ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"31" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2354/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., за участю секретаря судового засідання Ващенко О. В., розглянувши матеріали справи № 916/2354/23:
Позивач: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клюшка 118" (65111, м. Одеса, проспект Добровольського, буд. 118; код - 40604530)
Відповідач 1: Виконавчий комітет Одеської міської ради (код - 04056919; 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1)
Відповідач 2: Одеська міська рада (код - 2659769; 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1 код ЄДРПОУ - 26302595)
про скасування рішення, скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності
з підстав приналежності спірних приміщень до допоміжних приміщень
Представники:
Від позивача: Швець К.О.
Від відповідачів: Явченко Д.В.
Від третьої особи: Вакаренко І.В.
СУТЬ СПОРУ: 01.06.2023 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клюшка 118" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - Відповідач 1) та до Одеської міської ради (далі - Відповідач 1) яким просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.02.2007 року № 109, на підставі якого територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради було видано свідоцтво про право власності серії САВ № 331180 від 31.05.2007 року, в частині оформлення, видачі свідоцтва про право власності та реєстрації за Одеською міською радою приміщень 1-го поверху № 601, загальною площею 9,3 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 118;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності серії САВ № 331180 від 31.05.2007 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради на нежилі приміщення першого поверху № 601, загальною площею 9,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, проспект Добро вольського, 118 та припинити право комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежилі приміщення 1-го поверху № 601, загальною площею 9,3 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 118, що належать територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності серії САВ № 331180 від 31.05.2007 року.
15.06.2023 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання; та встановив Відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України, а саме - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
06.07.2023 року суд отримав відзив - відповідачі позов не визнали.
06.07.2023 року суд залучив до участі у справі № 916/2354/23 в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент комунальної власності Одеської міської ради.
20.07.2023 року позивач надав суду відповідь на відзив - наполягає на задоволені позову.
27.07.2023 року письмові пояснення щодо позову надано третьою особою - підтримано правову позицію відповідачів.
01.08.2023 року від позивача суд отримав заперечення на письмові пояснення третьої особи - не погоджується із правовою позицією третьої особи.
18.08.2023 року суд отримав заперечення на відповідь на відзив - відповідачі наполягають на відмові у задоволені позову.
24.08.2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті у судовому засіданні.
Під час розгляду справи представник позивача позов підтримав, представник відповідачів та представник третьої особи проти позову заперечили.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.02.2007 року № 109 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси» відповідно до рішення Одеської обласної Ради народних депутатів від 25.11.1991 р. №266-1 «Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування та районів області», керуючись ст.ст. 29, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07,02.2002 р. № 7/5, та розпорядження міського голови від 20.01.2003 р. № 59-01р «Про оформлення свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна», було вирішено: Комунальному підприємству «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкти нежитлового фонду комунальної власності, зокрема, приміщення першого поверху, № 601, площею 9,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 118 (спірне нерухоме майно); оформити та видати Одеській міській раді свідоцтва про право власності на об'єкти, зазначені в п. 1.1. цього рішення.
29.06.2016 року було створено та зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118» за адресою: 65111, м. Одеса, проспект Добровольського, буд. 118 (Позивач по справі).
03.08.2016 року ОСББ «Клюшка 118» було включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій та присвоєно ознаку неприбутковості за кодом 0043 на підставі рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області № 159/15-54-12-03 від 03.08.2016 року
01.03.2020 року багатоквартирний будинок за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 118 був списаний з балансу КП «ЖКС «Північний» на підставі Акту про списання багатоквартирного будинку з балансу від 01.03.2020 року та з того часу перебуває в обслуговуванні ОСББ «Клюшка 118».
Позов ґрунтується на тому, що при прийнятті рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.02.2007 року № 109 було порушено право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку на приміщення загального користування та допоміжні приміщення, з огляду на що, безпідставно оформлено право комунальної власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської рада на спірні нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 9,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, буд. 118, прим. № 601. Так, Позивач вважає, що технічною документацією на будинок підтверджується приналежність спірних приміщень першого поверху, загальною площею 9,3 кв.м. до допоміжних приміщень, а відтак призначених для забезпечення експлуатації житлового будинку і побутового обслуговування мешканців цього будинку. Такі приміщення первинно планувалися як допоміжні, вони належать до житлового фонду і не е самостійним об'єктом нерухомого майна, а тому належать власникам квартир будинку на праві спільної сумісної власності. Тому, позивач просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.02.2007 року № 109, на підставі якого територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради було видано свідоцтво про право власності серії САВ № 331180 від 31.05.2007 року, в частині оформлення, видачі свідоцтва про право власності та реєстрації за Одеською міською радою приміщень 1-го поверху № 601, загальною площею 9,3 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 118;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності серії САВ № 331180 від 31.05.2007 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради на нежилі приміщення першого поверху № 601, загальною площею 9,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, проспект Добро вольського, 118 та припинити право комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежилі приміщення 1-го поверху № 601, загальною площею 9,3 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 118, що належать територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності серії САВ № 331180 від 31.05.2007 року.
