печерський районний суд міста києва
Справа № 757/31854/14-ц
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,
при секретарі судових засідань - Ємець Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа від 30.11.2015 таким, що не підлягає виконанню по справі №757/31854/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/81-1-0-00/6520 від 20.12.2013р.,-
ВСТАНОВИВ:
04.07.2023 року у провадження суду надійшла вказана заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа від 30.11.2015 таким, що не підлягає виконанню по справі №757/31854/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/81-1-0-00/6520 від 20.12.2013р.
Так, заява мотивована тим, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16.06.2015 року було стягнуто з боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №014/81-1-0-00-6520 від 20.12.2013.
На підставі даного рішення суду, було видано виконавчий лист №757/31854/14-ц від 30.11.2015 року.
Так, в подальшому право вимоги за кредитним договором було відступлено від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ « Профіт капітал».
Згідно договору про відступлення права вимоги від 06.07.2021 року право вимоги за кредитним договором перейшло від ТОВ «Профіт капітал» до ТОВ «Укрфінстандарт». відповідно до якого ТОВ Фінансова компанія «Укрфінстандарт» відступило право вимоги за кредитним договором ОСОБА_4 (п.2.1. договору відступлення)
10 серпня 2021 року ОСОБА_4 прийняв рішення про анулювання боргу ОСОБА_5 за кредитним договором, що підтверджується заявою про анулювання боргу, посвідченою нотаріально.
Також, з постанови від 06.07.2021 року вбачається, що стягувач ТОВ «Профіт Капітал» звернувся до приватного виконавця з заявою про повернення виконавчого листа стягувачу без виконання.
Відтак, дані обставини підтверджують те, що виконавче провадження закінчено, оскільки стягувач повернув виконавчий лист без виконання відповідно до заяви від 06.07.2021 року у зв'язку з відступленням боргу, який в подальшому було анульовано.
Таким чином, відповідно до ст. 432 ЦПК України, є підстави визнати виконавчий лист 757/31854/14-ц виданий Печерським районним судом м. Києва на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 червня 2015 року, у зв'язку з припиненням обов'язку боржників зі сплати заборгованості.
Учасники розгляду у судове засідання не з'явилися, про час, дату і місце судового розгляду повідомлялися належним чином.
Відповідно до положення ч. 3 ст. 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (п.40 рішення від 19.03.97 у справі «Горнсбі проти Греції»).
Згідно ч.3ст.431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Частиною 2 статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Так, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов'язку повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Тобто, однієї із матеріальних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про відсутність у боржника обов'язку повністю або частково виконати зобов'язання, у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Проте, заявники, звертаючись до суду не надали документів, які підтверджують, що борг стягувачем був анульованим відносно двох боржників, оскільки заборгованість за кредитним договором стягувалась з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Окрім цього, боржниками не надано підтвердження, що відбулась заміна стягувача на ОСОБА_4 , самі лише посилання на договори не підтверджують дані обставини.
Також, заявники посилаючись на нотаріальну завірену заяву щодо того, що ОСОБА_4 прийняв рішення про анулювання боргу ОСОБА_1 , такої не надали. В даній заяві не зазначено реквізитів та відомостей, що ОСОБА_4 анулював борг відносно заявників.
З врахуванням зазначених обставин справи, суд прийшов до висновку, що станом на день розгляду вказаної заяви, суду не надано достатньо доказів, які б свідчили про необхідність визнання виконавчого листа від 30.11.2015 таким, що не підлягає виконанню.
Слід зазначити, що одним із принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, який означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених ЦПК. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, суд позбавлений можливості самостійно збирати докази у даній справі, а вказані обставини в своїй сукупності вказують, на відсутність правових підстав для задоволення заяви про заміну сторони стягувача.
Керуючись ст. ст.353,432 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження»,-
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа від 30.11.2015 таким, що не підлягає виконанню по справі №757/31854/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/81-1-0-00/6520 від 20.12.2013р. - відмовити.
Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Т.Г. Ільєва