ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_____________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"23" жовтня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2252/23
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглянувши справу за позовом Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (вул.Алмазова Генерала, буд. 4А, Київ, 01011) до відповідача: 1.Фізична особа-підприємець Чередниченко Микола Вячеславович ( АДРЕСА_1 ) 2. Приватне підприємство "НИКОЛЬТРЕЙД" (вул. Миколаївське шосе, 25, Херсон, 73000) про стягнення 616943,37 грн.;
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явились;
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи- підприємця Чередниченко Миколи Вячеславовича та Приватного підприємства "НИКОЛЬТРЕЙД", в якому просить господарський суд про солідарне стягнення заборгованостіза кредитом у розмірі616 943,37 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем1 кредитного договору №011/89811/00588868 від 07.08.2019
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2023р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідачі про місце, дату та час судових засідань повідомлялись, але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду. Відзив на позовну заяву від відповідачів до суду не надходив.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
У судовому засіданні 23.10.2023р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду .
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
Між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (назву змінено на «Райффайзен Банк», надалі також як Позивач, Банк, Кредитор) та Фізичною особою- підприємцем Чередниченко Микола Вячеславович (Відповідач-1, Позичальник) укладено кредитний договір №011/89811/00588868 від 07.08.2019 (далі - Кредитний договір).
За умовами Кредитного договору Банком надано Позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 2 000 000,00 грн. із строком погашення - 07.08.2022 та сплатою процентів у розмірі 24 % річних.
Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язується використати Кредит за цільовим призначенням, повернути Кредитор суму Кредиту, сплатити Проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені Договором.
Відповідно до п. 5.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язався здійснити погашення Кредиту та Процентів ануїтетними платежами к валюті кредиту кожного місяця, 07 числа (Дата платежу) та при погашенні заборгованості за Кредитом у повному обсязі. Якщо дата платежу, зазначена у Графіку, не є банківським днем, Позичальник зобов'язаний здійснити платіж н пізніше останнього банківського дня, що передує даті платежу, визначеній у Графіку. При простроченні погашення ануїтетного платежу проценти, нараховані на суму простроченої заборгованості за Кредитом за період прострочення підлягають сплаті додатково до сум, передбачених Графіком.
Станом на 28.03.2023 заборгованість за кредитним договором № 011/89811/00588868 від 07.08.2019 становила 616 943,37 грн., а саме: 517 141,45 грн. - заборгованість за кредитом; 99 801,92 грн. - заборгованість за процентами
Позивач зазначає, що Направлена в досудовому порядку вимога №188/2/218 від 29.03.2023 Кредитора із зазначеною сумою заборгованості залишена позичальником та поручителем без задоволення.
Для забезпечення зобов'язань за Кредитним договором між Кредитором та Приватним підприємством «Нікольтрейд» (Поручитель, Відповідач-2) укладено договір поруки №132861/89811/328351 від 07.08.2019 (далі - Договір поруки-1).
За умовами Договору поруки (п. 1.1) Поручитель зобов'язався відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору.
Відповідно до п. 2.1 Договорів поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань Кредитор набуває права вимагати від Поручителя виконання ним як солідарним боржником Забезпечених зобов'язань та сплати заборгованості за Забезпеченими зобов'язаннями, а Поручитель - зобов'язаний виконати вимоги Кредитора щодо виконання Забезпечених зобов'язань та сплатити заборгованість за Забезпеченими зобов'язаннями.
Позичальником порушено умови кредитних договорів в частині своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого Кредитор набув права стягнення кредитної заборгованості з позичальника та поручителя як солідарних боржників.
Враховуючи вищевикладене, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи- підприємця Чередниченко Миколи Вячеславовича та Приватного підприємства "НИКОЛЬТРЕЙД", в якому просить господарський суд про солідарне стягнення заборгованостіза кредитом у розмірі616 943,37 грн.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).
Частиною 1 статті 16 ЦК України закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Як встановлено судом, між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (назву змінено на «Райффайзен Банк», надалі також як Позивач, Банк, Кредитор) та Фізичною особою- підприємцем Чередниченко Микола Вячеславович (Відповідач-1, Позичальник) укладено кредитний договір №011/89811/00588868 від 07.08.2019 (далі - Кредитний договір).
За умовами Кредитного договору Банком надано Позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 2 000 000,00 грн. із строком погашення - 07.08.2022 та сплатою процентів у розмірі 24 % річних.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 1069 ЦК України, права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, укладений між банком та відповідачем-1 договір про надання кредиту у вигляді невідновлювальної кредитної лінії є підставою для виникнення у сторін за цим договором відповідних зобов'язань згідно ст.ст. 173,174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України с обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
При цьому, за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За статтею 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
ФОП Чередниченко Микола Вячеславович взяті на себе зобов'язання з повернення суми позики не виконав належним чином, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем.
Згідно вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як встановлено судом, 29.12.2018 року ОСОБА_1 була заповнена анкета поручителя. В заяві від 08.01.2019 своїм особистим підписом ОСОБА_1 засвідчила, що вирішила виступати поручителем по кредиту у вигляді невідновлювальної кредитної лінії фізичної особи-підприємця Ананьєва Д.В. в АТ «Райффайзен Банк» в сумі 360 000,00 грн.
Між Кредитором та Приватним підприємством «Нікольтрейд» укладено договір поруки №132861/89811/328351 від 07.08.2019 .
Позичальником порушено умови кредитних договорів в частині своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого Кредитор набув права стягнення кредитної заборгованості з позичальника та поручителя як солідарних боржників.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Частиною 1 ст. 548 ЦК України, якою визначені загальні умови забезпечення виконання зобов'язання, передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Так, в силу приписів ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Таким чином, враховуючи неналежне виконання позичальником взятих на себе обов'язків за кредитним договором, суд вважає обгрунтованими вимоги Банку про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором.
Отже суд зазначає, що стягненню солідарно з відповідачів підлягає 616943,37грн грн. заборгованості за кредитом.
Станом на день розгляду справи, відповідачі борг не сплатили, документів спростовуючих позовні вимоги не надали.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідачів.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Чередниченко Миколи Вячеславовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) та з Приватного підприємства "НИКОЛЬТРЕЙД" (вул. Миколаївське шосе, 25, Херсон, 73000, код 42601065) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Алмазова Генерала, буд. 4А, Київ, 01011, код 14305909) 517 141,45грн. - заборгованість за кредитом, 99 801,92грн. - заборгованість за процентами та 9254,15грн. судового зб
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чередниченко Миколи Вячеславовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Алмазова Генерала, буд. 4А, Київ, 01011, код 14305909) 4627,08 судового збору.
4. Стягнути з Приватного підприємства "НИКОЛЬТРЕЙД" (вул. Миколаївське шосе, 25, Херсон, 73000, код 42601065) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Алмазова Генерала, буд. 4А, Київ, 01011, код 14305909) 4627,08 судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повне рішення складено 02 листопада 2023 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов