Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Харків
03 листопада 2023 року № 520/22999/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області від 28 лютого 2020 року № Ф-22445-53 У про сплату боргу (недоїмки) на суму 14588,16 грн., щодо стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ГУ ДПС у Харківській області заборгованості (недоїмки, штрафу, пені) у сумі 14588,16 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що спірна вимога Головного управління ДПС у Харківській області від 28 лютого 2020 року № Ф-22445-53 У є протиправною та такою, що порушує права позивача. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 28.08.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.
Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Також, представником відповідача зазначено, що позивач був зареєстрований як суб'єкт господарювання фізична особа-підприємець у період з 08.10.2002 по 16.02.2018. Однак під час проведення аналізу інтегрованої картки платника податків було встановлено, що у фізичної особи станом на 01.01.2023 року рахується заборгованість у сумі 14588,16 грн., що складається із суми недопогашеної пені за рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пенні за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0003215306 від 20.12.2019 року за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 23.04.20213 року по 07.08.2018 року. Так, представником відповідача вказано, що позивачем були порушені строки сплати єдиного внеску, а саме за 1 квартал 2013 - 4 квартал 2014 борг сплачено лише 07.08.2018, в результаті чого в ІКП платника позакартково виникли довідково розраховані штрафні санкції та пеня, що і були застосовані рішенням. Зазначене рішення було надіслано на адресу позивача засобами поштового зв'язку за адресою реєстраційних даних, проте відповідно до паспортних даних позивача останній 06.02.2018 року, тобто до закриття фізичної особи підприємця ОСОБА_1 змінив місце реєстрації, про що не повідомив контролюючий орган. З огляду на наявність заборгованості контролюючим органом в автоматичному режимі було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 28.02.2020 року №Ф-22445-53 на суму 14588,16 грн., що відповідає нормам діючого законодавства.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, доводи позову та заперечень проти нього, встановив наступне.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований 08.10.2002 року як фізична особа-підприємець (номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 248001700000603850), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно інформації, яка міститься у Реєстрі платників єдиного податку, датою (періодом) обрання або переходу позивачем на спрощену систему оподаткування є 01 січня 2012 року, за ставкою єдиного податку 10 відсотків 1 група КВЕД 52.62 «Роздрібна торгівля з лотків та на ринках».
Позивачем у позовній заяві вказано, що у зв'язку з нездійсненням ним підприємницької діяльності та неотримання доходів (прибутків), 16 лютого 2018 року державним реєстратором було проведено реєстрацію припинення фізичної особи-підприємця.
В той же час, позивачем вказано, що йому стало відомо, що 24.05.2023 року Зміївським РВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) стосовно нього відкрито виконавче провадження № 71882815, стягувачем вказано Головне управління ДПС у Харківській області.
При цьому, у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження №71882815 Зміївським РВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вживаються заходи примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28 лютого 2020 року № Ф-22445-53, внаслідок чого й було арештовано належний позивачу відкритий пенсійний рахунок та заблоковано банківську картку для пенсійних виплат.
Позивачем у позовній заяві вказано, що відповідачем порушено процедуру обліку та реєстрації суб'єкта господарювання та строки обчислення боргу зі сплати єдиного внеску, який мав бути зроблений в кінці кожного календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, що свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки). Так, у разі розгляду по суті, строки давності в порядку статті 102 Податкового кодексу України (1095 днів) мають припинятися для кожного із періодів окремо. Отже, позивач припинив підприємницьку діяльність ФОП 16.02.2018 року, однак вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-22445-53 У, видана Головним управлінням ДПС у Харківській області 28.02.2020 року. Відтак, загальний строк часу, який пройшов з моменту закриття ФОП становить понад 2 роки. В той же час, позивачем зазначено, що жодної вимоги від посадових осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ чи підрозділу відділів контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб м. Харкова відносно нього не було, також не було проведено жодних документальних планових чи виїзних перевірок діяльності, ані з питань дотримання вимог податкового законодавства, ані виникнення заборгованості за період з 08.10.2002 року (дата реєстрації статусу фізичної особи-підприємця) по 16.02.2018 року (дата реєстрації припинення статусу фізичної особи-підприємця). Крім того, позивачем зазначено про необізнаність щодо необхідності сплачувати кошти податковій, оскільки він не здійснював підприємницьку діяльність та не отримував дохід (прибуток), що забезпечував Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08 липня 2010 року.
Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає та встановлює Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).
Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як передбачено положеннями абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
При цьому, згідно із п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Положеннями п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до ч. 8 вказаної статті платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
На підставі Закону № 2464-VI розроблено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).
Під час розгляду справи встановлено, що відповідно до ІТС «Податковий блок» позивач з 08.10.2002 року по 16.02.2018 року перебував на обліку у ГУ ДПС (Чугуївський район) як фізична особа - підприємець.
