що заявником при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей порушені вимоги ст.163 ЦПК України.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Зі змісту п.4 та п.5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, вбачається, що судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб або ж якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Заявник просить стягнути аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягнення з дня подання до суду заяви про видачу судового наказу і до повноліття дітей.
Вимоги статті 161 ЦПК України є конкретними і не містять альтернативи.
Так, судовий наказ може бути видано у разі якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на двох дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, або у разі пред'явлення вимоги про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 161 ЦПК України не передбачено стягнення аліментів у розмірі на двох дітей 1/3 частки від заробітку (доходу) за умови не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У відповідності з п. 3 ч. 1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, у разі якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Отже, у даному випадку у видачі судового наказу має бути відмовлено з підстав вказаних вище.
Крім того, суд роз'яснює, що згідно ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Також заявнику роз'яснюється її право на звернення до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей з формулюванням вимоги, що буде відповідати розміру, визначеному ст. 161 ЦПК України.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 з вимогою про стягнення аліментів на утримання дітей.
Керуючись ст. ст. 161, 162, 165, 167, 258-261, 353, 354, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду складена та підписана 06 листопада 2023 року.
Суддя Н. М. Ваврушак