Відповідачі та третя особа мають спільну правову позицію та просять суд в задоволені позову відмовити, посилаючись на таке:
- територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради на законних підставах набула право власності на нежилі приміщення першого поверху № 601 площею 9,3 кв.м., за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, буд. 118, свідоцтво про право власності від 31.05.2007 р. серія САВ№ 331180;
- вказані приміщення не є допоміжними, а є нежитловими, тобто самостійним об'єктом нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.
Крім того, третьої особою заявлено про застосування строку позовної давності.
Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши додані до справи докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, з огляду на наступне.
Так, підсумовуючи правові позиції сторін справи, суд звертає увагу, що вони базуються на різній оцінці правового статусу спірного нерухомого майна, а саме:
Позивач вважає, що спірні приміщення першого поверху № 601, площею 9,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 118 не є нежитловими приміщеннями, які відносяться до нежилого фонду. Вони є допоміжними приміщеннями, належними співвласникам багатоквартирного будинку, що є підставою для задоволення позову. Натомість Відповідачі та третя особа наполягають, що така позиція Позивача є хибною, а спірні приміщення не мають статусу допоміжних в розумінні Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", що є підставою для відмови у задоволені позову.
Ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Отже, для правильного вирішення даного спору та прийняття судом обґрунтованого рішення слід з'ясувати та визначити правовий статус спірних приміщень у багатоквартирному будинку за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 118.
Суд зазначає, що на момент прийняття Виконавчим комітетом Одеської міської ради рішення, що оспорюється по цій справі, це питання було врегульовано ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", а саме:
- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення);
- нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Проте, станом на теперішній час, таке питання врегульовано п. 2, 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", а саме:
- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);
- нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.
З вищевикладеного вбачається, що правові статуси допоміжних та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку - є різними і критерії їх розмежування чітко визначені діючим законодавством.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18, від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі №904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019 у справі № 914/843/17, - допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19) зазначено, що: «нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. На час приватизації позивачами квартир було чинним Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затверджене наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56, у пункті 17 якого прямо вказувалося, що нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Порядок передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України. З наведених норм вбачається, що у житлових будинках можуть бути як допоможні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо). У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає. Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.
Отже, саме з огляду на наведені положення Законодавства України та сталу судову практику з цього питання, суд надає оцінку наявним матеріалами справи, з метою встановлення правового статусу приміщення 1-го поверху № 601, загальною площею 9,3кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 118.
По-перше, Акт списання багатоквартирного будинку з балансу, що обліковується на балансі КП "ЖКС "Північний" від 01.03.2020 року, який також підписано з боку ОСББ "Клюшка 118" (Т.1 а.с. 31-33) містить наступні відомості:
- "Загальна площа допоміжних приміщень, у тому числі…"
- "Кількість нежитлових приміщень у будинку 2, у тому числі приватної форми власності 1 загальною площею 91,3 м.кв.; комунальної форми власності загальною площею 9,3 м.кв."
Отже, на момент складання та підписання вказаного Акту - 01.03.2020 року, спірне приміщення, так саме, як і приміщення приватної форми власності, площею 91,3 кв.м. - не мало статусу допоміжного приміщення, а обліковувалось саме як нежитлове приміщення, тобто - не використовувалось для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.
Таким чином, вказаний доказ доводить позицію Відповідачів та третьої особи.
По-друге, Свідоцтво про право власності на нежилі приміщення першого поверху №601 від 30.05.2007 року та Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.07.2007 року - свідчать, що нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 9,3кв.м., відображених у технічному паспорті від 14.06.2006 року за адресою Одеська обл., м.Одеса, пр. Добровольського, буд. 118 - є власністю Територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради (Т. 1 а.с. 39-40). При цьому, правовий статус спірного майно зазначено як "нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 9,3 кв.м., відображених у технічному паспорті від 14.06.2006 року ".
Суд звертає увагу, що Свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов'язки, а видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.
Так, на підставі Постанови КМУ від 05.11.1991 року № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 року № 266-ХХІ затверджений Перелік державного майна, що передано у власність Одеської обласної ради та Перелік державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування.