Зі змісту наданих представником відповідача пояснень, наведених у відзиві на позов, встановлено, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року за позивачем рахується заборгованість у сумі 14588,16 грн., що складається із суми недопогашеної пені за рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пенні за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0003215306 від 20.12.2019 року за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 23.04.20213 року по 07.08.2018 року.
При цьому, представником відповідача вказано, що позивачем були порушені строки сплати єдиного внеску, а саме за 1 квартал 2013 - 4 квартал 2014 борг сплачено лише 07.08.2018, в результаті чого в інтегрованій картці платника податків платника позакартково виникли додадково розраховані штрафні санкції та пеня, що і були застосовані рішенням №0003215306 від 20.12.2019 року.
Як повідомлено суду представником відповідача, зазначене рішення було надіслано на адресу позивача засобами поштового зв'язку за адресою реєстраційних даних, проте відповідно до паспортних даних позивача останній 06.02.2018 року, тобто до реєстрації припинення статусу фізичної особи-підприємця, змінив місце реєстрації, про що не повідомив контролюючий орган.
Під час розгляду справи встановлено, що з огляду на наявність заборгованості контролюючим органом в автоматичному режимі було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 28.02.2020 року №Ф-22445-53 на суму 14588,16 грн.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464-VI є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно з п.2 ч.11 ст.25 Закону № 2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) сум єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків (з 01 січня 2015 року - 20 відсотків) своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно із ч. 13 ст. 25 Закону № 2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Відповідно до ч. 15 ст. 25 Закону № 2464-VI рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.
Згідно з пп. 2 п. 2 розділу VII Інструкції № 449, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних ІТС.
При застосуванні штрафів, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена)). При цьому акт перевірки за порушення норм законодавства, визначених відповідно до п. 2 розд. VII Інструкції № 449, не складається.
Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону № 2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та пені не застосовується.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем належним чином не виконувались вимоги ст. 9 Закону № 2464-VI, а саме: єдиний внесок сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, контролюючим органом було прийнято рішення №0003215306 від 20.12.2019 року, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 1156,33 грн за період з 23.04.2013 року по 07.08.2018 року, нараховано пеню у розмірі 15576,34 грн.
Суд зазначає, що матеріали справи містять розрахунок штрафної санкції та пені, зі змісту якого вбачається, що пеня та штрафні санкції нараховані за певні періоди із зазначенням кінцевої дати у розрахунку 07.08.2018 року.
При цьому, суд зазначає, що розрахунок штрафу та пені формується системами контролюючого органу в автоматичному режимі на підставі відомостей ІТС. Так, розрахунок штрафної санкції обґрунтовує суми застосованого штрафу та обчисленої пені. Вказані обставини відображено в інтегрованій картці платника податків у розрізі суми, дати та опису операції.
Наданий до суду розрахунок сформовано у розрізі дати операції (зазначено дату фактичної сплати єдиного внеску та дату з якої рахується штраф та пеня), документу (відображає нарахування єдиного внеску), кількості днів прострочення, відсоткового розміру штрафної санкції відповідно до чинного законодавства, фактично сплаченої суми єдиного внеску, періоду пені, суми пені та суми штрафу. Детальний розрахунок штрафу та пені.
Проте, як повідомлено суду представником відповідача рішення позивачу вручено не було з огляду на зміну останнім адреса перебування без повідомлення контролюючого органу про вказану зміну.
Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п. 70.7 ст. 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Порядок дій фізичної особи та контролюючих органів встановлені Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків затверджено Наказом Міністерства фінансів України 29 вересня 2017 року № 822, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2017 р. за № 1306/31174 (далі - Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IX Положення фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою № 5-ДР (додаток 12) або Заяви за формою № 5-ДРП (додаток 13) відповідно.
Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання. Фізичні особи, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, подають зазначені заяви особисто або через представника до будь-якого контролюючого органу.
Суд зазначає, що під час розгляду справи не встановлено доказів подання позивачем до контролюючого органу форми про зміну місця реєстрації.
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абз. 2 п. 42.5 ст. 42 ПК України).
Отже, відповідно до ІТС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податків позивача з єдиного внеску обліковувалась заборгованість у розмірі 14588,16 грн, що виникла внаслідок несплати узгодженої суми штрафної санкції та пені відповідно до вищезазначеного рішення.
При цьому, суд зазначає, що під час розгляду справи не встановлено ані доказів оскарження зазначеного рішення про застосування штрафних санкцій та пені, ані доказів його скасування.
Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу VI Інструкції № 449: «податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: - якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску; - якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій».
Так, контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 28.02.2020 № Ф-22445-53-У у розмірі 14588,16 гривень, яку направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу реєстрації позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючий орган при прийнятті оскаржуваної вимоги діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, а відтак остання скасуванню не підлягає.
Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.