Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
ДОДАТКОВЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2023 р. №520/20057/23
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить суд ухвалити у справі №520/20057/23 додаткове рішення, яким покласти на Військову частину НОМЕР_2 сплату судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у розмірі 23 301 (двадцять три тисячі триста одна) гривня 00 копійок.
Від представника Військової частини НОМЕР_2 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат позивача на правничу допомогу, в якому відповідач зазначає, що представником позивача не надано детального опису виконаних робіт та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відсутній погодинний розрахунок вартості наданої правової допомоги, внаслідок чого неможливо самостійно визначити розмір таких витрат. При цьому, ініційований заявником спір належить до кола малозначних справ, за жодними ознаками не може бути визнаний складним, розгляд справи проводився без виклику сторін. Суть правової допомоги у межах даної справи полягає у складанні тексту відповіді на відзив та заяви про ухвалення додаткового рішення. На думку Військової частини НОМЕР_2 , заявлений у 23301,00 грн. розмір витрат на оплату послуг представника позивача є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим представником позивача на виконання робіт по цій справі.
Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З огляду на те, що адміністративна справа №520/20057/23 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе здійснювати розгляд заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу без виклику сторін у судове засідання.
Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, заперечення представника відповідача, судом встановлено наступне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , що полягає у невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідно до ч.1 ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За частиною 3 ст.132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-5 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, ч.7 ст.139 КАС України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи з положень ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.01.2022 по справі №813/2241/18.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З огляду на матеріали справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу ФОП ОСОБА_2 "Юридична фірма, на підставі договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 09.08.2023 №09/08-12. Предметом договору є представництво клієнта та надання інших юридичних послуг.
Відповідно до п.3.1 договору від 09.08.2023 №09/08-12, Сторони домовились, що ставки вартості послуг, порядок та умови його сплати Клієнтом на рахунок Юридичної фірми встановлюється окремо по кожному дорученню Клієнта Додатковою угодою до цього Договору.
Згідно п.п.3, 4.1 Додаткової угоди №1 від 09.08.2023 до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №09/08-12 від 09.08.2023 ціна однієї години послуг юридичної (правової) допомоги складає 50% розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, встановленого Законом на 01 січня календарного року. Оплата послуг здійснюється протягом 20 календарних днів з дати отримання Клієнтом Акту надання послуг (Акту прийому-передачі наданих послуг) та рахунку на сплату послуг Юридичної фірми.
На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №09/08-12 від 09.08.2023, додаткова угода №1 від 09.08.2023 до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №09/08-12 від 09.08.2023; акт приймання-передачі наданих послуг від 25.10.2023 до Додаткової угоди №1 до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №09/08-12 від 09.08.2023; Додаток №1 «Розрахунок розміру винагороди» до акту приймання-передачі наданих послуг від 25.10.2023; Рахунок на оплату від 25.10.2023.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 25.10.2023 "Юридична фірма" надала, а Клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу) відповідно до Додаткової угоди №1 від 09.08.2023 до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 09/08-12 від 09.08.2023 та згідно з Розрахунком розміру винагороди (додаток 1). Вартість послуг Юридичної фірми за цим Актом приймання - передачі наданих послуг становить 23301 (двадцять три тисячі триста одна) гривні 00 копійок.
Як вбачається з розрахунку розміру винагороди, клієнту були надані наступні послуги: підготовка відповіді на відзив (6 годин) - 7767,00 грн., гонорар за складність справи (п.3 Дод. угоди №1 «гонорар-успіху») (5 годин) - 12945,00 грн., підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення (2 години) - 2589,00 грн.
Суд зауважує, що позивач просить суд відшкодувати витрати на правову допомогу в розмірі 23301 грн, однак, надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинні бути доведені стороною справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.08.2022 у справі №640/14930/20.
Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.08.2021 року по справі №520/5311/2020 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Поряд з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).
При вирішенні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД та Месроп Мовсесян проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що справа №520/20057/23 відповідно до ст.12 КАС України відноситься до справ з незначної складності, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання, а також те, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, кількість затраченого часу для підготовки процесуальних документів адвокатом, одночасне поєднання таких факторів як: нерозумність об'єктивної необхідності судових витрат у такій сумі для конкретної справи, суд приходить до висновку про зменшення заявленої до відшкодування суми витрат.
З огляду на викладене, суд вважає справедливим покласти на відповідача тягар з відшкодування заявнику 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Таким чином, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.
Керуючись положеннями ст. ст. 241-243, 248, 252, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Доповнити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі №520/20057/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
В іншій частині заяви - відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Шляхова О.М.