Згідно з п. 1 розділу «Житлово-комунальне господарство» додатку 2 до вказаного рішення у комунальну власність адміністративно- територіальної одиниці м. Одеси передано весь житловий та нежитловий фонд місцевих Рад народних депутатів.
В подальшому, рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.02.2007р. № 109 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси» проведено технічну інвентаризацію нежитлового фонду комунальної власності, зокрема, приміщення першого поверху № 601 площею 9,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, 118 (Т. 1 а.с. 42-45).
На підставі вказаного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради Одеській міській раді видано свідоцтво про право власності на нежилі приміщення першого поверху № 601 площею 9,3 кв.м., за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, буд. 118, свідоцтво про право власності від 31.05.2007 р. серія САВ № 331180.
При цьому, вказане рішення прийнято на підставі норм чинного законодавства України, а саме: рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 року №266-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області, статтей 29, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5.
Так, відповідно до рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 року № 266-1 «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області» до переліку державного майна, що передається у власність місту обласного підпорядкування - Одесі ввійшов весь жилий та нежилий фонд місцевих Рад народних депутатів.
Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 № 7/5 (що втратив чинність, але діяв на момент видачі свідоцтв Одеській міській раді), державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів особи, що звернулася до БТІ.
Видача свідоцтва про право власності передбачена п. 6 Положення, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.
Крім того, п. 6 Положення, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадилося з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування.
Отже, з урахування діючого на той час законодавства України територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради на законних підставах набула право власності на нежилі приміщення першого поверху № 601 площею 9,3 кв.м., за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, буд. 118, свідоцтво про право власності від 31.05.2007 р. серія САВ№ 331180.
Таким чином, вказані докази доводять позицію Відповідачів та третьої особи.
По-третє, Рішення Виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих від 26.12.1975 року № 1542 "О приемке в эксплуатацию законченных строительством зданий в Ленинском районе" та акт вводу в експлуатацію закінченого будівництва 9-ти поверхового житлового будинку № 36-37 на пос. Котовського (Т. 1 а.с. 52-59) - не містить прямого та безспірного посилання, що спірне приміщення з самого початку будувалось саме як допоміжне, тобто як таке що мало за своїм призначенням обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням.
Суд звертає увагу, що частина нежитлових приміщень у будинку, які, станом на 1975 рік не мали правового статусу "житлова площа" - станом на теперішній час обліковуються як нежитлові приміщення приватної форми власності загальної площі 91,0 м.кв., а частина - як нежитлові приміщення комунальної форми власності загальною площею 9,3 м.кв.". Тобто, відомостей, що спірне приміщення на момент вводу в експлуатацію закінченого будівництва 9-ти поверхового житлового будинку у 1975 року мало статус допоміжного ці докази не містять.
Натомість, не має відомостей, що спірне приміщення будувалось як нежитлове.
При цьому, суд не вбачає за доцільне надавати оцінку чи будувалось спірне приміщення з самого початку як таке, використання якого мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), оскільки загальновідомим є факт, що в Радянському союзі не було приватної форми власності, а в подальшому, після 1991 року численні нежитлові приміщення, які знаходяться у багатоквартирних будинках стали магазинами, перукарнями, офісами, поштовими відділеннями тощо.
Таким чином, вказані докази -не доводять позицію а ні Позивача а ні Відповідача та третьої особи.
По-четверте, Технічний паспорт на будинок квартирного типу, виконаний станом на 09.09.2019 року (Т. 1 а.с. 61-66), з якого вбачається, що спірне приміщення № 601 за призначенням має статус: "підсобне".
В даному випадку суд звертає увагу, що на момент прийняття Виконавчим комітетом Одеської міської ради рішення, що оспорюється по цій справі - 22.02.2007 року - Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" не було визначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку це, крім іншого, підсобні приміщення.
Проте, станом на теперішній час та на момент виготовлення вказаного Технічного паспорту - 09.09.2019 року суд зазначає, що згідно п. 2, 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" - допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це також інші підсобні і технічні приміщення.
При цьому, у Технічному паспорті, виготовленого 09.09.2019 року, спірне приміщення зазначено саме як "підсобне", тобто допоміжне, в розумінні Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", натомість, сама площа спірного приміщення - 9,3 зазначена у колонці "11", тобто як площа нежитлових вбудованих приміщень, відповідно - не допоміжних в розумінні Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Слід зазначити, що площі саме допоміжних приміщень вказані у колонці "14": допоміжні приміщення загального користування до яких, зокрема віднесено підвали, коридори та двірницька, проте не спірне, яке вказане, як "підсобне".
Отже, відомості зазначені в цьому технічному паспорті - є суперечливими, тому суд їх до уваги не приймає, оскільки такий доказ не є належним доказом, в розумінні статті 76 ГПК України, тобто з цього технічного паспорту не можливо встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Таким чином, вказані докази - не доводять позицію а ні Позивача а ні Відповідача та третьої особи.
По-п'яте, Технічний паспорт на нежиле приміщення, виконаний станом на 14.06.2006 року (Т. 1 а.с. 164-165), з якого вбачається, що спірне приміщення обліковується як нежитлове (вбудоване) приміщення, до якого відносяться приміщення: торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, аптек тощо.
Отже, станом на дату складання цього технічного паспорту (14.06.2006р.) та прийняття оскаржуваного рішення Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 22.02.2007 року № 109 - спірне приміщення не обліковувалось як допоміжне, а обліковувалось, як нежиле, в розумінні діючого на той час Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Таким чином, вказаний доказ доводить позицію Відповідачів та третьої особи.
По-шосте, договір оренді № 123/97 нежилого приміщення від 25.06.2010 року з наступними змінами, свідчить що спосіб та порядок використання спірного приміщення протягом 12 років (з 2010 по 2022 рік) не був пов'язаний із побутовим обслуговуванням мешканців будинку, у якості колясочної комори, сміттєкамери, горища, підвалу, шахти і машинного відділення ліфтів, вентиляційної камери та іншого підсобного та технічного приміщення.
Отже, в період дії вказаного Договору - з 25.06.2010 року по 31.10.2022 року - спірне приміщення не використовувалось як допоміжне в розумінні п. 2, 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Таким чином, вказаний доказ доводить позицію Відповідачів та третьої особи.
Підсумовуючи викладене, суд робить наступні висновки:
- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що спірне приміщення із самого початку будувалось як допоміжне, як і не містять доказів, що спірне приміщення із самого початку будувалось як нежитлове, в розумінні наведених положень Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Проте, враховуючи період будівництва та введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку за адресою м. Одеса, просп. Добровольського, буд. 118 - 1975 рік та відповідне правове регулювання права власності на нерухоме майно в СРСР - такі докази не могли існувати взагалі;
- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що спірне приміщення в будь-який період часу, за своєю загальною характеристикою у сукупності властивостей, зокрема способу і порядку його використання - використовувалось як допоміжне, або мало саме таке функціональне призначення, в розумінні наведених положень Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку";
- матеріали справи містять належні та допустимі докази, що тривалий час (12 років) спірне приміщення здавалось в оренду для "використання під розміщення торгівельного об'єкту з продажу продовольчих товарів без акцизу" (п. 4.1. Договору оренди), тобто фактично використовувалось не як допоміжне приміщення, а як нежитлове, в розумінні наведених положень Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку";
- матеріали справи не містять доказів порушення з боку Відповідача будь-яких нормативно-правових актів, що діяли на момент винесення Виконавчим комітетом Одеської міської ради спірного рішення від 22.02.2007 року № 109, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності серії САВ № 331180 від 31.05.2007 року, та здійснено реєстрацію за Одеською міською радою приміщень 1-го поверху № 601, загальною площею 9,3 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 118.
Таким чином, суд не вбачає підстав вважати, що спірне приміщення за своїм правовим статусом, в розумінні наведених положень Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", - має або мало в минулому статус допоміжного. Проте, суд може зробити висновок, що тривалий час спірне приміщення використовувалось та обліковувалось як нежитлове, тобто як самостійний об'єкт нерухомого майна і було самостійним об'єктом цивільно-правових відносин без будь-якого погіршення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.
Щодо застосування строку позовної давності, про що заявлено третьою особою по справі у письмових поясненнях щодо позову (Т. 1 а.с. 155-159), суд звертає увагу на наступне.
Наслідки сплаву строку позовної давності передбачені ст. 267 ЦК України, зокрема: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом ч.1 ст.45 ГПК України - сторонами в судовому процесі є позивачі і відовідачі. Тобто, третя особа не має статусу сторони спору, в розумінні ГПК України, відповідно, така заява судом до уваги не приймається.
Відповідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В ч. 1 ст. 77 ГПК України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, ГПК України окремо регламентує достовірність доказів та вірогідність доказів:
- достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78).
- наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79).
Крім того, відповідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав вважати, що Позивач надав суду належні та допустимі докази, зазначених в позові обставин.
На підставі викладеного, у задоволені позову слід відмовити, з покладенням на позивача судових витрат.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України
та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України
Повний текст рішення складено 03.11.2023р.
Суддя О.А. Демешин