Справа №127/30439/23
Провадження №1-кп/127/891/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.06.2023 р. за № 12023025040000105, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, неодруженого, інваліда 2 групи, громадянина України,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_3 , законного представника ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 , всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними, у невстановлені в ході дізнання час та місці, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, для власного вживання, який в подальшому зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
14.06.2023 року у період часу із 12 год. 09 хв. до 12 год. 22 хв. в ході невідкладного обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 у його кімнаті було виявлено та вилучено: полімерний пакет із подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка згідно висновку експерта № СЕ-19\102-23\11359 - НЗПРАП від 29.07.2023 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 34,78 г; сито із дерев'яним обідком із залишками подрібненої речовини рослинного походження зеленого кольору, яка згідно висновку експерта № СЕ-19/102-23\11358 - НЗПРАП від 28.07.2023 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 0,31 г; спресовану грудку темно-зелено-коричневого кольору, яка згідно висновку експерта №СЕ-19/102-23/11362-НЗПРАП від 26.07.2023 року є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - смолою канабісу, масою 0,450 г.
Крім того, на підлозі було виявлено та вилучено фрагмент полімерної ємості із нашаруванням речовини темно-коричневого кольору, в якій згідно висновку експерта № СЕ-19/102-23/11477-НЗПРАП від 31.07.2023 року міститься особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - екстракт канабісу, масою (у перерахунку на суху речовину) - 0,107 г.
Дане суспільно небезпечне діяння підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України, - незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Особа, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що дійсно зберігав канабіс за місцем свого проживання, оскільки хворіє та у зв'язку з цим вживав канабіс. Розуміє, що потребує лікування та не заперечує проти задоволення клопотання.
Законний представник особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_3 - ОСОБА_5 не заперечувала проти задоволення клопотання.
Захисник особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 не заперечував проти задоволення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, оскільки за медичними показниками він потребує лікування.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.
З досліджених судом доказів, зокрема із документів, які надані стороною обвинувачення, вбачається, що відомості про кримінальне провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.06.2023 р. за № 12023025040000105.
З протоколу обшуку від 14.06.2023 та ілюстративної таблиці до нього вбачається, що було оглянуте приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 . Під час огляду було виявлено та вилучено речовину рослинного походження - канабіс, сито та фрагмент полімерної ємності з нашаруваннями речовини рослинного походження.
Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства "Центр терапії залежностей "Соціотерапія" Вінницької обласної ради" № 1901 від 19.06.2023, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на диспансерному наркологічному обліку з 07.12.2017.
З довідки Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акд. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради" вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікуванні з 12.03.2021 по 06.04.2021.
З висновку судово-психіатричного експерта № 215 від 14.09.2023 року вбачається, що ОСОБА_3 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, виявляв психічний розлад у вигляді шизофреноподібного розладу органічного генезу та не міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_3 страждає на психічний розлад у вигляді шизофреноподібного розладу органічного генезу та не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_3 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Суд зазначає, що згідно положень ч. 2 ст. 19 Кримінального кодексу України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно положень ст. 93 Кримінального кодексу України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 2) які вчинили у стані обмеженої осудності злочини; 3) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
Статею 94 Кримінального кодексу України встановлено, що залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом. Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги. Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку. Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах посиленого нагляду. Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду.
Проаналізувавши зібрані у даному кримінальному провадженні докази у їх сукупності, суд визнає доведеним, що 14.06.2023 року по АДРЕСА_1 мало місце суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України, дане суспільно небезпечне діяння вчинив ОСОБА_3 .
При цьому суд зазначає, що ст. 505 КПК передбачено, що обов'язковими обставинами, які підлягають доказуванню у такому кримінальному провадженні є: час, місце, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння та вчинення суспільно небезпечного діяння цією особою, при цьому враховуються й інші обставини (інформація про психічні розлади, поведінка, небезпечність особи, розмір завданої шкоди). Тобто, предмет доказування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру має певні особливості, зокрема, не ставиться питання про винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, а йдеться про вчинення особою суспільно небезпечного діяння в стані неосудності. Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння грунтується лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій, при цьому суд виходить із об'єкту посягання та об'єктивної сторони вчиненого діяння. При цьому встановлення будь-якої форми вини у діях неосудної особи є неможливою, а умисел, мета і мотив є елементами суб'єктивної сторони саме злочину та встановлюється лише щодо осудної особи.
Жодних даних про те, що на момент судового розгляду даного клопотання ОСОБА_3 видужав або внаслідок змін у стані його здоров'я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, до суду не надано.
При цьому суд зазначає, що ст. 94 Кримінального кодексу України встановлено, що залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати примусові заходи медичного характеру, зокрема, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом. Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах посиленого нагляду. Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3 у зв'язку із вчиненням ним суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України, слід задовольнити та, враховуючи, що він вчинив суспільно небезпечне діяння, слід застосувати щодо ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Крім того, суд зазначає, що заклад з надання психіатричної допомоги визначається відповідно до Переліку спеціальних закладів з надання психіатричної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 20.03.2018 року № 516. При цьому, визначення певного лікувального закладу не належить до повноважень суду.
Що стосується процесуальних витрат, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта. Стягнення процесуальних витрат при застосуванні примусових заходів медичного характеру КПК України не передбачено.
Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.06.2023 року на речовину рослинного походження, речовину невідомого рослинного походження, сито та фрагмент полімерної ємності з нашаруваннями речовини рослинного походження, слід скасувати, оскільки в подальшому застосуванні даного заходу відпала потреба.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 19, 92-94 КК України, ст. ст. 100, 124, 174, 369-372, 376, 395, 512, 513 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.06.2023 р. за № 12023025040000105, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України, - задовольнити.
Застосувати стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.06.2023 року, на речовину рослинного походження, речовину невідомого рослинного походження, сито та фрагмент полімерної ємності з нашаруваннями речовини рослинного походження - скасувати.
Речові докази у кримінальному провадженні - речовину рослинного походження - канабіс, сито та фрагмент полімерної ємності з нашаруваннями речовини рослинного походження, які відповідно до постанови дізнавача про визнання речовими доказами від 14.06.2023 року та квитанції та № 1014 від 04.09.2023 року, передані до камери зберігання речових доказів відділу поліції №2 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, - знищити.
Речовий доказ у кримінальному провадженні - DVD-R диск із відеозаписом з бодікамер працівників поліції який, відповідно до постанови дізнавача про визнання речовим доказом від 23.06.2023 року, приєднаний до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Процесуальні витрати на залучення експертів компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя