ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"31" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2931/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., за участю секретаря судового засідання Ващенко О. В. розглянувши матеріали справи № 916/2931/23
а позовом: Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" (вул. Одарія, 1 м. Одеса, 65003; код - 03351208)
до відповідача: Міського комунального підприємства "Одеська ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ № 2" (вул. Польова 1, оф. 18, м. Теплодар, 65490; код - 05519847)
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Теплодарська міська рада Одеського району Одеської області (65490, Одеська область, Одеський район, місто Теплодар, вул. Піонерна, 7 код ЄДРПОУ 04527038)
про стягнення 2 901 046,90 грн.
з підстав неналежного виконання договору розподілу природного газу
Представники:
Від позивача: Карась М.М.
Від відповідача: Дударенко С.В.
Від третьої особи: Терлюга О.І.
СУТЬ СПОРУ: 11.07.2023 року Акціонерне товариство "ОДЕСАГАЗ" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Міського комунального підприємства "Одеська ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ № 2" (далі - Відповідач, Споживач) про стягнення 6 075 299,63 грн., з яких: основний борг у розмірі - 4 645 260,92 грн., сума пені у розмірі - 1 183 496,52 грн., сума інфляційних витрат у розмірі 218 507,98 грн., сума 3% річних у розмірі 28 034,21 грн. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 91 129,50 грн. - судових витрат.
12.07.2023 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначив дату та час підготовчого провадження та встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
03.08.2023 року суд отримав відзив на позовну заяву - відповідач просить суд задовольнити позов частково - зменшити суму основного боргу на 205 000,00 грн., зменшити суму пені, до суми в розмірі 1 грн. та в задоволенні вимог щодо стягнення 3% річних в розмірі 28034,21 грн. - відмовити повністю.
08.08.2023 року позивач надав суду відповідь на відзив - частково погодився із позицією відповідача, відповідно, зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на свою користь: основний борг у розмірі 4 440 260,92 грн.; суму пені у розмірі 1 142 897,35 грн.; суму інфляційних витрат у розмірі 249 314,79 грн.; суму 3% річних у розмірі 68 573,84 грн. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати у сумі 88 515,70 грн.
21.08.2023 року суд залучив до участі у справі № 916/2931/23 в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Теплодарську міську раду Одеського району Одеської області (65490, Одеська область, Одеський район, місто Теплодар, вул. Піонерна, 7 код ЄДРПОУ 04527038).
03.10.2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті у судовому засіданні.
19.10.2023 суд отримав заяву Позивача про зменшення позовних вимог, відповідно якої остаточними є вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача: основний борг у розмірі 2 940 260,92 грн.; суму пені у розмірі 1 142 897,35 грн.; суму інфляційних витрат у розмірі 249 314,79 грн.; суму 3% річних у розмірі 68 573,84 грн.
31.10.2023 року до судового засідання суд отримав заяву Позивача про зменшення позовних вимог, згідно якої остаточними вимогами АТ „Одесагаз” - є стягнення з Відповідача на користь Позивача:
- основний борг у розмірі 1 440 260,92 грн;
- суму пені у розмірі 1 142 897,35 грн.;
- суму інфляційних витрат у розмірі 249 314,79 грн;
- суму 3% річних у розмірі 68 573,84 грн.;
- судові витрати у сумі 66 015,70 грн.
Під час розгляду справи представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача з позовом частково згоден і просить зменшити суму пені до 1 гривні та у задоволені позовних вимог в частині стягнення 68 573,84грн. сплати 3% річних - відмовити. Представник третьої особи підтримав позицію відповідача.
ВСТАНОВИВ:
Між Акціонерним товариством "ОДЕСАГАЗ" (Позивач) та Міським комунальним підприємством "Одеська ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ № 2" (Відповідач, Споживач) було укладено Договір розподілу природного газу №008088 на підставі заяви-приєднання Відповідача від 01.07.2016р.
Позов ґрунтується на тому, що Позивач - АТ «ОДЕСАГАЗ» свої зобов'язання по Договору виконав в повному обсязі - щомісячно надавав послугу з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача. Проте, Відповідач - Міське комунальне підприємство "Одеська ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ № 2" за отриману послугу розподілу природного газу сплатив не в повному обсязі та за Відповідачем, станом на теперішній час, обліковується заборгованість у розмірі 2 940 260,92 грн. Тому, Позивач, посилаючись на ст.ст. 526, 611, 612, 625 ЦК України, ст. 193, 216-217, 231, 264-265 ГК України, в заяві про зменшення позовних вимог (вх.№ 37334/23 від 19.10.2023р.) просить суд стягнути з відповідача на свою користь:
- основний борг у розмірі 2 940 260,92 грн.;
- суму пені у розмірі 1 142 897,35 грн.;
- суму інфляційних витрат у розмірі 249 314,79 грн.;
- суму 3% річних у розмірі 68 573,84 грн.
Відповідач погодився із залишком основного боргу перед позивачем на суму 2 940 260,92грн. Між тим, у відзиві на позов відповідач просить зменшити суму пені, яка підлягає до стягнення до розміру 1 гривні, а у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 68573,84грн., нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, - відмовити.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.
Аналогічні положення містить і ГК України.
Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договорі або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Положеннями ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, відносини, що склались між сторонами по справі базуються на Договорі розподілу природного газу № 008088 на підставі заяви-приєднання Відповідача від 01.07.2016р.. Умови форма та текст цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу ГРС (Кодексу Газорозподільчих систем).
