СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
ун. № 759/10327/23
пр. № 2/759/3541/23
19 жовтня 2023 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Твердохліб Ю.О.
за участю секретаря судового засідання Вінцковської О.І.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест" до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2023 року представник позивача ТОВ "ФК "Гефест" звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з неї на користь ТОВ "ФК "Гефест" 3 % річних за період з 02.06.2020 року по 01.06.2023 року у розмірі 57 638,05 грн та інфляційні втрати за період з 02.06.2020 року по 01.06.2023 року у розмірі 309 221,75 грн за невиконання грошового зобов'язання за рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20.11.2013 року у справі 759/8263/13-ц та витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтувані тим, що 22.07.2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11374191000, відповідно до якого банк надав кредит в сумі 50 000,00 доларів США зі ставкою за користування кредитом у розмірі 14,5 % річних. 20.11.2013 року заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20.11.2013 року у справі 759/8263/13-ц та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 640 422,83 грн. 24.05.2019 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Гефест" укладено договір № 1436/к купівлі-продажу майнових прав, відповідно до п.п.1.1 якого продавець - ПАТ "Дельта Банк" передає у власність покупцеві - ТОВ "ФК "Гефест" майнові права, які виникли або можуть виникнути у майбутньому, зокрема право вимоги до боржників, майнових поручителів, фінансових поручителів, які виникли за укладеними договором та/або на інших підставах наведених у додатку №1 цього договору.
13.01.2020 року ухвалою Святошинського районного суду міста Києва у справі 759/8263/13-ц замінено стягувача у виконавчому провадженні відносно ОСОБА_1 з ПАТ "Дельта Банк" на ТОВ "ФК "Гефест". Станом на дату подачі позовної заяви, вищезазначене рішення не виконано, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні витрати.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2023 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 13-14).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.06.2023 року відкрито провадження у цивільній справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 16).
ТОВ "ФК "Гефест" явку свого представника в судове засідання не забезпечив, направив до суду заяву у якій просить провести судове засідання без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 28).
Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву у встановлений строк не надала, в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена шляхом направлення кореспонденції на адресу реєстрації (п.4 ч. 8 ст. 128 ЦПК УКраїни), причини неявки суду невідомі.
Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з'явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надала, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Суд, керуючись вимогами ст.ст. 130, 280 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши докази в справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 20.11.2013 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/8263/13-ц задоволено позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 640 422,83 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме належну ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ "Про виконавче провадження" та судовий збір у розмірі 3 441,00 грн (а.с. 6-8).
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 13.01.2020 року замінено стягувача ПАТ "Дельта Банк"на його правонаступника ТОВ "ФК "Гефест" у виконавчих провадженнях НОМЕР_2, НОМЕР_3, № НОМЕР_4, що здійснюється відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та підставі виконавчого листа № 2/759/4129/13 від 31.01.2014 року (а.с. 9-11).
Вищезазначене рішення суду про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, не виконано. Доказів зворотного в ході розгляду справи відповідачем до суду подано не було.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторові від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримані компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (статті 519, 612, 625 ЦК України).
Відповідно до вимог ст.ст.611, 612 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Постановою Великої Палати Верховного Суду 16.01.2019 р. у справі №373/2054/16-ц встановлено наступне «У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Відповідно до правового висновку постанови Верховного Суду України від 15.11.2010 у справі № 3-11гс10, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 16 травня 2018 р у справі № 14-16цс18 (№ 686/21962/15-ц).
За таких обставин, обґрунтованими є доводи позову щодо періоду нарахування 3 % річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивачем було надано розрахунок інфляційного нарахування за порушення зобов'язання з повернення кредиту, що зафіксовано в рішенні суду, в розмірі 640 422,83 грн розрахований за період з 02.06.2020 року по 01.06.2023 року у розмірі 57 638,05 грн, інфляційне нарахування за той самий період складає 309 221,75 грн.
Таким чином 3% річних та інфляційні витрати за невиконання грошового зобов'язання, що підлягають стягненню складають 366 859, 80 грн.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як роз'яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
З урахуванням задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5 502,90 грн.
Керуючись статтями 519, 526, 610, 611, 612, 625 ЦК України, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест" до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест" 3% річних за період з 02 червня 2020 року по 01 червня 2023 року у розмірі 57 638,05 грн та інфляційні втрати за період з 02 червня 2020 року по 01 червня 2023 року у розмірі 309 221,75 грн, а всього стягнути 366 859 (триста шістдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 80 копійок за невиконання грошового зобов'язання за рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20 листопада 2013 року у справі 759/8263/13-ц.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 502 (п'ять тисяч п'ятсот дві) гривні 90 копійок.
За письмовою заявою відповідача, поданою до суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення, заочне рішення може бути переглянуто.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест", код ЄДРПОУ 42350033, адреса: 01042, м.Київ, вул. І.Брановицького, 3.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлено 20.10.2023 року.
Суддя Ю.О. Твердохліб