печерський районний суд міста києва
Справа № 752/14466/22-ц
Категорія 17
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року Печерський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Литвинової І. В.,
при секретаря судових засідань Орел А. О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем шиппінг» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
I. Позиції учасників справи.
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила стягнути із ТОВ «Везем шиппінг» грошові кошти, внесені в якості авансу за попереднім договором купівлі-продажу транспортного засобу від 18 січня 2021 року, у розмірі 129 501, 81 грн, сплачених на виконання умов попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-11995 від 18 січня 2021 року, компенсацію у сумі завдатку за невиконання договору та судові витрати: судовий збір - 2 590, 40 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що між ТОВ «Везем шиппінг» та ОСОБА_1 18 січня 2021 року укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-11995. У відповідності до предмету попереднього договору, сторони зобов'язались до 31 травня 2022 року укласти основний договір з купівлі продажу транспортного засобу марки HYUNDAI ELANTRA, рік випуску 2012, номер шасі НОМЕР_1 .
Вказує, що позивач виконала свої зобов'язання, передбачені договором, а саме здійснила оплату вартості транспортного засобу. Однак ТОВ «Везем шиппінг» не виконало умов попереднього договору та не вчинило жодних дій для укладення основного договору, ухиляється від будь-яких переговорів щодо врегулювання спору щодо предмету попереднього договору, тому має право вимагати повернення грошових коштів, сплачених ним на розрахунковий рахунок ТОВ «Везем шиппінг», що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Представник відповідача не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.
II. Процесуальні дії та рішення суду.
18 жовтня 2022 року позивач звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із вказаною позовною заявою.
19 жовтня 2022 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, для розгляду у порядку загального позовного провадження, та ухвалою від 19 жовтня 2022 року задоволено заяву про вжиття заходів забезпечення доказів /а. с. 92, 96-99/.
25 січня 2023 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва, згідно з частиною другою статті 27 ЦПК України.
11 серпня 2023 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 з вимогами до ТОВ «Везем Шиппінг» надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 22 серпня 2023 року, для вирішення питання про прийняття до свого провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
21 серпня 2023 року ухвалою судді цивільну справу прийнято до свого провадження /а. с. 114-115/.
31 жовтня 2023 року представник позивача подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та представника, не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду, позов підтримує у повному обсязі.
Позивач і представник позивача, враховуючи завчасно подану остатньою заяву від 31 жовтня 2023 року, у судове засідання не з'явилися.
Представник відповідача у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про час, дату і місце призначеного судового засідання, не з'явився, заяви по суті або з процесуальних питань до суду не надходили.
Згідно з частиною першою ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено частиною сьомою ст. 178 Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
III. Фактичні обставини справи.
ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» в особі директора Калашнікова С. В., що діяв на підставі статуту та ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № ПКП-11995 від 18 січня 2022 року.
Відповідно до п. 1.1. відповідач взяв на себе зобов'язання укласти у майбутньому, а саме, відповідно до п. 1.2. договір купівлі-продажу (основний договір) на належний відповідач транспортний засіб HYUNDAI ELANTRA, рік випуску 2012, номер шасі НОМЕР_1 з позивачем до 31 травня 2022 року.
Відповідно до п. 2.3 замовник (позивач) сплачує в день підписання договору в якості завдатку першу частину суми вартості транспортного засобу на розрахунковий рахунок відповідача в розмірі 129 501, 81 грн, у тому числі ПДВ - 21 583, 64 грн.
З метою виконання взятих на себе зобов'язань позивач, на підставі рахунку на виплату № 11995-ВШ0186 від 18 січня 2022 року, перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 129 501, 18 грн.
Після спливу терміну для укладення основного договору купівлі-продажу відповідач не уклав з позивачем обумовлений договір, чим порушив умови попереднього договору, які передбачені п. 1.1, п. 1.2, п. 2.3.
В той же час, протягом усього терміну дії попереднього договору, до 31 травня 2022 року, відповідач та наймані працівники вводили в обман позивача, повідомляючи, що авто уже придбане та прямує до порту України для здійснення розмитнення, передачі позивачеві, що підтверджується відповідним скрін-зображеннями переписки із телефону позивача.
Після того, як пройшло 6 місяців після спливу терміну для укладення основного договору, позивачеві так і не передали авто, не повернули кошти, не надали будь-яких пояснень, пропозицій чи інших варіантів мирного врегулювання описаного питання.
IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Згідно з пунктом 1 частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини першої, другої ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із вимогами частини першої ст. 635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Відповідно до вимог частини другої, третьої ст. 635 Цивільного кодексу України, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію його укладення.
Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до частини першої ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
За змістом частини першої ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Відповідно до частини другої ст. 635 Цивільного кодексу України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до умов попереднього договору між сторонами, договір купівлі-продажу повинен бути укладений до 31 травня 2022 року, однак такий договір не укладено.
За змістом частини третьої ст. 635 Цивільного кодексу України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, і одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.
З огляду на викладене, на відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов'язання.
Правила статті 570 Цивільного кодексу України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.
Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора, згідно з частиною першою статті 571 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 571 Цивільного кодексу України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникнути на підставі договору купівлі-продажу.
Оскільки основний договір купівлі-продажу між сторонами не було укладено, то сплачена позивачем сума в розмірі 129 501, 81 грн є авансом, і за законом підлягає поверненню особі, яка її сплатила.
Указане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 639/9339/16ц, від 01 вересня 2020 року у справі № 522/15584/17, від 17 червня 2021 року у справі № 711/5065/15-ц.
Оскільки ТОВ «Везем шиппінг» до 31 травня 2022 року не виконало зобов'язання за попереднім договором від 18 січня 2021 року, то у Товариства з 01 червня 2022 року виник обов'язок з повернення авансового платежу, який був сплачений позивачем.
Доказів того, що ТОВ «Везем шиппінг» повернуло кошти, які були сплачені позивачем за умовами попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу від 18 січня 2021 року матеріали справи не містять.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
V. Розподіл судових витрат.
У зв'язку із задоволенням позову із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви у розмірі 2 590, 04 грн.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 3, 8, 21, 24, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,
ст.ст.1-16, 202-204, 207, 509, 526, 546, 570, 571, 610, 635, 655, 656 Цивільного кодексу України,
ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 139-141, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем шиппінг» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем шиппінг» (вул. Столичне шосе, буд. 101-В, м. Київ, 03026, ЄДРПОУ 43764369) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) суму, сплачену за попереднім договором купівлі-продажу транспортного засобу від 18 січня 2021 року у розмірі 129 501, 81 грн, грошову компенсацію у розмірі завдатку - 129 501, 81 грн, судовий збір у розмірі 2 590, 04 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І. В. Литвинова