Відповідно до п. 1.3. Договору, цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви- приєднання за формою, наведеною у додатку 2 до цього Договору, що і було зроблено Споживачем (копія заяви-приєднання додається).
В п.1.4. Договору визначено, що послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача.
Відповідно до п.2.1. Договору Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Також п.2.3 вищевказаного Договору закріплено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом ГРС.
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу ГРС.
Тариф на послуги розподілу природного газу, який на 2022 рік затверджено Постановою НКРЕКП №2763 від 22.12.2021р. та складає 1,09 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).
Згідно п.1 статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479-ІХ від 29.07.2022р. встановлено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на послуги з розподілу природного газу. Тобто тариф на розподіл природного газу на 2023 рік залишився у тому же розмірі.
Відповідно до п.6.3. Договору величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРС. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
На 2022 рік Відповідачу встановлено місячна вартість послуги розподілу природного газу у розмірі 383 876,39 грн без врахування ПДВ (1,09 грн/м3 * 352 1800,17 м3), вартість із ПДВ - 460 651,67 грн.
Та на 2023 рік Відповідачу встановлено місячна вартість послуги розподілу природного газу у розмірі 313 558,48 грн без врахування ПДВ (1,09 грн/м3 * 287 668,30 м3), вартість із ПДВ - 376 270,18 грн.
За п.6.4. Договору закріплено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Пунктом 6.6. Договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до п.6.7. Договору у разі виникнення у Споживача заборгованості за цим Договором Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.
Згідно п.6.8. Договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Матеріалами справи підтверджено суму заборгованості Відповідача перед Позивачем за надані послуги з розподілу природного газу по Договору, розмір якої станом на момент вирішення спору становить 1 440 260, 92грн.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи та визнаються сторонами, тому, за приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України - не підлягають доказуванню.
Отже, позов в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача суму основного боргу у розмірі 1 440 260, 92грн. підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 статті 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Нараховані Позивачем пеня, інфляційні та 3% річних відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства. Їх розміри, відповідно, становлять 1 142 897, 35грн. - пеня, 249 319, 79грн. - інфляційні та 68 573, 84грн. - сплата 3% річних.
Щодо можливості зменшення суми пені до 1 грн. відмови в задоволенні вимог про стягнення 3% річних, про що заявлено Відповідачем у відзиві на позов, суд зазначає наступне.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст.233 ГК України:
1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
2. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Верховний Суд в своїй постанові від 24.07.19 у справі №915/985/18 зазначає що, досліджуючи питання можливості зменшення пені, суди правильно прийняли до уваги обставини, що вплинули на виконання зобов'язання, поведінку винної сторони, причини неналежного виконання зобов'язання та відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження завдання позивачу збитків та те, що відповідач у повному обсязі розрахувався за поставлений позивачем газ. Таким чином, судами застосовано власні повноваження щодо зменшення заявленої пені при повному дослідженні усі необхідних на те умов, а тому і підстав для зміни чи скасування судових рішень у цій частині Верховний Суд не вбачає.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18.
Крім того, у своїй Постанові від 18.03.2020р. по справі №902/417/18 Велика Палата Верховного суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України - є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки такі нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який підлягає відшкодуванню матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора , суд має право розмір санкції.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити як розмір неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Суд звертає увагу, що у відзиві на позов Відповідачем наводяться обставини необхідності зменшення, заявленої до стягнення пені до 1 гривні. Зокрема, несвоєчасність та неповнота оплати споживачами за постачання теплової енергії, необхідність уникнення неналежної підготовки до опалюваного періоду 2023-2024р.р., що може привести до негативних наслідків місцевого значення, тощо. Слід зазначити, що Верховний Суд в Постанові від 20.06.2019р. по справі № 916/2283/18 зазначив, що відповідач надає послуги з централізованого теплопостачання, а тому основним джерелом доходу такого підприємства є кошти, що надійшли за надані послуги від споживачів.
Тому, суд враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін та приймаючи до уваги, що втрати Позивача від інфляційних процесів компенсуються нарахованими сумами інфляційних та 3% річних, які підлягають до стягнення з Відповідача, а доказів завдання Позивачу інших збитків матеріали справи не містіть, - вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення до 150 000грн. розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача.
Суд звертає увагу, що Відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру, нарахованої суми 3% річних, а просив взагалі відмовити у стягненні з нього таких коштів в розмірі 28 034,21грн., посилаючись на те, що у структурі тарифів КП „Одеська ТЕЦ-2, відповідно до Закону України „Про природні монополії” - відсутні джерела на покриття неустойки, 3% річних та інфляційних.
Між тим, вказані обставини щодо регулювання тарифів на теплопостачання, ніяким чином не звільняють особи від відповідальності за прострочення по грошовому зобов'язанню, передбачене ст.625 ЦК України.
Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають частковому задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору у повному обсязі, оскільки відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Міського комунального підприємства "Одеська ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ № 2" (вул. Польова 1, оф. 18, м. Теплодар, 65490; код - 05519847) на користь Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" (вул. Одарія, 1 м. Одеса, 65003; код - 03351208): 1 440 260 гривень 92 коп. боргу; 200 000 гривень пені; 249 314 гривень 79 коп. інфляційних; 68 573 гривні 84 коп. сплати 3% річних та 66 015 гривень 70 коп. судового збору
3. У задоволені решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України
та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 03.11.2023р.
Суддя О.А. Демешин
03 листопада 2023 р.